Законодательство Украины

 

Кодекс України №1618-IV від 18.03.2004

Верховна Рада України

Цивільний процесуальний кодекс України

Текст правового акту із змінами та доповненнями на жовтень 2010 року

(  Стаття  103  в  редакції  Закону  N  2453-VI  (  2453-17  ) від
07.07.2010  -  щодо  набрання  чинності зміни див. п.1 розділу XII
"Прикінцеві положення" Закону N 2453-VI від 07.07.2010 )
 
     Стаття 104. Надіслання боржникові копії судового наказу
 
     1. Після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня
надсилає   його   копію   боржникові   рекомендованим   листом  із
повідомленням.
 
     2. Одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається
копія заяви стягувача з копіями доданих до неї документів.
 
     3. Копія  судового  наказу  разом  з  додатками  надсилаються
фізичній особі -  боржнику  на  адресу,  зазначену  в  документах,
передбачених частиною   шостою   статті   100   цього  Кодексу,  а
боржнику - юридичній особі чи фізичній особі -  підприємцю,  -  за
адресою місцезнаходження (місця проживання),  зазначеній в Єдиному
державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
 
     4. Днем отримання боржником копії  судового  наказу  є  дата,
зазначена  у  поштовому  повідомленні  про  вручення.  У разі якщо
боржник відмовляється від  отримання  копії  судового  наказу  або
відсутній  за  вказаною  адресою,  днем  отримання боржником копії
судового наказу  є  день  проставлення  у  поштовому  повідомленні
відмітки  про  відмову  боржника отримати копію судового наказу чи
відмітки про відсутність боржника за вказаною адресою.
(  Стаття  104  в  редакції  Закону  N  2453-VI  (  2453-17  ) від
07.07.2010  -  щодо  набрання  чинності зміни див. п.1 розділу XII
"Прикінцеві положення" Закону N 2453-VI від 07.07.2010 )
 
     Стаття 105. Форма і зміст заяви про скасування судового
                 наказу та строки її подання
 
     1. Боржник  має  право  протягом  десяти днів з дня отримання
копії судового наказу та доданих до неї  документів  подати  заяву
про  його  скасування.  Заява  про скасування судового наказу може
також бути подана органами та особами,  яким законом надано  право
захищати права, свободи та інтереси інших осіб.
 
     2. Заява  про  скасування  судового  наказу подається в суд у
письмовій формі.
 
     3. У заяві про скасування судового наказу має бути зазначено:
 
     1) найменування суду, в який подається заява;
 
     2) ім'я (найменування) стягувача та боржника,  а  також  ім'я
(найменування)   представника   боржника,   якщо  заява  подається
представником, їхнє місце проживання або місцезнаходження;
 
     3) наказ, що оспорюється;
 
     4) посилання  на  обставини,  які  свідчать  про  повну   або
часткову необґрунтованість вимог стягувача;
 
     5) посилання   на  докази,  якими  боржник  обґрунтовує  свої
заперечення проти вимог стягувача;
 
     6) перелік документів, що додаються до заяви.
 
     4. Заява підписується  боржником  або  його  представником  і
подається  з  її  копією  та копіями доданих до неї документів для
надання стягувачеві.
 
     5. До заяви,  яка подається представником боржника,  має бути
додано документ, що підтверджує його повноваження.
 
     6. До  неналежно  оформленої  заяви  про  скасування судового
наказу застосовуються норми статті 121 цього Кодексу.
(  Стаття  105  в  редакції  Закону  N  2453-VI  (  2453-17  ) від

07.07.2010  -  щодо  набрання  чинності зміни див. п.1 розділу XII
"Прикінцеві положення" Закону N 2453-VI від 07.07.2010 )
 
     Стаття 105-1. Розгляд заяви про скасування судового наказу
 
     1. Заява про скасування судового наказу реєструється  у  день
її  надходження до суду в порядку,  встановленому частиною третьою
статті   11-1   цього   Кодексу,  та  не  пізніше  наступного  дня
передається визначеному судді.
 
     2. Заява  боржника  про  скасування  судового наказу,  подана
після закінчення строку,  встановленого частиною першою статті 105
цього Кодексу, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи,
яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання
цієї  заяви.  У  разі  якщо суд прийшов до висновку про поновлення
строку на подання  заяви  про  скасування  судового  наказу,  який
набрав  законної  сили,  то  в ухвалі про прийняття такої заяви до
розгляду суд має вирішити питання про зупинення виконання судового
наказу.
 
     3. Про  залишення  заяви  про  скасування судового наказу без
розгляду чи про прийняття такої заяви до розгляду суд  постановляє
ухвалу.
 
     4. Питання про прийняття заяви про скасування судового наказу
до розгляду  суд  вирішує  не  пізніше  наступного  дня  після  її
передачі визначеному судді.
 
     5. Копія  ухвали  про прийняття заяви про скасування судового
наказу  до  розгляду  не  пізніше  наступного   дня   з   дня   її
постановлення  надсилається стягувачу та боржнику.  Разом з копією
ухвали стягувачу та боржнику надсилається повідомлення про  час  і
місце  розгляду заяви про скасування судового наказу,  а стягувачу
надсилається також копія такої заяви та доданих до неї документів.
 
