Законодательство Украины

 

Кодекс України №1618-IV від 18.03.2004

Верховна Рада України

Цивільний процесуальний кодекс України

Текст правового акту із змінами та доповненнями на жовтень 2010 року

заявника або за останнім відомим місцем  проживання  (перебування)
фізичної   особи,   місцеперебування   якої   невідоме,   або   за
місцезнаходженням її майна.
 
     Стаття 247. Зміст заяви
 
     1. У заяві про визнання фізичної  особи  безвісно  відсутньою
або  оголошення її померлою повинно бути зазначено:  для якої мети
необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або
оголосити   її  померлою;  обставини,  що  підтверджують  безвісну
відсутність фізичної особи,  або обставини,  що загрожували смертю
фізичній  особі,  яка  пропала безвісти,  або обставини,  що дають
підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
 
     Стаття 248. Підготовка справи до розгляду
 
     1. Суд до початку розгляду справи встановлює  осіб  (родичів,
співробітників тощо), які можуть дати свідчення про фізичну особу,
місцеперебування  якої  невідоме,  а  також   запитує   відповідні
організації    за    останнім    місцем   проживання   відсутнього
(житлово-експлуатаційні організації,  органи внутрішніх справ  або
органи  місцевого  самоврядування) і за останнім місцем роботи про
наявність відомостей щодо фізичної  особи,  місцеперебування  якої
невідоме.
 
     2. Одночасно   суд  вживає  заходів  через  органи  опіки  та
піклування щодо встановлення  опіки  над  майном  фізичної  особи,
місцеперебування  якої  невідоме,  якщо  опіку  над  майном  ще не
встановлено.
 
     Стаття 249. Розгляд справи
 
     1. Суд  розглядає  справу  за   участю   заявника,   свідків,
зазначених  у  заяві,  та  осіб,  яких  сам суд визнає за потрібне
допитати,  і ухвалює рішення про визнання фізичної особи  безвісно
відсутньою або про оголошення її померлою.
 
     2. Після  набрання  законної  сили  рішенням  про  оголошення
фізичної особи померлою суд надсилає рішення  відповідному  органу
державної  реєстрації актів цивільного стану для реєстрації смерті
фізичної особи, а також до нотаріуса за місцем відкриття спадщини,
а в населеному пункті,  де немає нотаріуса,  - відповідного органу
місцевого  самоврядування  для   вжиття   заходів   щодо   охорони
спадкового  майна.  У  разі  наявності в населеному пункті кількох
нотаріусів,  а також у випадках,  коли  місце  відкриття  спадщини
невідоме,  рішення надсилається до державного нотаріального архіву
з метою передачі його за належністю уповноваженому  нотаріусу  для
вжиття заходів з охорони спадкового майна.
 
     Стаття 250. Дії суду в разі появи фізичної особи, яку було
                 визнано безвісно відсутньою або оголошено
                 померлою
 
     1. У разі одержання заяви про появу фізичної особи,  яку було
визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, або відомостей
про місцеперебування цієї особи суд за місцеперебуванням особи або
суд,  який ухвалив рішення про визнання особи безвісно  відсутньою
або  оголосив її померлою,  призначає справу до слухання за участю
цієї особи, заявника та інших заінтересованих осіб і скасовує своє
рішення  про  визнання  фізичної  особи  безвісно  відсутньою  або
оголошення її померлою.  Заяву може бути подано особою,  яку  було
визнано    безвісно    відсутньою    або   померлою,   або   іншою
заінтересованою особою.
 
     2. Копію рішення суд надсилає відповідному  органу  державної
реєстрації  актів  цивільного стану для анулювання актового запису
про смерть.
 
                             Глава 5
               РОЗГЛЯД СУДОМ СПРАВ ПРО УСИНОВЛЕННЯ
 

     Стаття 251. Підсудність
 
     1. Заява про усиновлення дитини або повнолітньої  особи,  яка
не  має  матері,  батька  або  була позбавлена їхнього піклування,
подається до суду за місцем їх проживання.
 
     Стаття 252. Зміст заяви
 
     1. Заява про усиновлення дитини повинна містити: найменування
суду, до якого подається заява, ім'я, місце проживання заявника, а
також прізвище,  ім'я,  по батькові,  вік усиновлюваної дитини, її
місце  проживання,  відомості про стан здоров'я дитини.  Заява про
усиновлення  дитини  може  також  містити  клопотання  про   зміну
прізвища,  імені,  по батькові, дати, місця народження дитини, про
запис заявника матір'ю або батьком дитини.
 
     2. До заяви про усиновлення дитини за  наявності  мають  бути
додані такі документи:
 
     1) копія  свідоцтва  про  шлюб,  а також письмова згода на це
другого з подружжя,  засвідчена  нотаріально,  -  при  усиновленні
дитини одним із подружжя;
 
     2) медичний висновок про стан здоров'я заявника;
 
     3) довідка з місця роботи із зазначенням заробітної плати або
копія декларації про доходи;
 
     4) документ,  що підтверджує право власності або користування
жилим приміщенням;
 
     5) інші документи, визначені законом.
 
