Законодательство Украины

 

Кодекс України №1618-IV від 18.03.2004

Верховна Рада України

Цивільний процесуальний кодекс України

Текст правового акту із змінами та доповненнями на жовтень 2010 року

роз'яснити його.
 
     4. Під час проведення дослідження експерт повинен забезпечити
збереження об'єкта експертизи. Якщо дослідження пов'язане з повним
або   частковим  знищенням  об'єкта  експертизи  або  зміною  його
властивостей,  експерт має одержати на це відповідний дозвіл суду,
який оформляється ухвалою.
 
     5. Експерт  не  має  права  за  власною  ініціативою  збирати
матеріали для проведення експертизи;  спілкуватися з особами,  які
беруть  участь  у  справі,  а  також  іншими учасниками цивільного
процесу,  за винятком дій,  пов'язаних з  проведенням  експертизи;
розголошувати   відомості,  що  стали  йому  відомі  у  зв'язку  з
проведенням експертизи,  або повідомляти будь-кому, крім суду, про
результати експертизи.
 
     6. Експерт    невідкладно    повинен   повідомити   суд   про
неможливість проведення ним експертизи через відсутність  у  нього
необхідних знань або без залучення інших експертів.
 
     7. У  разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення
експерт невідкладно заявляє суду клопотання  щодо  його  уточнення
або  повідомляє  суд про неможливість проведення ним експертизи за
заданими питаннями.
 
     8. Експерт не має права  передоручати  проведення  експертизи
іншій особі.
 
     9. У разі постановлення ухвали суду про припинення проведення
експертизи,  експерт зобов'язаний негайно подати матеріали  справи
та інші документи, що використовувалися для проведення експертизи.
 
     10. Експерт має право:
 
     1) знайомитися  з матеріалами справи,  що стосуються предмета
дослідження;
 
     2) заявляти клопотання про подання йому додаткових матеріалів
і зразків;
 
     3) викладати у висновку судової експертизи виявлені в ході її
проведення факти,  які мають значення для справи і з приводу  яких
йому не були задані питання;
 
     4) бути  присутнім  під  час  вчинення процесуальних дій,  що
стосуються предмета і об'єктів дослідження;
 
     5) задавати питання особам,  які беруть участь у  справі,  та
свідкам;
 
     6) користуватися   іншими   правами,   встановленими  Законом
України "Про судову експертизу" ( 4038-12 ).
 
     11. Експерт має  право  на  оплату  виконаної  роботи  та  на
компенсацію витрат, пов'язаних з проведенням експертизи і викликом
до суду.
 
     12. Експерт  може  відмовитися  від  давання  висновку,  якщо
подані йому матеріали недостатні для виконання покладених на нього
обов'язків. Заява про відмову повинна бути вмотивованою.
 
     13. За завідомо  неправдивий  висновок  або  за  відмову  без
поважних  причин  від  виконання  покладених  на  нього обов'язків
експерт несе кримінальну відповідальність,  а за невиконання інших
обов'язків - відповідальність, встановлену законом.
 
     Стаття 54. Спеціаліст
 
     1. Спеціалістом  може  бути  особа,  яка володіє спеціальними
знаннями  та  навичками  застосування  технічних  засобів  і  може
надавати консультації під час вчинення процесуальних дій з питань,

що потребують відповідних спеціальних знань і навичок.
 
     2. Спеціаліст може бути  залучений  до  участі  у  цивільному
процесі  за  ухвалою  суду  для  надання  безпосередньої технічної
допомоги  (фотографування,  складання  схем,   планів,   креслень,
відбору  зразків  для проведення експертизи тощо) під час вчинення
процесуальних дій.  Допомога спеціаліста технічного характеру  під
час вчинення процесуальних дій не замінює висновку експерта.
 
     3. Спеціаліст   зобов'язаний   з'явитися  за  викликом  суду,
відповідати на задані судом питання,  давати усні консультації  та
письмові роз'яснення,  звертати увагу суду на характерні обставини
чи особливості доказів,  у разі  потреби  надавати  суду  технічну
допомогу.
 
     4. Допомога спеціаліста не може стосуватися правових питань.
 
     5. Спеціаліст  має  право  знати  мету свого виклику до суду,
відмовитися від участі у цивільному процесі,  якщо він не  володіє
відповідними  знаннями  та  навичками,  з  дозволу  суду  задавати
питання особам,  які беруть участь у справі,  та свідкам, звертати
увагу  суду  на  характерні  обставини чи особливості доказів,  на
оплату виконаної роботи та на  компенсацію  витрат,  пов'язаних  з
викликом до суду.
 
