Законодательство Украины

 

Закон №2404-VI від 01.07.2010

Верховна Рада України

Про державно-приватне партнерство

Текст правового акту із змінами та доповненнями на жовтень 2010 року


                    З А К О Н   У К Р А Ї Н И

                Про державно-приватне партнерство
 
 
     Цей Закон  визначає  організаційно-правові  засади  взаємодії
державних партнерів з приватними партнерами  та  основні  принципи
державно-приватного партнерства на договірній основі.
 
                             Розділ I
                        ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
 
     Стаття 1. Визначення та ознаки державно-приватного
               партнерства
 
     1. Державно-приватне   партнерство   -   співробітництво  між
державою Україна,  Автономною  Республікою  Крим,  територіальними
громадами  в  особі відповідних органів державної влади та органів
місцевого самоврядування  (державними  партнерами)  та  юридичними
особами,  крім державних та комунальних підприємств, або фізичними
особами - підприємцями (приватними партнерами), що здійснюється на
основі  договору  в  порядку,  встановленому цим Законом та іншими
законодавчими актами.
 
     На стороні приватного партнера у договорі,  що укладається  в
рамках державно-приватного партнерства,  можуть виступати декілька
осіб,  які відповідно  до  цього  Закону  можуть  бути  приватними
партнерами.   Такі  особи  несуть  солідарну  відповідальність  за
зобов'язаннями,  передбаченими договором,  що укладається в рамках
державно-приватного партнерства.
 
     Особливості участі  на  стороні приватного партнера декількох
осіб у конкурсах на визначення приватного партнера для  здійснення
державно-приватного  партнерства  визначаються Кабінетом Міністрів
України.
 
     До ознак державно-приватного партнерства належать:
 
     забезпечення вищих       техніко-економічних       показників
ефективності  діяльності,  ніж  у разі здійснення такої діяльності
державним партнером без залучення приватного партнера;
 
     довготривалість відносин (від 5 до 50 років);
 
     передача приватному  партнеру  частини  ризиків   у   процесі
здійснення державно-приватного партнерства;
 
     внесення приватним партнером інвестицій в об'єкти партнерства
із джерел, не заборонених законодавством.
 
     Стаття 2. Правові засади державно-приватного партнерства
 
     1. Правовими  засадами  державно-приватного   партнерства   є
Конституція України  (  254к/96-ВР  ),  Цивільний  кодекс  України
( 435-15 ),  Господарський кодекс України ( 436-15 ),  цей  Закон,
інші   законодавчі  акти  України,  а  також  міжнародні  договори
України,  згода на  обов'язковість  яких  надана  Верховною  Радою
України.
 
     2. У  разі  якщо  міжнародними  договорами України,  згода на
обов'язковість яких надана Верховною  Радою  України,  встановлено
інші правила,  ніж ті,  що передбачені цим Законом, застосовуються
правила міжнародного договору.
 
     Стаття 3. Основні принципи здійснення державно-приватного
               партнерства
 
     1. До   основних   принципів  здійснення  державно-приватного
партнерства належать:
 
     рівність перед законом державних та приватних партнерів;
 
     заборона будь-якої дискримінації прав державних чи  приватних
партнерів;
 
     узгодження інтересів державних та приватних партнерів з метою
отримання взаємної вигоди;
 
     незмінність протягом усього строку дії договору, укладеного в
рамках  державно-приватного партнерства,  цільового призначення та
форми  власності  об'єктів,  що  перебувають   у   державній   або
комунальній  власності  чи  належать  Автономній  Республіці Крим,
переданих приватному партнеру;
 
     визнання державними   та   приватними   партнерами   прав   і
обов'язків,  передбачених  законодавством  України  та  визначених
умовами  договору,   укладеного   у   рамках   державно-приватного
партнерства;
 
     справедливий розподіл  між  державним та приватним партнерами
ризиків,  пов'язаних з виконанням договорів,  укладених  у  рамках
державно-приватного партнерства;
 
     визначення приватного  партнера  на конкурсних засадах,  крім
випадків, встановлених законом.
 
     Стаття 4. Сфери застосування державно-приватного партнерства
 
     1. Державно-приватне  партнерство  застосовується   в   таких
сферах:
 
     пошук, розвідка родовищ корисних копалин та їх видобування;
 
     виробництво, транспортування і постачання тепла та розподіл і
постачання природного газу;
 
     будівництво та/або експлуатація автострад,  доріг, залізниць,
злітно-посадкових  смуг на аеродромах,  мостів,  шляхових естакад,
тунелів  і  метрополітенів,  морських  і  річкових  портів  та  їх
інфраструктури;
 
     машинобудування;
 
     збір, очищення та розподілення води;
 
     охорона здоров'я;
 
     туризм, відпочинок, рекреація, культура та спорт;
 
     забезпечення функціонування   зрошувальних   і   осушувальних
систем;
 
     оброблення відходів;
 
     виробництво, розподілення та постачання електричної енергії;
 
     управління нерухомістю.
 