     3. До  заяви про усиновлення дитини особами без громадянства,
що постійно проживають за межами  України,  або  іноземцями,  крім
документів,  зазначених  у  частині другій цієї статті,  додаються
дозвіл   уповноваженого   органу   виконавчої   влади,    висновок
компетентного  органу  відповідної  держави  про  умови їх життя і
можливість  бути  усиновлювачами,  дозвіл   компетентного   органу
відповідної  держави  на в'їзд усиновленої дитини та  її  постійне
проживання на території цієї держави,  зобов'язання  усиновлювача,
оформлене  в  нотаріальному  порядку,  про  надання  представникам
дипломатичної  установи  України  за   кордоном   інформації   про
усиновлену дитину та можливості спілкування з дитиною.
 
     4. До  заяви  громадян України про усиновлення дитини,  яка є
громадянином іншої держави,  крім документів, зазначених у частині
другій цієї статті,  додаються згода законного представника дитини
та згода компетентного органу держави, громадянином якої є дитина.
 
     5. Документи усиновлювачів,  які є громадянами інших  держав,
мають  бути  у  встановленому законодавством порядку легалізовані,
якщо  інше  не  встановлено  міжнародними  договорами,  згода   на
обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Такі документи
повинні бути перекладені українською мовою,  а переклад  має  бути
засвідчений нотаріально.
 
     6. Заява  про  усиновлення повнолітньої особи повинна містити
відомості,  зазначені у частині першій цієї статті,  а також  дані
про  відсутність  матері,  батька  або позбавлення піклування.  До
заяви мають бути додані документи,  зазначені у пункті  1  частини
другої цієї статті, а також згода особи на усиновлення.
 
     Стаття 253. Підготовка справи до розгляду
 
     1. Суддя  під час підготовки справи про усиновлення дитини до
розгляду вирішує питання про участь у ній як заінтересованих  осіб
відповідного органу опіки та піклування,  а у справах, провадження
в яких відкрито за заявами іноземних  громадян,  -  уповноваженого
органу виконавчої влади.
 
     2. Орган опіки та піклування повинен подати суду висновок про
[an error occurred while processing this directive]
доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини.
 
     3. До висновку органу опіки та піклування мають бути додані:
 
     1) акт обстеження умов життя заявника,  складений  за  місцем
його проживання;
 
     2) свідоцтво про народження дитини;
 
     3) медичний   висновок  про  стан  здоров'я  дитини,  про  її
фізичний і розумовий розвиток;
 
     4) у випадках,  встановлених законом, згода батьків, опікуна,
піклувальника  дитини,  закладу  охорони  здоров'я або навчального
закладу, а також самої дитини на усиновлення.
 
     Суд у  разі  необхідності   може   вимагати   подання   інших
документів.
 
     Стаття 254. Розгляд справи
 
     1. Суд   розглядає   справу   про   усиновлення   дитини   за
обов'язковою участю  заявника,  органу  опіки  та  піклування  або
уповноваженого органу виконавчої влади,  а також дитини, якщо вона
за віком і станом здоров'я усвідомлює факт усиновлення, з викликом
заінтересованих  та  інших  осіб,  яких  суд  визнає  за  потрібне
допитати.
 
     2. Суд розглядає справу про усиновлення повнолітньої особи  з
обов'язковою участю заявника (заявників),  усиновлюваної особи,  з
викликом  заінтересованих  та  інших  осіб,  яких  суд  визнає  за
потрібне допитати.
 
     3. Для   забезпечення   таємниці   усиновлення   у  випадках,
встановлених Сімейним кодексом України ( 2947-14 ),  суд розглядає
справу в закритому судовому засіданні.
 
     4. Суд  перевіряє законність підстав для усиновлення,  в тому
числі наявність згоди усиновлюваної  дитини,  якщо  така  згода  є
необхідною, або наявність згоди усиновлюваної повнолітньої особи.
 
     Стаття 255. Рішення суду
 
     1. За результатами розгляду заяви про усиновлення суд ухвалює
рішення.
 
     2. У разі  задоволення  заяви  суд  зазначає  у  резолютивній
частині  рішення  про  усиновлення  дитини  або повнолітньої особи
заявником (заявниками).
 
     3. За клопотанням заявника (заявників)  суд  вирішує  питання
про зміну імені,  прізвища та по батькові, дати і місця народження
усиновленої  дитини,  про  зміну  імені,  прізвища,  по   батькові
усиновленої повнолітньої особи, про запис усиновлювачів батьками.
 
     4. Судові   витрати,   пов'язані   з   розглядом  справи  про
[an error occurred while processing this directive]
усиновлення, відносяться на рахунок заявника (заявників).
 
