Законодательство Украины

 

Кодекс України №1618-IV від 18.03.2004

Верховна Рада України

Цивільний процесуальний кодекс України

Текст правового акту із змінами та доповненнями на жовтень 2010 року

засідання   або   невиконання   ними   розпоряджень    головуючого
застосовується   попередження,   а   у  разі  повторного  вчинення
зазначених дій - видалення із залу судового засідання.
 
     2. У разі  повторного  вчинення  дій,  зазначених  у  частині
першій цієї статті,  перекладачем суд оголошує перерву і надає час
для його заміни.
 
     Стаття 93. Тимчасове вилучення доказів для дослідження судом
 
     1. У разі неподання без поважних причин письмових чи  речових
доказів,   що  витребувані  судом,  та  неповідомлення  причин  їх
неподання суд може постановити ухвалу про тимчасове вилучення  цих
доказів для дослідження судом.
 
     2. В  ухвалі  про тимчасове вилучення доказів для дослідження
судом зазначаються:  ім'я (найменування) особи, у якої знаходиться
доказ,  її  місце  проживання  (перебування) або місцезнаходження,
назва або опис письмового чи речового доказу,  підстави проведення
його тимчасового вилучення.
 
     Стаття 94. Привід свідка
 
     1. Належно  викликаний  свідок,  який  без поважних причин не
з'явився в судове засідання або не повідомив про  причини  неявки,
може  бути  підданий  приводу  через  органи  внутрішніх  справ  з
відшкодуванням у дохід держави витрат на його здійснення.
 
     2. Про привід суд постановляє ухвалу,  в якій  зазначає  ім'я
фізичної особи,  яка підлягає приводу, місце проживання, роботи чи
навчання,  підстави застосування приводу,  коли і  куди  ця  особа
повинна бути доставлена, кому доручається здійснення приводу.
 
     3. Ухвала  про  привід  у  суд  передається  для виконання до
органу внутрішніх справ за місцем  провадження  в  справі  або  за
місцем проживання, роботи чи навчання особи, яка підлягає приводу.
 
     4. Не  підлягають  приводу  в  суд особи,  які не можуть бути
допитані відповідно до статті 51 цього Кодексу,  а також малолітні
та  неповнолітні  особи,  вагітні жінки,  інваліди першої і другої
груп,  особи,  які доглядають  дітей  віком  до  шести  років  або
дітей-інвалідів.
 
     5. Ухвала  про  привід  оголошується  свідку  особою,  яка її
виконує.
 
     6. У разі неможливості приводу  особа,  яка  виконує  ухвалу,
через  начальника органу внутрішніх справ негайно повертає її суду
з письмовим поясненням причин невиконання.
 
                            Розділ II
                       НАКАЗНЕ ПРОВАДЖЕННЯ
 
     Стаття 95. Стягнення на підставі судового наказу
 
     1.  Судовий  наказ  є  особливою  формою судового рішення, що
видається  судом  за  результатами  розгляду  вимог,  передбачених
статтею 96 цього Кодексу.
(  Частина перша статті 95 в редакції Закону N 2453-VI ( 2453-17 )
від 07.07.2010 - щодо набрання чинності зміни див. п.1 розділу XII
"Прикінцеві положення" Закону N 2453-VI від 07.07.2010 )
 
     2. Із заявою  про  видачу  судового  наказу  може  звернутися
особа,  якій належить право вимоги,  а також органи та особи, яким
законом надано право захищати права,  свободи  та  інтереси  інших
осіб.
(  Частина  статті  95 в редакції Закону N 2453-VI ( 2453-17 ) від
07.07.2010  -  щодо  набрання  чинності зміни див. п.1 розділу XII
"Прикінцеві положення" Закону N 2453-VI від 07.07.2010 )
 
     3. Судовий   наказ   підлягає   виконанню    за    правилами,

встановленими    для   виконання   судових   рішень   у   порядку,
встановленому законом.
 
     Стаття 96. Вимоги, за якими може бути видано судовий наказ
 
     1. Судовий наказ може бути видано, у разі якщо:
 
     1) заявлено   вимогу   про   стягнення  нарахованої,  але  не
виплаченої працівникові суми заробітної плати;
 
     2) заявлено  вимогу  про  компенсацію  витрат  на  проведення
розшуку  відповідача,  боржника,  дитини  або транспортних засобів
боржника;
 
     3) заявлено вимогу про  стягнення  заборгованості  за  оплату
житлово-комунальних   послуг,  телекомунікаційних  послуг,  послуг
телебачення та радіомовлення з  урахуванням  індексу  інфляції  та
трьох    відсотків   річних,   нарахованих   заявником   на   суму
заборгованості;
 
     4) заявлено вимогу про  присудження  аліментів  на  дитину  в
розмірі   тридцяти  відсотків  прожиткового  мінімуму  для  дитини
відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи
оспорюванням  батьківства  (материнства) та необхідністю залучення
інших зацікавлених осіб;
 
     5) заявлено вимогу про повернення вартості товару  неналежної
якості,  якщо  є  рішення  суду,  яке  набрало законної сили,  про
встановлення факту продажу товару неналежної якості,  ухвалене  на
користь невизначеного кола споживачів.
( Стаття 96 в редакції Закону N 2453-VI ( 2453-17 ) від 07.07.2010
-  щодо  набрання  чинності зміни див. п.1 розділу XII "Прикінцеві
положення" Закону N 2453-VI від 07.07.2010 )
 
     Стаття 97. Підсудність
 
     1. Заява  про видачу судового наказу подається до суду першої
інстанції за загальними правилами підсудності,  встановленими  цим
Кодексом.
 