     2. Державно-приватне партнерство може застосовуватися в інших
сферах   діяльності,  крім  видів  господарської  діяльності,  які
відповідно до закону дозволяється здійснювати  виключно  державним
підприємствам,   установам   та   організаціям.  Державно-приватне
партнерство застосовується з  урахуванням  особливостей  правового
режиму   щодо   окремих  об'єктів  та  окремих  видів  діяльності,
встановлених законом.
 
     3. Здійснення  державно-приватного  партнерства   у   сферах,
визначених  частиною  першою  цієї  статті,  передбачає  виконання
однієї або кількох таких функцій:
 
     проектування;
 
     фінансування;
 
     будівництво;
 
     відновлення (реконструкція, модернізація);
 
     експлуатація;
 
     пошук;
 
     обслуговування,
 
     а також інших функцій,  пов'язаних  з  виконанням  договорів,
укладених у рамках державно-приватного партнерства.
 
                            Розділ II
                   ФОРМИ ЗДІЙСНЕННЯ ТА ОБ'ЄКТИ
                 ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА
 
     Стаття 5. Форми здійснення державно-приватного партнерства
 
     1. У   рамках   здійснення   державно-приватного  партнерства
відповідно до цього Закону та  інших  законодавчих  актів  України
можуть укладатися договори про:
 
     концесію;
 
     спільну діяльність;
 
     розподіл продукції;
 
     інші договори.
 
     Істотні умови  договорів,  що укладаються в рамках здійснення
державно-приватного  партнерства,   мають   відповідати   вимогам,
встановленим законами України.
 
     2. Вид договору,  що укладається в рамках державно-приватного
партнерства,  визначається  органом,  який  приймає  рішення   про
здійснення державно-приватного партнерства.
 
     3. Договори,  укладені  згідно з частиною першою цієї статті,
регулюються    законодавством    з    урахуванням    особливостей,
передбачених цим Законом, у разі якщо щодо них у передбаченому цим
Законом     порядку      прийнято    рішення    про     здійснення
державно-приватного партнерства.
 
     Стаття 6. Здійснення державних закупівель у рамках
               державно-приватного партнерства
 
     1. Державні   закупівлі    у    рамках    державно-приватного
партнерства здійснюються відповідно до законодавства про закупівлю
товарів, робіт і послуг за державні кошти.
 
     2. Іноземні суб'єкти  господарської  діяльності  та  суб'єкти
господарювання  України користуються рівними правами щодо участі у
державних закупівлях.
 
     Стаття 7. Об'єкти державно-приватного партнерства
 
     1. Об'єкти  державно-приватного  партнерства  -  об'єкти,  що
перебувають  у  державній  або  комунальній  власності чи належать
Автономній Республіці Крим.
 
     2. Об'єктами державно-приватного партнерства можуть бути:
 
     існуючі, зокрема,   відтворювані    (шляхом    реконструкції,
модернізації,  технічного  переоснащення)  об'єкти,  у  тому числі
ділянки надр;
 
     створювані чи придбані об'єкти.
 
     3. Передача  об'єктів,  що  перебувають   у   державній   або
комунальній  власності  чи  належать  Автономній  Республіці Крим,
приватному партнеру для  виконання  умов  договору,  укладеного  в
рамках державно-приватного партнерства,  не зумовлює перехід права
власності на ці об'єкти до приватного партнера.
 
     Такі об'єкти підлягають поверненню державному партнеру  після
припинення  дії договору,  укладеного в рамках державно-приватного
партнерства.
 
     Право власності  на  об'єкти,  що  добудовані,  перебудовані,
реконструйовані в рамках державно-приватного партнерства, належить
державному партнеру.
 
     4. Об'єктами державно-приватного партнерства не  можуть  бути
об'єкти, щодо яких прийнято рішення про приватизацію.
 
     5. Об'єкти  державно-приватного  партнерства  не  можуть бути
приватизовані      протягом     усього      строку      здійснення
державно-приватного партнерства.
 
     Стаття 8. Використання земельних ділянок для здійснення
               державно-приватного партнерства
 
     1. У разі якщо для здійснення державно-приватного партнерства
необхідне   користування  земельною  ділянкою,  державний  партнер
забезпечує  приватному  партнеру  можливість  використання   такої
ділянки  на  строк,  встановлений  договором,  укладеним  у рамках
державно-приватного партнерства.
 
     У разі прийняття уповноваженим органом рішення про здійснення
державно-приватного    партнерства    проекти   землеустрою   щодо
відведення земельних ділянок,  інша документація  із  землеустрою,
яка  відповідно до законодавства вимагається для надання земельної
ділянки  в  користування,  а  також  документація  щодо  земельних
ділянок,  необхідних  приватному  партнеру  для  здійснення такого
партнерства, розробляються на замовлення державного партнера.
 
     Державний партнер має погодити документацію із землеустрою  з
відповідними   органами  державної  влади  чи  органами  місцевого
самоврядування  у  передбаченому  законодавством  порядку,   а   у
випадках,  передбачених  законом,  -  отримати позитивний висновок
державної  землевпорядної  експертизи   у   порядку,   визначеному
законом.
 
     Фінансування робіт      з      розроблення     (виготовлення)
землевпорядної  документації  та  її  експертизи  здійснюється  за
рахунок  коштів  відповідних  бюджетів чи за рахунок коштів особи,
яка   подала   пропозицію   про   здійснення   державно-приватного
партнерства.
 