     5. Якщо після  ухвалення  рішення  про  усиновлення,  але  до
набрання  ним законної сили батьки дитини відкликали свою згоду на
її усиновлення,  суд скасовує  своє  рішення  і  поновлює  розгляд
справи.
 
     6. У  разі  відкликання заяви про усиновлення після ухвалення
рішення про усиновлення,  але до набрання ним законної  сили,  суд
скасовує своє рішення і залишає заяву без розгляду.
 
     7. Усиновлення  вважається здійсненим з дня набрання законної
сили рішенням суду.  Для внесення  змін  до  актового  запису  про
народження усиновленої дитини або повнолітньої особи копія рішення
суду надсилається до органу державної реєстрації актів  цивільного
стану  за  місцем  ухвалення рішення,  а у справах про усиновлення
дітей іноземцями  -  також  до  уповноваженого  органу  виконавчої
влади.
 
                             Глава 6
           РОЗГЛЯД СУДОМ СПРАВ ПРО ВСТАНОВЛЕННЯ ФАКТІВ,
                    ЩО МАЮТЬ ЮРИДИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ
 
     Стаття 256. Справи про встановлення фактів, що мають
                 юридичне значення
 
     1. Суд розглядає справи про встановлення факту:
 
     1) родинних відносин між фізичними особами;
 
     2) перебування фізичної особи на утриманні;
 
     3) каліцтва,  якщо  це  потрібно  для  призначення пенсії або
одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному
страхуванню;
 
     4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;
 
     5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу;
 
     6) належності правовстановлюючих документів особі,  прізвище,
ім'я,  по батькові,  місце і час народження якої,  що зазначені  в
документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і
часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження
або в паспорті;
 
     7) народження   особи   в  певний  час  у  разі  неможливості
реєстрації органом державної  реєстрації  актів  цивільного  стану
факту народження;
 
     8) смерті  особи  в певний час у разі неможливості реєстрації
органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті;
 
     9)  смерті  особи,  яка  пропала  безвісти  за  обставин,  що
загрожували  їй  смертю або дають підстави вважати її загиблою від
певного   нещасного   випадку   внаслідок   надзвичайних  ситуацій
техногенного та природного характеру.
(  Частину  першу статті 256 доповнено пунктом 9 згідно із Законом
N 1568-VI ( 1568-17 ) від 25.06.2009 )
 
     2. У судовому порядку  можуть  бути  встановлені  також  інші
факти,   від   яких  залежить  виникнення,  зміна  або  припинення
особистих  чи  майнових  прав  фізичних  осіб,  якщо  законом   не
визначено іншого порядку їх встановлення.
 
     3. Справи  про  встановлення факту належності особі паспорта,
військового квитка,  квитка про членство в об'єднанні громадян,  а
також  свідоцтв,  що  їх видають органи державної реєстрації актів
цивільного стану,  судовому розгляду  в  окремому  провадженні  не
підлягають.
 
     4.  Суддя  відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з
заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається
спір про право,  а якщо спір про  право  буде  виявлений  під  час
розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
(  Статтю  256  доповнено  частиною  четвертою  згідно  із Законом
N  2453-VI  (  2453-17  )  від 07.07.2010 - щодо набрання чинності
зміни див. п.1 розділу XII "Прикінцеві положення" Закону N 2453-VI
від 07.07.2010 )
 
     Стаття 257. Підсудність
 
     1. Заява  фізичної  особи  про  встановлення  факту,  що  має
юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
 
     2.  Підсудність  справ  за  заявою  громадянина України, який
проживає  за  її  межами,  про встановлення факту, що має юридичне
значення,   визначається   за   його   клопотанням  ухвалою  судді
Верховного Суду України.
( Статтю 257 доповнено частиною другою згідно із Законом N 1837-VI
( 1837-17 ) від 21.01.2010 )
 
     Стаття 258. Зміст заяви
 
     1. У заяві повинно бути зазначено:
 
     1) який факт заявник просить встановити та з якою метою;
 
     2) причини неможливості одержання або відновлення документів,
що посвідчують цей факт;
 
     3) докази, що підтверджують факт.
 
     2. До  заяви  додаються докази,  що підтверджують викладені в
заяві обставини,  і довідка про неможливість відновлення втрачених
документів.
 
     Стаття 259. Зміст рішення суду про встановлення факту, що має
                 юридичне значення
 
     1. У рішенні суду повинно бути зазначено відомості про  факт,
встановлений  судом,  мету його встановлення,  а також докази,  на
підставі яких суд установив цей факт.
 
     2. Рішення  суду  про  встановлення  факту,   який   підлягає
реєстрації  в  органах державної реєстрації актів цивільного стану
або нотаріальному посвідченню,  не замінює  собою  документів,  що
видаються  цими  органами,  а  є  тільки  підставою  для одержання
зазначених документів.
Сторінки:1 ... 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 ... 32


Украина онлайн