     Стаття 98. Форма і зміст заяви про видачу судового наказу
 
     1. Заява  про  видачу  судового  наказу  подається  в  суд  у
письмовій формі.
 
     2. У заяві повинно бути зазначено:
 
     1) найменування суду, в який подається заява;
 
     2) ім'я (найменування) заявника та  боржника,  а  також  ім'я
(найменування)   представника   заявника,   якщо  заява  подається
представником, їхнє місце проживання або місцезнаходження;
 
     3) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються;
 
    
     (  Пункт  4  частини  другої  статті 98 виключено на підставі
Закону  N  2453-VI  (  2453-17  )  від  07.07.2010 - щодо набрання
чинності  зміни див. п.1 розділу XII "Прикінцеві положення" Закону
N 2453-VI від 07.07.2010 )
 
 
     5) перелік документів, що додаються до заяви.
 
     3. Заява підписується  заявником  або  його  представником  і
подається  з  її  копіями  та  копіями  доданих  до неї документів
відповідно до кількості боржників.
 
     4. До заяви,  яка подається представником  заявника,  повинно
бути додано документ, що підтверджує його повноваження.
 
     5.  До  заяви про видачу судового наказу додаються документи,
[an error occurred while processing this directive]
що  підтверджують  сплату  судового  збору  та  оплату  витрат  на
інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
(  Статтю  98 доповнено новою частиною згідно із Законом N 2453-VI
( 2453-17 ) від 07.07.2010 - щодо набрання чинності зміни див. п.1
розділу   XII   "Прикінцеві   положення"   Закону  N  2453-VI  від
07.07.2010 )
 
     6. До  неналежно  оформленої  заяви  застосовуються положення
статті 121 цього Кодексу.
 
     Стаття 99. Судовий збір за подання заяви
                про видачу судового наказу
 
     1. За  подання  заяви  про видачу судового наказу сплачується
судовий  збір  у   розмірі   п'ятдесяти   відсотків   ставки,   що
визначається з оспорюваної суми в разі звернення в суд з позовом у
порядку   позовного    провадження,    а    також    витрати    на
інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
 
     2. У  разі  відмови  в  прийнятті  заяви  про видачу судового
наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового
збору  та  витрат  на  інформаційно-технічне забезпечення розгляду
справи стягувачу не повертається.  У разі пред'явлення  стягувачем
позову  до  боржника у порядку позовного провадження сума судового
збору сплаченого за  подання  заяви  про  видачу  судового  наказу
зараховується  до  суми  судового  збору,  встановленої за позовну
заяву.
(  Стаття  99  із  змінами,  внесеними згідно із Законом N 2875-IV
(   2875-15   )  від  08.09.2005;  в  редакції  Закону  N  2453-VI
( 2453-17 ) від 07.07.2010 - щодо набрання чинності зміни див. п.1
розділу   XII   "Прикінцеві   положення"   Закону  N  2453-VI  від
07.07.2010 )
 
     Стаття 100. Підстави для відмови у прийнятті заяви
                 про видачу судового наказу чи її повернення
 
     1. Суддя  повертає  заяву про видачу судового наказу,  у разі
якщо:
 
     1) заявник у встановлений  судом  строк  не  усунув  недоліки
заяви про видачу судового наказу;
 
     2) до   моменту   відкриття  наказного  провадження  надійшло
звернення  заявника  про  повернення  заяви  про  видачу  судового
наказу;
 
     3) наявні обставини,  зазначені у пунктах 2-4 частини третьої
статті 121 цього Кодексу.
 
     2. Про повернення заяви  про  видачу  судового  наказу  суддя
постановляє ухвалу.
 
     3. Суддя  відмовляє  у  прийнятті  заяви  про видачу судового
наказу, у разі якщо:
 
     1) заявлено вимогу, не передбачену статтею 96 цього Кодексу;
[an error occurred while processing this directive]
 
     2) із заяви і поданих документів вбачається спір про право;
 
     3) наявні обставини,  зазначені у пунктах 2-5 частини  другої
статті 122 цього Кодексу.
 
     4. Про відмову у прийнятті заяви суддя постановляє ухвалу.
 
     5. У  разі  якщо в заяві про видачу судового наказу містяться
вимоги,  частина з яких не підлягає розгляду в  порядку  наказного
провадження,  суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті заяви
про видачу судового наказу лише в частині цих вимог.  У разі  якщо
заявлені  вимоги  між  собою  взаємопов'язані і окремий їх розгляд
неможливий, то суд відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового
наказу.
 