     6. Заява про скасування судового наказу  розглядається  судом
протягом  десяти  днів  з  дня  постановлення ухвали про прийняття
такої заяви до розгляду у відкритому  судовому  засіданні.  Неявка
осіб,  належним  чином повідомлених про час і місце розгляду заяви
про скасування судового  наказу,  не  перешкоджає  розгляду  такої
заяви.
 
     7. Головуючий  відкриває судове засідання і з'ясовує,  хто із
викликаних  осіб  з'явився,   встановлює   їх   особу,   перевіряє
повноваження представників,  після чого повідомляє зміст заяви про
скасування судового наказу  і  з'ясовує  думку  осіб,  які  беруть
участь у розгляді такої заяви.
 
     8. За  результатами  розгляду  заяви  про скасування судового
наказу суд має право:
 
     1) залишити  заяву  про  скасування   судового   наказу   без
задоволення;
 
     2) скасувати   судовий   наказ  та  роз'яснити,  що  заявлені
стягувачем вимоги можуть бути розглянуті у позовному провадженні з
додержанням загальних правил щодо пред'явлення позову;
 
     3) змінити судовий наказ.
 
     9. Про  залишення  заяви  про  скасування судового наказу без
задоволення та про  скасування  судового  наказу  суд  постановляє
ухвалу, а в разі зміни судового наказу видає судовий наказ.
 
     Змінений судовий  наказ  чи  судовий  наказ,  щодо  якого суд
прийняв  ухвалу  про  залишення  заяви  про  його  скасування  без
задоволення,   можуть   бути  оскаржені  в  апеляційному  порядку,
встановленому цим Кодексом.
(  Кодекс  доповнено  статтею  105-1  згідно  із Законом N 2453-VI
( 2453-17 ) від 07.07.2010 - щодо набрання чинності зміни див. п.1
розділу   XII   "Прикінцеві   положення"   Закону  N  2453-VI  від
07.07.2010 )
[an error occurred while processing this directive]
 
     Стаття 106. Набрання судовим наказом законної сили
                  та видача його стягувачеві
 
     1. У  разі  ненадходження  від  боржника заяви про скасування
судового наказу протягом трьох днів після закінчення строку на  її
подання  судовий  наказ  набирає  законної  сили  і суд видає його
стягувачеві для пред'явлення до виконання.
 
     2. Якщо суд за результатами  розгляду  заяви  про  скасування
судового  наказу  прийняв  ухвалу  про  залишення  такої заяви без
задоволення або змінив судовий наказ, то судовий наказ чи змінений
судовий  наказ  набирає  законної  сили після закінчення строку на
подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У  разі  подання  апеляційної  скарги  судовий  наказ  чи змінений
судовий наказ, якщо його не скасовано, набирає законної сили після
розгляду справи апеляційним судом.
(  Стаття  106  в  редакції  Закону  N  2453-VI  (  2453-17  ) від
07.07.2010  -  щодо  набрання  чинності зміни див. п.1 розділу XII
"Прикінцеві положення" Закону N 2453-VI від 07.07.2010 )
 
                            Розділ III
                       ПОЗОВНЕ ПРОВАДЖЕННЯ
 
                             Глава 1
                           ПІДСУДНІСТЬ
 
     Стаття 107. Суд першої інстанції
 
     1. Усі  справи,  що підлягають вирішенню в порядку цивільного
судочинства, розглядаються районними, районними у містах, міськими
та міськрайонними судами.
 
     Стаття 108. Підсудність справ, у яких однією із сторін є суд
                 або суддя
 
     1. Підсудність цивільних справ, у яких однією із сторін є суд
або  суддя  цього  суду,  визначається  ухвалою  судді  суду вищої
інстанції без виклику сторін.
 
     2. Підсудність справ, у яких однією із сторін є Верховний Суд
України або суддя цього суду, визначається за загальними правилами
підсудності.
 
     Стаття 109. Підсудність справ за місцезнаходженням
                 відповідача
 
     1.   Позови   до  фізичної  особи  пред'являються  в  суд  за
зареєстрованим   у   встановленому   законом   порядку  місцем  її
проживання  або  за зареєстрованим у встановленому законом порядку
місцем її перебування.
( Частина перша статті 109 в редакції Закону N 2453-VI ( 2453-17 )
від 07.07.2010 - щодо набрання чинності зміни див. п.1 розділу XII
"Прикінцеві положення" Закону N 2453-VI від 07.07.2010 )
 
     2. Позови до юридичних осіб пред'являються  в  суд  за  їхнім
[an error occurred while processing this directive]
місцезнаходженням.
 
     Стаття 110. Підсудність справ за вибором позивача
 
     1. Позови про стягнення аліментів,  про визнання  батьківства
відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть
пред'являтися  також  за  зареєстрованим  місцем   проживання   чи
перебування позивача.
 