     Оплата робіт   з  розроблення  (виготовлення)  землевпорядної
документації та її експертизи особою,  яка подала  пропозицію  про
здійснення  державно-приватного партнерства,  не створює для такої
особи  переваг  у  конкурсі  з  визначення   приватного   партнера
порівняно з іншими учасниками конкурсу.
 
     Документально підтверджені   витрати,   здійснені   державним
партнером та/або особою,  яка  подала  пропозицію  про  здійснення
державно-приватного  партнерства,  на  розроблення  (виготовлення)
документації із  землеустрою  та  її  експертизу,  відшкодовуються
приватним  партнером  відповідно  до  умов договору,  укладеного в
рамках державно-приватного партнерства.
 
     2. Порядок та умови отримання приватним  партнером  права  на
користування  земельними  ділянками,  зазначеними у частині першій
цієї  статті,  зазначаються  в  умовах   конкурсу   з   визначення
приватного    партнера    для    укладення   договору   в   рамках
державно-приватного партнерства.
 
     3. Після  припинення  дії  договору,  укладеного   в   рамках
державно-приватного  партнерства,  приватний  партнер зобов'язаний
звільнити   земельну   ділянку,   надану   йому   для   здійснення
державно-приватного партнерства відповідно до цієї статті.
 
     4. У  разі  якщо у договорі про державно-приватне партнерство
передбачається  надання  в  користування   (експлуатацію)   та/або
управління ліній електропередачі,  зв'язку,  трубопроводів,  інших
лінійних  комунікацій,  щодо  прокладання  та  експлуатації   яких
встановлено сервітут,  такий сервітут може здійснюватися від імені
державного партнера приватним партнером.
 
     Про наявність таких сервітутів зазначається в умовах конкурсу
з визначення приватного партнера та договорі,  укладеному в рамках
державно-приватного партнерства.
 
     Стаття 9. Джерела фінансування державно-приватного
               партнерства
 
     1. Фінансування    державно-приватного    партнерства    може
здійснюватися за рахунок:
 
     фінансових ресурсів приватного партнера;
 
     фінансових ресурсів, запозичених в установленому порядку;
 
     коштів державного та місцевих бюджетів;
 
     інших джерел, не заборонених законодавством.
 
                            Розділ III
                 ПРИЙНЯТТЯ РІШЕННЯ ПРО ЗДІЙСНЕННЯ
                 ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА
 
     Стаття 10. Пропозиції про здійснення державно-приватного
                партнерства
 
     1. Пропозиції  про здійснення державно-приватного партнерства
щодо об'єктів державної власності готуються відповідними  органами
виконавчої  влади  або  особами,  які  відповідно  до цього Закону
можуть  бути  приватними  партнерами,  і  подаються   до   органу,
уповноваженого Кабінетом Міністрів України.
 
     2. Пропозиції  про здійснення державно-приватного партнерства
щодо  об'єктів  комунальної   власності   готуються   відповідними
органами  місцевого самоврядування або особами,  які відповідно до
цього Закону можуть бути приватними  партнерами,  і  подаються  на
розгляд  відповідних  сільських,  селищних,  міських,  районних чи
обласних рад або до уповноважених ними органів.
 
     3. Пропозиції про здійснення державно-приватного  партнерства
щодо   об'єктів  Автономної  Республіки  Крим  готуються  органом,
уповноваженим Радою  міністрів  Автономної  Республіки  Крим,  або
особами,  які  відповідно  до  цього Закону можуть бути приватними
партнерами,  і подаються  на  розгляд  Ради  міністрів  Автономної
Республіки Крим чи до уповноваженого нею органу.
 
     Стаття 11. Аналіз ефективності здійснення державно-приватного
                партнерства
 
     1. Аналіз   ефективності    здійснення    державно-приватного
партнерства  та  виявлення  можливих  ризиків,  пов'язаних  з його
реалізацією, проводяться шляхом:
 
     детального обґрунтування соціально-економічних та екологічних
наслідків здійснення державно-приватного партнерства;
 
     порівняння основних     показників     реалізації     проекту
(рентабельності,  рівня витрат,  якості послуг тощо) із залученням
приватного партнера та без такого залучення;
 
     виявлення видів    ризиків   здійснення   державно-приватного
партнерства, їх оцінки та визначення форми управління ризиками, що
здійснюється   відповідно   до  методики,  затвердженої  Кабінетом
Міністрів України;
 
     визначення форми реалізації державно-приватного партнерства.
 
     Аналіз ефективності      здійснення       державно-приватного
партнерства  та  виявлення  можливих  ризиків,  пов'язаних  з його
реалізацією, проводяться щодо об'єктів:
 
     державної власності - центральним органом  виконавчої  влади,
уповноваженим Кабінетом Міністрів України;
 
     комунальної власності    -   виконавчим   органом   місцевого
самоврядування,  уповноваженим  відповідною  сільською,  селищною,
міською, районною чи обласною радою;
 
     Автономної Республіки  Крим  -  органом,  уповноваженим Радою
міністрів Автономної Республіки Крим.
 
