Законодательство Украины

 

Кодекс України №1618-IV від 18.03.2004

Верховна Рада України

Цивільний процесуальний кодекс України

Текст правового акту із змінами та доповненнями на жовтень 2010 року

              ЦИВІЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ
 
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, N 40-41, 42, ст.492 )
 
( Із змінами, внесеними згідно із Законом
  N 2709-IV ( 2709-15 ) від 23.06.2005, ВВР, 2005, N 32, ст.422
                                  Кодексом
  N 2747-IV ( 2747-15 ) від 06.07.2005, ВВР, 2005, N 35-36, ст.446
                                  Законами
  N 2875-IV ( 2875-15 ) від 08.09.2005, ВВР, 2005, N 52, ст.562
  N 3538-IV ( 3538-15 ) від 15.03.2006, ВВР, 2006, N 35, ст.295
  N 3551-IV ( 3551-15 ) від 16.03.2006, ВВР, 2006, N 35, ст.298
  N 3570-IV ( 3570-15 ) від 16.03.2006, ВВР, 2006, N 35, ст.303
  N  424-V  (  424-16 ) від 01.12.2006, ВВР, 2007, N  9, ст.67 
  N  483-V  (  483-16 ) від 15.12.2006, ВВР, 2007, N  9, ст.77
  N  543-V  (  543-16 ) від 09.01.2007, ВВР, 2007, N 12, ст.103 
  N  962-V  (  962-16 ) від 19.04.2007, ВВР, 2007, N 31, ст.405 )
 
      ( Щодо визнання конституційними окремих положень див.
                               Рішення Конституційного Суду
        N 8-рп/2008 ( v008p710-08 ) від 22.04.2008 )
 
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
  N 1397-VI ( 1397-17 ) від 21.05.2009, ВВР, 2009, N 41, ст.596
  N 1568-VI ( 1568-17 ) від 25.06.2009, ВВР, 2010, N  1, ст.5 
  N 1720-VI ( 1720-17 ) від 17.11.2009, ВВР, 2010, N  8, ст.51 )
 
         ( Офіційне тлумачення до Кодексу див. в Рішенні
                                    Конституційного Суду
           N 3-рп/2010 ( v003p710-10 ) від 27.01.2010 )
 
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
  N 1837-VI ( 1837-17 ) від 21.01.2010, ВВР, 2010, N 12, ст.120
  N 1691-VI ( 1691-17 ) від 18.02.2010, ВВР, 2010, N 19, ст.154
  N 1876-VI ( 1876-17 ) від 11.02.2010, ВВР, 2010, N 18, ст.139 )
 
         ( Офіційне тлумачення до Кодексу див. в Рішенні
                                    Конституційного Суду
           N 12-рп/2010 ( v012p710-10 ) від 28.04.2010 )
 
( Із змінами, внесеними згідно із Законами
  N 2167-VI ( 2167-17 ) від 11.05.2010, ВВР, 2010, N 31, ст.416
  N 2289-VI ( 2289-17 ) від 01.06.2010, ВВР, 2010, N 33, ст.471
  N 2387-VI ( 2387-17 ) від 01.07.2010
  N 2398-VI ( 2398-17 ) від 01.07.2010 )
 
         ( Офіційне тлумачення до Кодексу див. в Рішенні
                                    Конституційного Суду
           N 18-рп/2010 ( v018p710-10 ) від 08.07.2010 )
 
( Із змінами, внесеними згідно із Законом
  N 2453-VI ( 2453-17 ) від 07.07.2010 )
 
     ( Щодо визнання неконституційними окремих положень див.
                                Рішення Конституційного Суду
       N 19-рп/2010 ( v019p710-10 ) від 09.09.2010 )
 
 
 
                             Розділ I
                        ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
 
                             Глава 1
                        ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ
 
     Стаття 1. Завдання цивільного судочинства
 
     1. Завданнями    цивільного   судочинства   є   справедливий,
неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ  з
метою захисту порушених,  невизнаних або оспорюваних прав,  свобод
чи інтересів фізичних осіб,  прав  та  інтересів  юридичних  осіб,

інтересів держави.
 
     Стаття 2. Законодавство про цивільне судочинство
 
     1.    Цивільне   судочинство   здійснюється   відповідно   до
Конституції  України  (  254к/96-ВР  ),  цього  Кодексу  та Закону
України "Про міжнародне приватне право" ( 2709-15 ).
(  Частина  перша статті 2 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2709-IV ( 2709-15 ) від 23.06.2005 )
 
     2. Якщо міжнародним договором,  згода на обов'язковість якого
надана Верховною Радою  України,  передбачено  інші  правила,  ніж
встановлені  цим  Кодексом,  застосовуються  правила  міжнародного
договору.
 
     3. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до
законів,   чинних  на  час  вчинення  окремих  процесуальних  дій,
розгляду і вирішення справи.
 
     4. Закон,  який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує
права,  належні  учасникам  цивільного  процесу,  чи  обмежує   їх
використання, не має зворотної дії в часі.
 