     2. Позови   про  розірвання  шлюбу  можуть  пред'являтися  за
зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача  також  у
разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або
якщо він не може за станом здоров'я чи  з  інших  поважних  причин
виїхати до місця проживання відповідача.  За домовленістю подружжя
справа може розглядатися за зареєстрованим  місцем  проживання  чи
перебування будь-кого з них.
 
     3. Позови про відшкодування шкоди,  завданої каліцтвом, іншим
ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, чи шкоди, завданої
внаслідок   скоєння   злочину,   можуть   пред'являтися  також  за
зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача,  або  за
місцем завдання шкоди.
 
     4. Позови,  пов'язані з відшкодуванням шкоди,  завданої особі
незаконними рішеннями,  діями чи  бездіяльністю  органу  дізнання,
досудового  слідства,  прокуратури або суду,  можуть пред'являтися
також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
 
     5. Позови про захист  прав  споживачів  можуть  пред'являтися
також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача
або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
 
     6. Позови про відшкодування шкоди,  завданої  майну  фізичних
або юридичних осіб,  можуть пред'являтися також за місцем завдання
шкоди.
 
     7. Позови, що виникають з діяльності філії або представництва
юридичної    особи,    можуть    пред'являтися    також    за   їх
місцезнаходженням.
 
     8. Позови,  що виникають з договорів,  у яких зазначено місце
виконання  або  виконувати які через їх особливість можна тільки в
певному місці,  можуть пред'являтися також за місцем виконання цих
договорів.
 
     9. Позови  до  відповідача,  місце  реєстрації проживання або
перебування якого невідоме,  пред'являються  за  місцезнаходженням
майна  відповідача  чи  за  останнім  відомим  зареєстрованим його
місцем проживання  або  перебування  чи  постійного  його  заняття
(роботи).
 
     10. Позови  до  відповідача,  який  не  має  в  Україні місця
проживання    чи    перебування,    можуть    пред'являтися     за
місцезнаходженням    його    майна   або   за   останнім   відомим
зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні.
 
     11. Позови про  відшкодування  збитків,  завданих  зіткненням
суден,  а також про стягнення сум винагороди за рятування на морі,
можуть пред'являтися також за місцезнаходженням судна  відповідача
або порту реєстрації судна.
 
     12. Позови  до  стягувача  про  визнання  виконавчого  напису
нотаріуса таким,  що не підлягає  виконанню,  або  про  повернення
стягненого  за виконавчим написом нотаріуса,  можуть пред'являтися
також за місцем його виконання.
 
     13. Позови   Міністерства   юстиції   України   на   підставі
міжнародних   договорів,   згода  на  обов'язковість  яких  надана
Верховною Радою України,  в інтересах і за  довіреністю  позивача,
який   не  має  в  Україні  зареєстрованого  місця  проживання  чи
перебування,  можуть  також  пред'являтися  за   місцезнаходженням
міністерства або його територіальних органів.
 
     14. Позивач  має  право  на  вибір між кількома судами,  яким
згідно з цією  статтею  підсудна  справа,  за  винятком  виключної
підсудності, встановленої статтею 114 цього Кодексу.
(  Стаття  110  із змінами, внесеними згідно із Законами N 2875-IV
( 2875-15  ) від 08.09.2005, N 3538-IV ( 3538-15 ) від 15.03.2006,
N 1397-VI  ( 1397-17 ) від 21.05.2009; в редакції Закону N 2453-VI
( 2453-17 ) від 07.07.2010 - щодо набрання чинності зміни див. п.1
розділу   XII   "Прикінцеві   положення"   Закону  N  2453-VI  від
07.07.2010 )
 
     Стаття 111. Підсудність справ за участю громадян України,
                 якщо обидві сторони проживають за її межами
(  Назва  статті  111  із  змінами,  внесеними  згідно  із Законом
N 1837-VI ( 1837-17 ) від 21.01.2010 )
 
     1.  Підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві
сторони   проживають   за   її  межами,  за  клопотанням  позивача
визначається  ухвалою  судді  Верховного  Суду  України.  У такому
самому  порядку  визначається  підсудність  справи  про розірвання
шлюбу  між  громадянином  України  та  іноземцем  або  особою  без
громадянства, які проживають за межами України.
(  Текст  статті  111  із  змінами,  внесеними  згідно  із Законом
N 1837-VI ( 1837-17 ) від 21.01.2010 )
 
 
     (   Статтю   112  виключено  на  підставі  Закону  N  2453-VI
( 2453-17 ) від 07.07.2010 - щодо набрання чинності зміни див. п.1
розділу   XII   "Прикінцеві   положення"   Закону  N  2453-VI  від
07.07.2010 )
 
 
     Стаття 113. Підсудність кількох вимог, пов'язаних між собою
 
     1. Позови   до   кількох  відповідачів,  які  проживають  або
знаходяться в різних місцях,  пред'являються за місцем  проживання
або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.
 
     2. Зустрічний    позов   незалежно   від   його   підсудності
пред'являється в суді за місцем розгляду первісного позову.
 
     Стаття 114. Виключна підсудність
 
     1. Позови,  що  виникають   з   приводу   нерухомого   майна,
пред'являються   за  місцезнаходженням  майна  або  основної  його
частини.
 
Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 ... 32


Украина онлайн