     2. Порядок   проведення   аналізу   ефективності   здійснення
державно-приватного  партнерства  визначається Кабінетом Міністрів
України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
 
     Стаття 12. Обґрунтування соціально-економічних
                та екологічних наслідків здійснення
                державно-приватного партнерства
 
     1. Обґрунтування   соціально-економічних    та    екологічних
наслідків  здійснення  державно-приватного партнерства проводиться
за результатами аналізу:
 
     економічних та фінансових показників реалізації  партнерства,
у   тому   числі   порівняння   показників   його   реалізації  із
застосуванням    державно-приватного    партнерства,     включаючи
прогнозовані витрати та вигоди від його реалізації,  з показниками
здійснення  такої  діяльності  за  інших  умов,   ніж   у   рамках
державно-приватного партнерства;
 
     соціальних наслідків    реалізації   партнерства,   включаючи
поліпшення якості послуг та рівень  забезпечення  попиту  товарами
(роботами і послугами);
 
     ризиків, пов'язаних з реалізацією партнерства,  з урахуванням
різних засобів їх розподілу між державним та приватним  партнерами
і  впливу відповідного розподілу ризиків на фінансові зобов'язання
державного партнера;
 
     екологічних наслідків реалізації  партнерства  з  урахуванням
можливого негативного впливу на стан довкілля.
 
     Стаття 13. Прийняття рішення про здійснення
                державно-приватного партнерства
 
     1. Рішення  про  здійснення  державно-приватного  партнерства
щодо   об'єктів   державної   власності,  проведення  конкурсу  та
затвердження результатів конкурсу з визначення приватного партнера
приймаються  Кабінетом  Міністрів  України  чи  уповноваженим  ним
органом.
 
     2. Рішення  про  здійснення  державно-приватного  партнерства
щодо   об'єктів   комунальної  власності,  проведення  конкурсу  з
визначення  приватного  партнера   та   затвердження   результатів
приймаються місцевими радами.
 
     3. Рішення  про  здійснення  державно-приватного  партнерства
щодо об'єктів Автономної Республіки Крим,  проведення  конкурсу  з
визначення   приватного   партнера   та  затвердження  результатів
приймаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим.
 
     4. Рішення  про  здійснення  державно-приватного  партнерства
приймається  протягом  двох  календарних  місяців  з  дня  подання
пропозицій  про  здійснення  державно-приватного   партнерства   у
передбаченому цим Законом порядку.
 
     Орган, що  прийняв рішення про здійснення державно-приватного
партнерства чи про недоцільність  здійснення  такого  партнерства,
зобов'язаний   протягом   15  календарних  днів  з  дня  прийняття
відповідного рішення повідомити про таке рішення особу, яка подала
пропозиції про здійснення державно-приватного партнерства.
 
                            Розділ IV
                  ВИЗНАЧЕННЯ ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРА
 
     Стаття 14. Визначення приватного партнера
 
     1. Визначення  приватного  партнера  для  укладення  договору
(договорів)  у рамках державно-приватного партнерства здійснюється
виключно  на  конкурсних  засадах,  крім  випадків,   передбачених
законом.
 
     У разі якщо після оголошення конкурсу з визначення приватного
партнера для здійснення державно-приватного партнерства на  участь
у   зазначеному   конкурсі  подав  заявку  лише  один  претендент,
відповідний договір може бути укладений  уповноваженим  органом  з
цим  претендентом  шляхом погодження з ним істотних умов договору,
якщо інше не  визначено  законами,  що  регулюють  відносини,  які
виникають у процесі укладення та виконання договорів, передбачених
частиною першою статті 5 цього Закону.
 
     2. Порядок  проведення  конкурсу  з   визначення   приватного
партнера   для  здійснення  державно-приватного  партнерства  щодо
об'єктів  державної,  комунальної  власності  або   які   належать
Автономній  Республіці  Крим,  встановлюється  Кабінетом Міністрів
України.
 
     У разі якщо законами України,  що  регулюють  відносини,  які
виникають  у  процесі  укладання договорів,  передбачених частиною
першою статті 5 цього Закону, встановлено інший порядок проведення
конкурсу, застосовується порядок проведення конкурсу, встановлений
такими законами.
 
     Стаття 15. Засади проведення конкурсу з визначення приватного
                партнера
 
     1. Під  час  прийняття  рішення  про  проведення  конкурсу  з
визначення приватного партнера для здійснення  державно-приватного
партнерства визначаються:
 
     строк здійснення державно-приватного партнерства,  форма його
реалізації та основні етапи;
 
     державний партнер та об'єкти державно-приватного партнерства;
 
     обсяг та  форми  фінансової  участі  державного  партнера   у
здійсненні державно-приватного партнерства;
 
     граничний строк подання заявок на участь у конкурсі;
 
     граничний строк  проведення  конкурсу з визначення приватного
партнера;
 
     основні кваліфікаційні вимоги до учасників конкурсу;
 
     основні критерії визначення переможця конкурсу.
 