     Стаття 55. Перекладач
 
     1. Перекладачем  може  бути особа,  яка вільно володіє мовою,
якою здійснюється цивільне судочинство,  та  іншою  мовою,  знання
якої необхідне для усного чи письмового перекладу з однієї мови на
іншу,  а також особа,  яка володіє технікою спілкування з глухими,
німими чи глухонімими.
 
     2. Перекладач допускається ухвалою суду за заявою особи,  яка
бере участь у справі.
 
     3. Перекладач має право задавати питання  з  метою  уточнення
перекладу,  відмовитися від участі у цивільному процесі,  якщо він
не володіє достатніми знаннями мови,  необхідними для перекладу, а
також  на  оплату  виконаної  роботи  та  на  компенсацію  витрат,
пов'язаних з викликом до суду.
 
     4. Перекладач  зобов'язаний  з'являтися  за  викликом   суду,
здійснювати    повний    і   правильний   переклад,   посвідчувати
правильність перекладу своїм підписом в процесуальних  документах,
що вручаються сторонам у перекладі на їх рідну мову або мову, якою
вони володіють.
 
     5. За завідомо  неправильний  переклад  або  за  відмову  без
поважних  причин  від  виконання  покладених  на  нього обов'язків
перекладач несе кримінальну  відповідальність,  а  за  невиконання
інших обов'язків - відповідальність, встановлену законом.
 
     Стаття 56. Особа, яка надає правову допомогу
 
     1. Правову  допомогу  може  надавати особа,  яка є фахівцем у
галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.
 
     2. Особа,  зазначена в частині першій цієї статті, має право:
знайомитися  з  матеріалами справи,  робити з них витяги,  знімати
копії долучених до справи документів,  бути присутнім  у  судовому
засіданні.  Особа,  яка  має  право  на надання правової допомоги,
допускається ухвалою суду за  заявою  особи,  яка  бере  участь  у
справі.
 
                             Глава 5
                              ДОКАЗИ
 
     Стаття 57. Докази
 
     1. Доказами  є  будь-які фактичні дані,  на підставі яких суд
встановлює наявність або відсутність  обставин,  що  обґрунтовують
[an error occurred while processing this directive]
вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення
для вирішення справи.
 
     2. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх
осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків,
письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів,
висновків експертів.
 
     Стаття 58. Належність доказів
 
     1. Належними  є докази,  які містять інформацію щодо предмета
доказування.
 
     2. Сторони мають право обґрунтовувати належність  конкретного
доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
 
     3. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета
доказування.
 
     Стаття 59. Допустимість доказів
 
     1. Суд не бере до уваги докази,  які  одержані  з  порушенням
порядку, встановленого законом.
 
     2. Обставини  справи,  які за законом мають бути підтверджені
певними засобами доказування,  не можуть  підтверджуватись  іншими
засобами доказування.
 
     Стаття 60. Обов'язки доказування і подання доказів
 
     1. Кожна  сторона  зобов'язана  довести ті обставини,  на які
вона посилається як на підставу своїх  вимог  і  заперечень,  крім
випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
 
     2. Докази  подаються сторонами та іншими особами,  які беруть
участь у справі.
 
     3. Доказуванню підлягають обставини,  які мають значення  для
ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які
беруть участь у справі, виникає спір.
 
     4. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
 
     Стаття 61. Підстави звільнення від доказування
 
     1. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть
участь у справі, не підлягають доказуванню.
 
     2. Обставини,  визнані судом загальновідомими,  не потребують
доказування.
 
     3. Обставини,  встановлені  судовим  рішенням  у   цивільній,
господарській  або  адміністративній  справі,  що набрало законної
сили,  не доказуються при розгляді  інших  справ,  у  яких  беруть
участь   ті  самі  особи  або  особа,  щодо  якої  встановлено  ці
обставини.
[an error occurred while processing this directive]
 
     4. Вирок у кримінальній справі,  що набрав законної сили, або
постанова   суду   у  справі  про  адміністративне  правопорушення
обов'язкові для суду,  що розглядає  справу  про  цивільно-правові
наслідки  дій  особи,  стосовно  якої ухвалено вирок або постанову
суду,  з питань,  чи мали місце ці дії та  чи  вчинені  вони  цією
особою.
 