     Стаття 3. Право на звернення до суду за захистом
 
     1. Кожна   особа  має  право  в  порядку,  встановленому  цим
Кодексом,  звернутися  до  суду  за  захистом   своїх   порушених,
невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
 
     2. У   випадках,   встановлених   законом,   до  суду  можуть
звертатися органи та особи,  яким  надано  право  захищати  права,
свободи   та  інтереси  інших  осіб,  або  державні  чи  суспільні
інтереси.
 
     3. Відмова від права на  звернення  до  суду  за  захистом  є
недійсною.
 
     Стаття 4. Способи захисту, які застосовуються судом
 
     1. Здійснюючи  правосуддя,  суд  захищає  права,  свободи  та
інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні
та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
 
     Стаття 5. Здійснення правосуддя на засадах поваги до честі
               і гідності, рівності перед законом і судом
 
     1. Суд зобов'язаний поважати честь і гідність усіх  учасників
цивільного процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності
перед  законом  і  судом  незалежно  від  раси,   кольору   шкіри,
політичних,  релігійних та інших переконань,  статі,  етнічного та
соціального походження,  майнового стану, місця проживання, мовних
та інших ознак.
 
     Стаття 6. Гласність та відкритість судового розгляду
 
     1. Розгляд справ у всіх судах проводиться усно і відкрито.
 
     2. Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про час
і місце розгляду своєї справи.
 
     3. Закритий  судовий  розгляд  допускається  у   разі,   якщо
відкритий  розгляд  може  привести  до  розголошення державної або
іншої таємниці,  яка охороняється законом,  а також за клопотанням
осіб,  які  беруть участь у справі,  з метою забезпечення таємниці
усиновлення,  запобігання розголошенню відомостей про  інтимні  чи
інші особисті сторони життя осіб,  які беруть участь у справі, або
відомостей, що принижують їх честь і гідність.
 
     4. Особисті  папери,   листи,   записи   телефонних   розмов,
телеграми  та  інші  види  кореспонденції  можуть бути оголошені у
судовому засіданні тільки за  згодою  осіб,  визначених  Цивільним
кодексом України   (  435-15  ).  Це  правило  застосовується  при
[an error occurred while processing this directive]
дослідженні звуко- і відеозаписів такого самого характеру.
 
     5. При розгляді справ у закритому  судовому  засіданні  мають
право  бути присутні особи,  які беруть участь у справі,  а у разі
необхідності - свідки, експерти, спеціалісти і перекладачі.
 
     6. Розгляд справи у закритому судовому засіданні  проводиться
з додержанням усіх правил цивільного судочинства.
 
     7. Про  розгляд  справи  в  закритому  судовому засіданні суд
зобов'язаний постановити мотивовану ухвалу в нарадчій кімнаті, яка
оголошується негайно.
 
     8. Учасники  цивільного  процесу  та інші особи,  присутні на
відкритому судовому засіданні, мають право робити письмові записи,
а   також   використовувати   портативні  аудіотехнічні  пристрої.
Проведення в залі судового засідання фото- і  кінозйомки,  відео-,
звукозапису  із  застосуванням  стаціонарної  апаратури,  а  також
транслювання   судового   засідання   по   радіо   і   телебаченню
допускаються  на  підставі  ухвали  суду  за наявності згоди на це
осіб, які беруть участь у справі.
 
     9. Рішення суду проголошується прилюдно,  крім випадків, коли
розгляд  проводився  у  закритому судовому засіданні.  Особи,  які
беруть участь у справі,  а також особи,  які  не  брали  участі  у
справі,  якщо  суд  вирішив  питання  про  їх  права,  свободи  чи
обов'язки,  мають право на отримання в суді  усної  або  письмової
інформації  про результати розгляду відповідної справи. Особи, які
не  брали  участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права,
свободи  чи  обов'язки,  мають  право  знайомитися  з  матеріалами
справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених
до справи, одержувати копії рішень і ухвал.
( Частина дев'ята статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3570-IV ( 3570-15 ) від 16.03.2006 )
 
     10. Хід  судового  засідання  фіксується технічними засобами.
Порядок  фіксування   судового   засідання   технічними   засобами
встановлюється цим Кодексом.
 
     11. Офіційним  записом  судового  засідання  є лише технічний
запис, зроблений судом.
 
     Стаття 7. Мова, якою здійснюється цивільне судочинство
 
     1. Цивільне судочинство здійснюється державною мовою.
 
     2. Особи,  які беруть участь у  справі  і  не  володіють  або
недостатньо  володіють державною мовою,  у порядку,  встановленому
цим  Кодексом,  мають  право  робити  заяви,   давати   пояснення,
виступати  в  суді  і  заявляти клопотання рідною мовою або мовою,
якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача,
в порядку, встановленому цим Кодексом.
 