     2. Вимоги частини першої цієї статті застосовуються  в  разі,
якщо    інший    порядок   проведення   конкурсу   не   визначений
законодавством,  що регулює відносини,  які  виникають  у  процесі
укладення  договорів,  передбачених частиною першою статті 5 цього
Закону.
 
     3. Оголошення про проведення конкурсу з визначення приватного
партнера  публікується  державним  партнером  у  газеті  "Урядовий
кур'єр" або  "Голос  України"  чи  офіційному  друкованому  засобі
масової  інформації  відповідного  органу місцевого самоврядування
або  Автономної  Республіки   Крим,   якщо   державним   партнером
виступають   такі  органи,  а  також  розміщується  на  офіційному
веб-сайті державного партнера.
 
     Стаття 16. Оприлюднення інформації про результати проведення
                конкурсу з визначення приватного партнера
 
     1. Результати оцінки конкурсних пропозицій учасників конкурсу
з    визначення    приватного     партнера     для      здійснення
державно-приватного партнерства не підлягають  розголошенню до дня
визначення   переможця   конкурсу,   крім  випадків,  передбачених
законом.
 
     2. Орган,  що проводив конкурс,  зобов'язаний у  десятиденний
строк  з  дня визначення переможця конкурсу оприлюднити інформацію
та вмотивовані роз'яснення щодо підстав  визначення  переможця  та
відхилення пропозицій інших учасників конкурсу.
 
     3. Оприлюднення інформації,  зазначеної в частині другій цієї
статті,  здійснюється шляхом опублікування її в  газеті  "Урядовий
кур'єр"  або  "Голос  України"  чи  офіційному  друкованому засобі
масової інформації відповідного  органу  місцевого  самоврядування
або   Автономної   Республіки   Крим,   якщо  державним  партнером
виступають такі органи, а також розміщення на офіційному веб-сайті
державного партнера.
 
     Стаття 17. Укладення договору в рамках державно-приватного
                партнерства з переможцем конкурсу
 
     1. Укладення   договору    в    рамках    державно-приватного
партнерства  здійснюється  органом,  який  відповідно до статті 13
цього Закону прийняв рішення  про  здійснення  державно-приватного
партнерства   з   переможцем   конкурсу  на  умовах,  встановлених
конкурсом з визначення приватного партнера.
 
     2. У разі якщо переможцем конкурсу  з  визначення  приватного
партнера  для здійснення державно-приватного партнерства визначено
декілька  осіб  на  стороні  приватного  партнера,   договір,   що
укладається в рамках державно-приватного партнерства, підписується
такими особами або особою,  уповноваженою ними на підписання цього
договору.
 
     3. Державний  партнер  в  установленому  Кабінетом  Міністрів
України  порядку  повідомляє  про  укладення  договору  в   рамках
державно-приватного  партнерства  орган  виконавчої влади з питань
державно-приватного партнерства,  уповноважений на ведення  обліку
договорів, укладених у рамках державно-приватного партнерства.
 
     4. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися у
процесі   укладання   договору   в   рамках    державно-приватного
партнерства,  такий  договір  може  бути змінений,  доповнений або
розірваний за згодою сторін чи в судовому порядку,  якщо  інше  не
встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
 
                             Розділ V
              ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА, ДЕРЖАВНІ ГАРАНТІЇ
                      ТА ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ
 
     Стаття 18. Державна підтримка здійснення державно-приватного
                партнерства
 
     1. Державна    підтримка    здійснення    державно-приватного
партнерства може надаватися:
 
     шляхом надання   державних   гарантій,   гарантій  Автономної
Республіки Крим та місцевого самоврядування;
 
     шляхом фінансування за рахунок коштів державного чи  місцевих
бюджетів та інших джерел згідно із загальнодержавними та місцевими
програмами;
 
     в інших формах, передбачених законом.
 
     2. Рішення  про  надання   державної   підтримки   здійснення
державно-приватного  партнерства  приймається  залежно  від  права
власності на  об'єкт  державно-приватного  партнерства  відповідно
Кабінетом   Міністрів   України   чи   уповноваженим  ним  органом
виконавчої влади,  органами  місцевого  самоврядування  або  Радою
міністрів Автономної Республіки Крим відповідно до закону.
 
     3. Порядок   надання   державної   підтримки   встановлюється
Кабінетом Міністрів України.
 
     Стаття 19. Правовий режим інвестиційної та господарської
                діяльності іноземного приватного партнера
 
     Для іноземних  приватних партнерів,  які здійснюють в Україні
державно-приватне   партнерство,    встановлюється    національний
правовий  режим  інвестиційної  та іншої господарської діяльності,
крім випадків,  передбачених законом  та  міжнародними  договорами
України,  згода  на  обов'язковість  яких  надана  Верховною Радою
України.
 
     Стаття 20. Гарантії прав приватних партнерів
 
     1. Держава гарантує  додержання  встановлених  законодавством
України  умов  для  провадження  діяльності  приватних  партнерів,
пов'язаної   з   виконанням   договорів,   укладених   у    рамках
державно-приватного  партнерства,   додержання   прав  і  законних
інтересів приватних партнерів.
 
