Законодательство Украины

 

Кодекс України №2768-III від 25.10.2001

Верховна Рада України

Земельний кодекс України

Текст правового акту із змінами та доповненнями на жовтень 2010 року

     1. Землі фермерського господарства можуть складатися із:
 
     а) земельної   ділянки,   що   належить  на  праві  власності
фермерському господарству як юридичній особі;
 
     б) земельних  ділянок,  що  належать  громадянам   -   членам
фермерського господарства на праві приватної власності;
 
     в) земельної   ділянки,   що   використовується   фермерським
господарством на умовах оренди.
 
     2. Громадяни - члени фермерського господарства мають право на
одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної
власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).
 
     Стаття 32. Приватизація земельних ділянок членами
                фермерських господарств
 
     1. Громадянам   України   -  членам  фермерських  господарств
передаються  безоплатно  у  приватну   власність   надані   їм   у
користування  земельні  ділянки  у  розмірі земельної частки (паю)
члена  сільськогосподарського   підприємства,   розташованого   на
території відповідної ради.
 
     2. Дія частини першої цієї статті не поширюється на громадян,
які раніше набули права на земельну частку (пай).
 
     Стаття 33. Земельні ділянки особистих селянських господарств
 
     1. Громадяни  України  можуть  мати  на  праві  власності  та
орендувати  земельні  ділянки  для  ведення особистого селянського
господарства.
 
     2. Іноземні громадяни та особи без громадянства  можуть  мати
земельні  ділянки  для ведення особистого селянського господарства
на умовах оренди.
 
     3. Використання земель  особистого  селянського  господарства
здійснюється відповідно до закону.
 
     Стаття 34. Землі для сінокосіння і випасання худоби
 
     1. Громадяни   можуть   орендувати   земельні   ділянки   для
сінокосіння і випасання худоби.
 
     2. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування
можуть створювати на землях, що перебувають у власності держави чи
територіальної громади, громадські сіножаті і пасовища.
 
     Стаття 35. Земельні ділянки для садівництва
 
     1. Громадяни  України  із  земель  державної  і   комунальної
власності  мають  право  набувати  безоплатно  у  власність або на
умовах оренди земельні ділянки  для  ведення  індивідуального  або
колективного садівництва.
 
     2.  Іноземні  громадяни  та  особи  без громадянства, а також
юридичні   особи,   можуть   мати  земельні  ділянки  для  ведення
індивідуального або колективного садівництва на умовах оренди.
(  Частина друга статті 35 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 1702-VI ( 1702-17 ) від 05.11.2009 )
 
     3. Земельні   ділянки,  призначені  для  садівництва,  можуть
використовуватись для закладання багаторічних плодових  насаджень,
вирощування  сільськогосподарських  культур,  а також для зведення
необхідних будинків, господарських споруд тощо.
 
     4. Землі загального користування садівницького  товариства  є
його  власністю.  До  земель загального користування садівницького
товариства належать земельні ділянки,  зайняті захисними  смугами,
дорогами,  проїздами,  будівлями  і  спорудами та іншими об'єктами

загального користування.
 
     5. Приватизація  земельної  ділянки  громадянином  -   членом
садівницького товариства здійснюється без згоди на те інших членів
цього товариства.
 
     6. Використання  земельних  ділянок  садівницьких   товариств
здійснюється відповідно до закону та статутів цих товариств.
 
     Стаття 36. Земельні ділянки для городництва
 
     1. Громадянам  або  їх  об'єднанням  із  земель державної або
комунальної власності можуть надаватися в оренду земельні  ділянки
для городництва.
 
     2. На земельних ділянках, наданих для городництва, закладання
багаторічних плодових насаджень,  а також спорудження  капітальних
будівель і споруд не допускається.
 
     3. На  земельних  ділянках,  наданих для городництва,  можуть
бути зведені тимчасові споруди для зберігання інвентарю та захисту
від непогоди.  Після закінчення строку оренди зазначеної земельної
ділянки   побудовані   тимчасові   споруди   підлягають   знесенню
власниками цих споруд за їх рахунок.
 
     Стаття 37. Право несільськогосподарських підприємств, установ
                та організацій на землю
 
     1. Приватні несільськогосподарські підприємства,  установи та
організації   можуть   набувати   у  власність  або  оренду  землі
сільськогосподарського   та   іншого   призначення   для   ведення
підсобного господарства.
 