     Стаття 62. Пояснення сторін, третіх осіб та їхніх
                представників
 
     1. Сторони,  треті особи та їхні представники  за  їх  згодою
можуть  бути допитані як свідки про відомі їм обставини,  що мають
значення для справи.
 
     Стаття 63. Показання свідка
 
     1. Показання  свідка  -  це  повідомлення  про  відомі   йому
обставини,  які мають значення для справи.  Не є доказом показання
свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної
обставини.
 
     Стаття 64. Письмові докази
 
     1. Письмовими доказами є будь-які документи,  акти,  довідки,
листування службового або особистого характеру або витяги  з  них,
що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.
 
     2. Письмові докази,  як правило,  подаються в оригіналі. Якщо
подано копію письмового  доказу,  суд  за  клопотанням  осіб,  які
беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.
 
     Стаття 65. Речові докази
 
     1. Речовими  доказами  є  предмети  матеріального  світу,  що
містять інформацію про обставини, які мають значення для справи.
 
     2. Речовими доказами є також  магнітні,  електронні  та  інші
носії   інформації,   що  містять  аудіовізуальну  інформацію  про
обставини, що мають значення для справи.
 
     Стаття 66. Висновок експерта
 
     1. Висновок експерта - докладний  опис  проведених  експертом
досліджень,  зроблені  у  результаті  них висновки та обґрунтовані
відповіді на питання, задані судом.
 
                             Глава 6
                       ПРОЦЕСУАЛЬНІ СТРОКИ
 
     Стаття 67. Види процесуальних строків
 
     1. Строки,  в  межах  яких   вчиняються   процесуальні   дії,
встановлюються   законом,   а   якщо   не   визначені  законом,  -
встановлюються судом.
 
     Стаття 68. Обчислення процесуальних строків
 
     1. Строки,  встановлені  законом  або   судом,   обчислюються
роками,  місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на
подію, яка повинна неминуче настати.
 
     Стаття 69. Початок перебігу процесуальних строків
 
     1. Перебіг процесуального строку починається з наступного дня
після  відповідної  календарної  дати  або настання події,  з якою
пов'язано його початок.
 
     Стаття 70. Закінчення процесуальних строків
 
     1. Строк,  обчислюваний  роками,  закінчується  у  відповідні
місяць і число останнього року строку.
 
     2. Строк,  обчислюваний  місяцями,  закінчується у відповідне
число  останнього   місяця   строку.   Якщо   закінчення   строку,
обчислюваного місяцями,  припадає на такий місяць, що відповідного
числа не має, строк закінчується в останній день цього місяця.
 
     3. Якщо закінчення строку припадає на вихідний,  святковий чи
інший  неробочий  день,  останнім днем строку є перший після нього
робочий день.
 
     4. Перебіг строку,  закінчення якого пов'язане з подією,  яка
повинна   неминуче  настати,  закінчується  наступного  дня  після
настання події.
 
     5. Останній день строку триває до 24 години,  але коли в  цей
строк  слід  було вчинити процесуальну дію в суді,  де робочий час
закінчується раніше,  строк закінчується в момент закінчення цього
часу.
 
     6. Строк  не  вважається пропущеним,  якщо до його закінчення
заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано
на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
 
     Стаття 71. Зупинення процесуальних строків
 
     1. Зупинення    провадження    у   справі   зупиняє   перебіг
процесуальних строків. Зупинення цих строків починається з моменту
настання тієї події, внаслідок якої суд зупинив провадження.
 
     Стаття 72. Наслідки пропущення процесуальних строків
 
     1. Право   на   вчинення  процесуальної  дії  втрачається  із
закінченням строку, встановленого законом або судом.
 
     2. Документи,  подані після закінчення процесуальних строків,
залишаються  без  розгляду,  якщо суд за клопотанням особи,  що їх
подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку.
 
     Стаття 73. Поновлення та продовження процесуальних строків
 
     1. Суд поновлює або продовжує строк,  встановлений відповідно
законом  або судом,  за клопотанням сторони або іншої особи у разі
його пропущення з поважних причин.
 
     2. Питання про поновлення чи продовження  пропущеного  строку
вирішує  суд,  у  якому  належало  вчинити процесуальну дію або до
якого потрібно було подати документ чи  доказ.  Про  місце  і  час
Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 ... 32


Украина онлайн