     2. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування,
їх посадові особи не мають права втручатися в діяльність приватних
партнерів,   пов'язану    із    здійсненням    державно-приватного
партнерства, крім випадків, встановлених законом.
 
     3. У  разі  якщо  ціни  (тарифи)  на послуги,  що надаються у
процесі здійснення державно-приватного партнерства,  встановлені в
розмірі, нижчому від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх
виробництво   (надання),   приватний   партнер   має   право    на
відшкодування своїх втрат у порядку, встановленому законодавством.
 
     У разі  якщо  ціни  (тарифи)  на  послуги приватного партнера
підлягають  державному  регулюванню,  такі  ціни  (тарифи)   мають
включати   кошти   для  компенсації  вартості  внесених  приватним
партнером  інвестицій  (інвестиційну  складову),  якщо   інше   не
передбачено  договором,  укладеним  у  рамках  державно-приватного
партнерства.
 
     Розмір інвестиційної складової має забезпечувати  компенсацію
протягом   строку  дії  договору  витрат  приватного  партнера  на
здійснення інвестицій.
 
     4. До  прав  і  обов'язків  сторін,   визначених   договором,
укладеним   у  рамках  державно-приватного  партнерства,  протягом
строку його дії застосовується  законодавство  України,  чинне  на
день  його  укладення.  Зазначені  гарантії  поширюються  на зміни
цивільного і  господарського  законодавства,  що  регулює  майнові
права  та  обов'язки сторін,  і не стосуються змін законодавства з
питань оборони,  національної безпеки,  забезпечення  громадського
порядку,  охорони  довкілля,  стандартів  якості  товарів  (робіт,
послуг),   податкового,    валютного,    митного    законодавства,
законодавства  з  питань ліцензування та іншого законодавства,  що
регулює правовідносини,  в яких не діють принципи рівності  сторін
(державного та приватного партнерів).
 
     5. У  разі  прийняття  органами  державної влади або органами
місцевого самоврядування  рішень,  що  порушують  права  приватних
партнерів,  збитки,  завдані  їм внаслідок прийняття таких рішень,
підлягають відшкодуванню в повному обсязі.
 
     Приватні партнери  мають  право  на  відшкодування   збитків,
завданих їм внаслідок дій, бездіяльності або неналежного виконання
органами державної влади та органами місцевого самоврядування,  їх
посадовими  особами своїх обов'язків,  передбачених законодавством
України, у порядку, встановленому законодавством України.
 
     Стаття 21. Контроль за виконанням договорів, укладених
                у рамках державно-приватного партнерства
 
     1. Контроль  за  виконанням  договорів,  укладених  у  рамках
державно-приватного  партнерства,  здійснюють  центральний   орган
виконавчої влади,  уповноважений Кабінетом Міністрів України, інші
органи державної влади  та  органи  місцевого  самоврядування,  їх
посадові   особи   відповідно  до  їхніх  повноважень  у  порядку,
встановленому законом.
 
     2. Приватні партнери надають відповідним державним  партнерам
інформацію   про   виконання   договору,   укладеного   в   рамках
державно-приватного партнерства,  у порядку  та  згідно  з формою,
затвердженими Кабінетом Міністрів України.
 
     Стаття 22. Повноваження уповноваженого органу виконавчої
                влади з питань державно-приватного партнерства
 
     1. До повноважень уповноваженого органу  виконавчої  влади  з
питань державно-приватного партнерства належать:
 
     організація перевірки виконання договорів, укладених у рамках
державно-приватного партнерства;
 
     підготовка пропозицій та здійснення заходів  щодо  формування
та     реалізації    єдиної    державної    політики    у    сфері
державно-приватного партнерства;
 
     проведення моніторингу   ефективності   діяльності    органів
виконавчої  влади  та  органів  місцевого  самоврядування  у сфері
державно-приватного партнерства;
 
     розроблення концепції та проектів державних цільових  програм
щодо  сприяння розширенню державно-приватного партнерства,  вжиття
заходів для їх виконання;
 
     сприяння захисту  законних  прав  та  інтересів  державних  і
приватних   партнерів  у  процесі  здійснення  державно-приватного
партнерства;
 
     сприяння досудовому врегулюванню  спорів  між  державними  та
приватними партнерами;
 
     проведення моніторингу,   узагальнення   та   оприлюднення  в
установленому порядку результатів  здійснення  державно-приватного
партнерства,   у  тому  числі  здійснення  оцінки  та  моніторингу
загального  рівня  ризиків  державного   партнера   в   договорах,
укладених у рамках державно-приватного партнерства;
 
     проведення моніторингу дотримання вимог законодавства у сфері
державно-приватного партнерства,  у тому числі під час  проведення
конкурсів з визначення приватного партнера;
 
     проведення в          межах         своїх         повноважень
інформаційно-роз'яснювальної і консультаційної роботи;
 
     участь в  організації  навчання  і  підвищення   кваліфікації
фахівців у сфері державно-приватного партнерства;
 
     ведення обліку      договорів,     укладених     у     рамках
державно-приватного партнерства;
 
     подання позовів про розірвання договорів,  укладених у рамках
державно-приватного   партнерства,   об'єктами   яких   є  об'єкти
державної власності,  у разі порушення приватними партнерами  умов
таких договорів;
 
     здійснення інших повноважень, передбачених законом.
 