     6. У  разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу,
щодо якої відсутні підстави для її повернення чи відмови у  видачі
судового  наказу,  вказана  фізична  особа,  яка  не  має  статусу
підприємця,  суддя не пізніше двох днів з  дня  надходження  такої
заяви   звертається   до   відповідного  органу  реєстрації  місця
перебування та місця проживання особи щодо надання інформації  про
зареєстроване  у  встановленому  законом  порядку місце проживання
фізичної особи - боржника.
 
     Інформація про  місце   проживання   (перебування)   фізичної
особи -  боржника  має  бути  надана протягом трьох днів з моменту
отримання  відповідним   органом   реєстрації   місця   проживання
(перебування) особи відповідного звернення суду.
 
     У разі   якщо   за   результатами  розгляду  отриманої  судом
інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце
проживання   (перебування)   фізичної   особи   -   боржника  буде
встановлено, що заява про видачу судового наказу не підсудна цьому
суду, суд повертає стягувачу заяву про видачу судового наказу.
 
     У разі  якщо  отримана  судом  інформація  не  дає можливості
встановити зареєстроване у  встановленому  законом  порядку  місце
проживання (перебування) фізичної особи - боржника,  суд відмовляє
у прийнятті заяви про видачу судового наказу.
 
     7. Питання про відкриття наказного провадження або відмову  у
прийнятті  заяви  про  видачу  судового  наказу  суддя  вирішує не
пізніше наступного дня з дня надходження заяви до суду, закінчення
строку,  встановленого  для  усунення  недоліків  заяви про видачу
судового наказу та не пізніше наступного дня після отримання судом
у порядку,  передбаченому частиною шостою цієї статті,  інформації
про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання
(перебування)  фізичної особи - боржника.  Про відкриття наказного
провадження суддя постановляє ухвалу.
(  Стаття  100  в  редакції  Закону  N  2453-VI  (  2453-17  ) від
07.07.2010  -  щодо  набрання  чинності зміни див. п.1 розділу XII
"Прикінцеві положення" Закону N 2453-VI від 07.07.2010 )
 
     Стаття 101. Наслідки повернення заяви або відмови 
                 в її прийнятті
 
     1.  Повернення заяви у випадку, встановленому частиною першою
статті 100 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення
з такою самою заявою після усунення її недоліків.
( Частина перша статті 101 із змінами, внесеними згідно із Законом
N  2453-VI  (  2453-17  )  від 07.07.2010 - щодо набрання чинності
зміни див. п.1 розділу XII "Прикінцеві положення" Закону N 2453-VI
від 07.07.2010 )
 
     2. Відмова  у прийнятті заяви унеможливлює повторне звернення
з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися
з тими самими вимогами у позовному порядку.
 
     Стаття 102. Порядок розгляду заяв про видачу судового наказу
 
     1.  У  разі  прийняття  судом  ухвали про відкриття наказного
провадження,  суд  у  триденний  строк  з моменту її постановлення
видає судовий наказ по суті заявлених вимог.
( Частина перша статті 102 в редакції Закону N 2453-VI ( 2453-17 )
від 07.07.2010 - щодо набрання чинності зміни див. п.1 розділу XII
"Прикінцеві положення" Закону N 2453-VI від 07.07.2010 )
 
     2. Видача  судового наказу проводиться без судового засідання
і виклику стягувача та боржника для заслуховування їх пояснень.
 
     Стаття 103. Зміст судового наказу
 
     1. У судовому наказі зазначаються:
 
     1) дата видачі наказу;
 
     2) найменування суду,  прізвище та ініціали судді, який видав
судовий наказ;
 
     3) ім'я  (найменування)  стягувача  і  боржника,   їх   місце
проживання або місцезнаходження;
 
     4) посилання   на   закон,   на   підставі  якого  підлягають
задоволенню заявлені вимоги;
 
     5) сума грошових коштів,  які підлягають стягненню,  а  також
розрахунковий рахунок боржника (юридичної особи) в установі банку,
з  якого  повинні  бути  стягнуті  грошові   кошти,   якщо   такий
повідомлений заявником;
 
     6) сума  судових  витрат,  що  сплачена  заявником і підлягає
стягненню на його користь з боржника;
 
     7) відомості  про  порядок  та  строки  подання   заяви   про
скасування судового наказу.
 
     2. Судовий  наказ  має  відповідати  вимогам  до  виконавчого
документа,   встановленим   Законом   України    "Про    виконавче
провадження" ( 606-14 )  та обов'язково містити положення про дату
видачі судового наказу стягувачу,  дату набрання  судовим  наказом
законної  сили та строк пред'явлення судового наказу до виконання.
Зазначені відомості вносяться  до  судового  наказу  у  день  його
видачі стягувачу для пред'явлення до виконання.
 
     3. Судовий  наказ  складається  і  підписується суддею у двох
примірниках,  один  з  яких  залишається  у   справі,   а   другий
скріплюється  печаткою  суду  і видається стягувачу після набрання
ним законної сили.
Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 ... 32


Украина онлайн