     2. Державні      та     комунальні     несільськогосподарські
підприємства,  установи та організації можуть  набувати  в  оренду
землі  сільськогосподарського  та  іншого  призначення для ведення
підсобного господарства.
 
                             Глава 6
 
              Землі житлової та громадської забудови
 
     Стаття 38. Визначення земель житлової та громадської забудови
 
     До земель житлової та громадської забудови належать  земельні
ділянки  в  межах  населених  пунктів,  які  використовуються  для
розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших
об'єктів загального користування.
 
     Стаття 39. Використання земель житлової та громадської
                забудови
 
     Використання   земель   житлової   та   громадської  забудови
здійснюється  відповідно  до генерального плану населеного пункту,
іншої  містобудівної  документації,  плану земельно-господарського
устрою  з  дотриманням  будівельних  норм,  державних стандартів і
норм, регіональних та місцевих правил забудови.
(  Стаття  39  із  змінами,  внесеними  згідно з Законом N 1704-VI
( 1704-17 ) від 05.11.2009 )
 
     Стаття 40. Земельні ділянки для будівництва та обслуговування
                жилого будинку, господарських будівель і гаражного
                будівництва
 
     Громадянам України за рішенням органів виконавчої  влади  або
органів  місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у
власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва
та   обслуговування   жилого  будинку,  господарських  будівель  і
гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад
норму  безоплатної  передачі громадяни можуть набувати у власність
земельні  ділянки  для  зазначених  потреб  за  цивільно-правовими
угодами.
[an error occurred while processing this directive]
 
     Стаття 41. Земельні ділянки житлово-будівельних (житлових)
                і гаражно-будівельних кооперативів
 
     1. Житлово-будівельним  (житловим)   та   гаражно-будівельним
кооперативам  за  рішенням  органів  виконавчої  влади або органів
місцевого  самоврядування  земельні  ділянки   для   житлового   і
гаражного  будівництва  передаються  безоплатно  у  власність  або
надаються в оренду у розмірі,  який встановлюється  відповідно  до
затвердженої містобудівної документації.
 
     2. Житлово-будівельні    (житлові)    та   гаражно-будівельні
кооперативи  можуть  набувати  земельні  ділянки  у  власність  за
цивільно-правовими угодами.
 
     Стаття 42. Земельні ділянки багатоквартирних жилих будинків
 
     1. Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі
будинки,  а також належні до них будівлі,  споруди та прибудинкові
території   державної   або  комунальної  власності,  надаються  в
постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які
здійснюють управління цими будинками.
 
     2. У  разі  приватизації громадянами багатоквартирного жилого
будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у
власність або надаватись у користування об'єднанню власників.
 
     3. Порядок    використання   земельних   ділянок,   на   яких
розташовані багатоквартирні жилі будинки,  а також належні до  них
будівлі,   споруди   та   прибудинкові   території,   визначається
співвласниками.
 
     4. Розміри  та  конфігурація  земельних  ділянок,   на   яких
розташовані  багатоквартирні жилі будинки,  а також належні до них
будівлі,  споруди  та  прибудинкові  території,  визначаються   на
підставі  проектів  розподілу  території кварталу,  мікрорайону та
відповідної землевпорядної документації.
 
                             Глава 7
 
                 Землі природно-заповідного фонду
             та іншого природоохоронного призначення
 
     Стаття 43. Землі природно-заповідного фонду 
 
     Землі природно-заповідного  фонду - це ділянки суші і водного
простору з природними комплексами та об'єктами,  що мають особливу
природоохоронну,  екологічну,  наукову,  естетичну, рекреаційну та
іншу цінність,  яким відповідно до закону надано статус  територій
та об'єктів природно-заповідного фонду.
 
     Стаття 44. Склад земель природно-заповідного фонду
 
     До земель  природно-заповідного  фонду  включаються  природні
території та об'єкти (природні заповідники,  національні  природні
парки,   біосферні   заповідники,  регіональні  ландшафтні  парки,
[an error occurred while processing this directive]
заказники,  пам'ятки природи,  заповідні урочища),  а також штучно
створені об'єкти (ботанічні сади,  дендрологічні парки, зоологічні
парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва).
 
     Стаття 45. Використання земель природно-заповідного фонду
 
     1. Землі  природно-заповідного  фонду  можуть  перебувати   у
державній, комунальній та приватній власності.
 