                            Розділ VI
                ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
 
     1. Цей Закон набирає чинності через три  місяці  з  дня  його
опублікування.
 
     2. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
 
     1) у  Земельному  кодексі  України  (  2768-14  )  (Відомості
Верховної Ради України, 2002 р., N 3-4, ст. 27):
 
     частину шосту статті 102-1 доповнити пунктом 5 такого змісту:
 
     "5) припинення   дії   договору,    укладеного    в    рамках
державно-приватного  партнерства  (щодо  договорів  емфітевзису та
суперфіцію, укладених у рамках такого партнерства)";
 
     частину другу статті  134  після  абзацу  десятого  доповнити
новим абзацом такого змісту:
 
     "надання земельних    ділянок   державної   або   комунальної
власності   для    потреб    приватного    партнера    в    рамках
державно-приватного партнерства відповідно до закону".
 
     У зв'язку  з  цим абзаци одинадцятий - дев'ятнадцятий вважати
відповідно абзацами дванадцятим - двадцятим;
 
     2) частину четверту статті  9  Закону  України  "Про  ціни  і
ціноутворення" ( 507-12 ) (Відомості Верховної Ради УРСР, 1990 р.,
N 52,  ст.  650;  Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 17,
ст.  209; 1999 р., N 24, ст. 210; 2004 р., N 13, ст. 181; 2006 р.,
N 47, ст. 462) замінити чотирма частинами такого змісту:
 
     "Органи виконавчої влади та органи  місцевого  самоврядування
встановлюють  державні  фіксовані  та регульовані ціни і тарифи на
роботи (послуги) в розмірі економічно обґрунтованих витрат  на  їх
виробництво.
 
     Органи виконавчої  влади  та органи місцевого самоврядування,
які своїм рішенням встановлюють (затверджують)  ціни  (тарифи)  на
роботи   (послуги)   у   розмірі,  нижчому  за  розмір  економічно
обґрунтованих витрат  на  їх  виробництво  (надання),  зобов'язані
відшкодовувати  суб'єкту  господарювання  різницю між встановленим
(затвердженим)  розміром  ціни  (тарифу)  та  розміром  економічно
обґрунтованих  витрат  на  виробництво  (надання) зазначених робіт
(послуг) за рахунок коштів відповідних бюджетів.
 
     Встановлення (затвердження)  органами  виконавчої  влади   та
органами   місцевого   самоврядування   цін  (тарифів)  на  роботи
(послуги) у розмірі,  нижчому за розмір  економічно  обґрунтованих
витрат на їх виробництво,  без визначення джерел для відшкодування
відповідної різниці, у тому числі за рахунок коштів державного або
місцевих  бюджетів,  не  допускається  і  може  бути  оскаржено  у
судовому порядку.
 
     У випадках,   передбачених   законами,    при    встановленні
(затвердженні)  державних фіксованих та регульованих цін (тарифів)
на роботи (послуги) до складу таких  тарифів  органами  виконавчої
влади чи органами місцевого самоврядування обов'язково включається
розмір інвестиційної складової тарифу";
 
     3) у Законі України "Про місцеве  самоврядування  в  Україні"
( 280/97-ВР  ) (Відомості Верховної Ради України,  1997 р.,  N 24,
ст. 170 із наступними змінами):
 
     у підпункті 2 пункту "а" частини першої статті 28 слова  "які
надаються  підприємствами  та  організаціями комунальної власності
відповідної територіальної  громади;  погодження  в  установленому
порядку цих питань з підприємствами,  установами та організаціями,
які не належать до комунальної власності" виключити;
 
     частину першу статті 43 доповнити пунктом 37 такого змісту:
 
     "37) встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги,  які
надаються  підприємствами,  що  перебувають  у  спільній власності
територіальних  громад,  представництво  інтересів  яких  здійснює
відповідна   районна   чи   обласна   рада,   а  також  суб'єктами
господарювання,  що здійснюють управління (експлуатацію) цілісними
майновими комплексами таких підприємств";
 
     4) пункт  7  частини  першої  статті  18  Закону України "Про
місцеві державні адміністрації" ( 586-14  )  (Відомості  Верховної
Ради  України,  1999  р.,  N  20-21,  ст.  190)  викласти  в такій
редакції:
 
     "7) визначає  і   встановлює   норми   споживання   у   сфері
житлово-комунальних послуг, здійснює контроль за їх дотриманням";
 
     5) у  Законі  України  "Про  концесії"  ( 997-14 ) (Відомості
Верховної Ради України,  1999 р.,  N 41,  ст.  372  із  наступними
змінами):
 
     абзац четвертий  статті  1  доповнити реченням такого змісту:
"На стороні концесіонера можуть виступати декілька осіб";
 
     у статті 3:
 
     у частині другій:
 
     абзац другий доповнити словами  "забезпечення  функціонування
зрошувальних і осушувальних систем";
 
     абзац четвертий доповнити словами "оброблення відходів";
 
     абзац п'ятий викласти в такій редакції:
 