     3. Судові документи складаються державною мовою.
(  Положення  статті  7  визнано конституційними згідно з Рішенням
Конституційного Суду N 8-рп/2008 ( v008p710-08 ) від 22.04.2008 )
[an error occurred while processing this directive]
 
     Стаття 8. Законодавство, відповідно до якого суд вирішує
               справи
 
     1. Суд  вирішує  справи  відповідно  до  Конституції  України
( 254к/96-ВР ), законів України та міжнародних договорів, згода на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
 
     2. Суд  застосовує  інші  нормативно-правові  акти,  прийняті
відповідним органом на підставі,  в межах повноважень та у спосіб,
що встановлені Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України.
 
     3. У разі виникнення у суду сумніву під час  розгляду  справи
щодо  відповідності  закону  чи  іншого правового акта Конституції
України ( 254к/96-ВР ),  вирішення  питання  про  конституційність
якого  належить  до  юрисдикції Конституційного Суду України,  суд
звертається до  Верховного  Суду  України  для  вирішення  питання
стосовно  внесення  до  Конституційного  Суду України подання щодо
конституційності закону чи іншого правового акта.
 
     4. У разі невідповідності правового акта закону  України  або
міжнародному   договору,  згода  на  обов'язковість  якого  надана
Верховною Радою України,  суд застосовує акт  законодавства,  який
має вищу юридичну силу.
 
     5. У   разі   невідповідності   закону  України  міжнародному
договору,  згода на обов'язковість якого  надана  Верховною  Радою
України, суд застосовує міжнародний договір.
 
     6. Норми  права  інших держав суд застосовує у разі,  коли це
встановлено законом України чи  міжнародним  договором,  згода  на
обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
 
     7.   Суд  вирішує  справи  у  сфері  державних  закупівель  з
урахуванням   особливостей,   визначених   Законом   України  "Про
здійснення державних закупівель" ( 2289-17 ).
( Статтю 8 доповнено частиною згідно із Законом N 424-V ( 424-16 )
від  01.12.2006; із змінами, внесеними згідно із Законом N 2289-VI
( 2289-17 ) від 01.06.2010 )
 
     8. Якщо   спірні   відносини  не  врегульовані  законом,  суд
застосовує  закон,  що  регулює  подібні  за   змістом   відносини
(аналогія  закону),  а  за  відсутності  такого  - суд виходить із
загальних засад законодавства (аналогія права).
 
     9. Забороняється   відмова   у   розгляді  справи  з  мотивів
відсутності,  неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства,
що регулює спірні відносини.
 
 
     ( Статтю 9 виключено на підставі Закону N 2709-IV ( 2709-15 )
від 23.06.2005 )
 
 
     Стаття 10. Змагальність сторін
 
     1. Цивільне  судочинство здійснюється на засадах змагальності
сторін.
 
     2. Сторони та інші особи,  які беруть участь у справі,  мають
рівні  права  щодо  подання  доказів,  їх дослідження та доведення
перед судом їх переконливості.
 
     3. Кожна сторона повинна довести ті обставини,  на  які  вона
посилається  як  на  підставу  своїх  вимог  або заперечень,  крім
випадків, встановлених цим Кодексом.
 
     4. Суд  сприяє  всебічному  і  повному  з'ясуванню   обставин
справи:  роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та
обов'язки,  попереджує  про  наслідки  вчинення   або   невчинення
процесуальних  дій  і  сприяє  здійсненню  їхніх  прав у випадках,
встановлених цим Кодексом.
 
     Стаття 11. Диспозитивність цивільного судочинства
 
     1. Суд розглядає цивільні справи не інакше як  за  зверненням
фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в
межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін  та  інших
осіб, які беруть участь у справі.
 
     2. Особа,  яка  бере участь у справі,  розпоряджається своїми
правами щодо предмета спору на власний розсуд.  Таке  право  мають
також  особи  (за  винятком  тих  осіб,  які  не  мають  цивільної
процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.
 
     3. Суд залучає  відповідний  орган  чи  особу,  яким  законом
надано право захищати права,  свободи та інтереси інших осіб, якщо
дії законного представника суперечать  інтересам  особи,  яку  він
представляє.
 
     Стаття 11-1. Автоматизована система документообігу суду
 
     1. У суді функціонує  автоматизована  система  документообігу
суду, що забезпечує:
 
     1) об'єктивний  та неупереджений розподіл справ між суддями з
додержанням принципів черговості та  рівної  кількості  справ  для
кожного судді;
 
     2) надання  фізичним  та юридичним особам інформації про стан
розгляду справ, у яких вони беруть участь;
 
     3) централізоване зберігання текстів рішень,  ухвал  суду  та
інших процесуальних документів;
 
     4) підготовку статистичних даних;
 
     5) реєстрацію  вхідної і вихідної кореспонденції та етапів її
руху;
 
     6) видачу судових рішень та  виконавчих  листів  на  підставі
наявних  в  автоматизованій системі документообігу суду даних щодо
судового рішення та реєстрації заяви особи,  на користь якої  воно
ухвалено;
 
     7) передачу справ до електронного архіву.
 
     2. Позовні заяви, скарги, подання та інші передбачені законом
процесуальні  документи,  що  подаються  до  суду  і  можуть  бути
Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 ... 32


Украина онлайн