     2. Порядок  використання  земель  природно-заповідного  фонду
визначається законом.
 
     Стаття 46. Землі іншого природоохоронного призначення
                та їх використання
 
     1.  До  земель  іншого природоохоронного призначення належать
земельні  ділянки,  в  межах  яких  є  природні  об'єкти, що мають
особливу наукову цінність.
(  Частина перша статті 46 в редакції Закону N 3404-IV ( 3404-15 )
від 08.02.2006 )
 
     2. Межі    земель    іншого   природоохоронного   призначення
закріплюються на місцевості межовими або інформаційними знаками.
 
     3. Порядок  використання  земель   іншого   природоохоронного
призначення визначається законом.
 
                             Глава 8
 
                  Землі оздоровчого призначення
 
     Стаття 47. Визначення земель оздоровчого призначення
 
     До земель  оздоровчого  призначення належать землі,  що мають
природні лікувальні властивості,  які використовуються або  можуть
використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей.
 
     Стаття 48. Обмеження діяльності на землях оздоровчого
                призначення
 
     1. На   землях    оздоровчого    призначення    забороняється
діяльність,  яка  суперечить  їх  цільовому  призначенню  або може
негативно вплинути на природні лікувальні властивості цих земель.
 
     2. На територіях лікувально-оздоровчих місцевостей і курортів
встановлюються   округи  і  зони  санітарної  (гірничо-санітарної)
охорони.
 
     3. У межах  округу  санітарної  (гірничо-санітарної)  охорони
забороняються  передача  земельних ділянок у власність і надання у
користування підприємствам,  установам,  організаціям і громадянам
для   діяльності,  несумісної  з  охороною  природних  лікувальних
властивостей і відпочинком населення.
 
     Стаття 49. Використання земель оздоровчого призначення
 
     1. Землі  оздоровчого   призначення   можуть   перебувати   у
державній, комунальній та приватній власності.
 
     2. Порядок   використання   земель   оздоровчого  призначення
визначається законом.
 
                             Глава 9
 
                 Землі рекреаційного призначення
 
     Стаття 50. Визначення земель рекреаційного призначення
 
     До земель  рекреаційного  призначення  належать  землі,   які
використовуються для організації відпочинку населення,  туризму та
проведення спортивних заходів.
 
     Стаття 51. Склад земель рекреаційного призначення
 
     До земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки
зелених  зон  і зелених насаджень міст та інших населених пунктів,
навчально-туристських  та  екологічних  стежок,  маркованих  трас,
земельні   ділянки,   зайняті   територіями  будинків  відпочинку,
пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз,
кемпінгів,      яхт-клубів,      стаціонарних      і     наметових
туристично-оздоровчих  таборів,  будинків  рибалок  і   мисливців,
дитячих туристичних станцій,  дитячих та спортивних таборів, інших
аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного
будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.
 
     Стаття 52. Використання земель рекреаційного призначення
 
     1. Землі   рекреаційного   призначення  можуть  перебувати  у
державній, комунальній та приватній власності.
 
     2. На   землях   рекреаційного   призначення    забороняється
діяльність,  що  перешкоджає або може перешкоджати використанню їх
за призначенням,  а також негативно впливає або може  вплинути  на
природний стан цих земель.
 
     3. Порядок   використання  земель  рекреаційного  призначення
визначається законом.
 
                             Глава 10
 
              Землі історико-культурного призначення
 
     Стаття 53. Склад земель історико-культурного призначення
 
     1. До земель історико-культурного призначення належать землі,
на яких розташовані:
 
     а) історико-культурні     заповідники,     музеї-заповідники,
меморіальні парки,  меморіальні (цивільні та військові) кладовища,
могили,  історичні  або  меморіальні  садиби,  будинки,  споруди і
пам'ятні місця, пов'язані з історичними подіями;
 
     б) городища, кургани, давні поховання, пам'ятні скульптури та
мегаліти, наскальні зображення, поля давніх битв, залишки фортець,
військових  таборів,  поселень  і  стоянок,  ділянки   історичного
культурного шару укріплень, виробництв, каналів, шляхів;
 
     в) архітектурні   ансамблі  і  комплекси,  історичні  центри,
квартали,  площі, залишки стародавнього планування і забудови міст
Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 ... 20


Украина онлайн