     "пошук, розвідка родовищ корисних копалин і їх видобування";
 
     абзаци сьомий  -  дев'ятий  і  тринадцятий  викласти  в такій
редакції:
 
     "будівництво та/або   експлуатація   залізниць,   аеропортів,
злітно-посадкових  смуг на аеродромах,  мостів,  шляхових естакад,
тунелів,  інших  шляхів  сполучення,  метрополітенів,  морських  і
річкових портів та їх інфраструктури;
 
     машинобудування;
 
     охорона здоров'я";
 
     "виробництво, транспортування  і постачання тепла та розподіл
і постачання природного газу";
 
     після частини  четвертої  доповнити  новою  частиною   такого
змісту:
 
     "5. Під   майном   підприємств,  які  є  цілісними  майновими
комплексами  або  системою  цілісних   майнових   комплексів,   що
надається у концесію, треба розуміти майно (основні засоби, у тому
числі   незавершене   будівництво,   нематеріальні   активи),   що
забезпечує вироблення (створення) відповідної продукції (послуг) у
сферах діяльності,  визначених частинами  другою  і  третьою  цієї
статті.
 
     Інші необоротні   матеріальні  активи,  оборотні  матеріальні
активи,  кошти, цінні папери та майно, що не відповідають вимогам,
визначеним в абзаці першому цієї частини, а також майнові права та
зобов'язання, які належать балансоутримувачу майна, що надається у
концесію, не є об'єктами концесії.
 
     Необоротні матеріальні  активи,  оборотні  матеріальні активи
можуть  бути  викуплені  концесіонером  на  умовах,   встановлених
умовами  договору.  Дебіторська  та  кредиторська  заборгованість,
грошові кошти та цінні папери можуть бути передані концесіонеру на
умовах, встановлених договором.
 
     Умови та порядок передачі концесіонеру оборотних матеріальних
активів,  кредиторської та дебіторської  заборгованості,  грошових
коштів  та  цінних паперів можуть бути включені до умов проведення
концесійного конкурсу.
 
     У концесіонера не виникає загального правонаступництва згідно
з   правами  та  зобов'язаннями  підприємства,  цілісний  майновий
комплекс якого надається у концесію.  Умови  та  порядок  передачі
концесіонеру  прав  та обов'язків підприємства,  цілісний майновий
комплекс якого  надається  у  концесію,  можуть  бути  встановлені
умовами концесійного конкурсу.
 
     У разі якщо всі активи та зобов'язання підприємства, цілісний
майновий комплекс якого надається у концесію,  передано на  баланс
концесіонеру,   таке   підприємство   підлягає  припиненню  шляхом
ліквідації.
 
     Майно, що входить до складу  цілісного  майнового  комплексу,
який  надано  у  концесію,  включається до балансу концесіонера із
зазначенням, що таке майно перебуває у концесії".
 
     У зв'язку з цим частини  п'яту  -  сьому  вважати  відповідно
частинами шостою - восьмою;
 
     частину другу  статті 7 після абзацу десятого доповнити новим
абзацом такого змісту:
 
     "виступає замовником,  здійснює   діяльність,   пов'язану   з
погодженням  та затвердженням проектів землеустрою щодо відведення
земельних  ділянок,  іншої   документації   із   землеустрою,   що
розробляються   з   метою   надання  земельної  ділянки  в  оренду
концесіонеру для здійснення концесійної діяльності".
 
     У зв'язку з цим  абзаци  одинадцятий  і  дванадцятий  вважати
відповідно абзацами дванадцятим і тринадцятим;
 
     у статті 8:
 
     назву доповнити словами "та його результатів";
 
     абзац дев'ятий  частини  третьої  після  слів  "подає  також"
доповнити словами  "інформацію  про  земельну  ділянку,  яка  буде
надана   концесіонеру   для   здійснення   концесійної  діяльності
(кадастровий  номер,  цільове  призначення,  обмеження,  обтяження
земельної  ділянки,  інформація про наявність на земельній ділянці
систем   водо-,   тепло-,   газопостачання,   каналізації,   інших
інженерних комунікацій), та";
 
     після частини п'ятої доповнити новою частиною такого змісту:
 
     "6. Інформація  про результати конкурсу,  підстави визначення
переможця  та  відхилення  пропозицій  інших  учасників   підлягає
розміщенню на офіційному веб-сайті концесієдавця невідкладно після
оголошення  рішення  про  визначення  переможця  конкурсу   та   у
десятиденний  строк з цього дня - опублікуванню в газеті "Урядовий
кур'єр" чи  "Голос  України"  або  у  друкованому  засобі  масової
інформації відповідного органу місцевого самоврядування.
 
     З переможцем   конкурсу   не  пізніше  трьох  місяців  з  дня
опублікування результатів конкурсу укладається договір концесії  в
порядку   і  на  умовах,  визначених  цим  Законом.  За  письмовим
зверненням переможця конкурсу цей строк може бути продовжено".
 
     У зв'язку з цим частину шосту вважати частиною сьомою;
 
     частину третю статті 10 викласти в такій редакції:
 
     "3. У разі  якщо  для  здійснення  концесійної  діяльності  є
потреба   в   земельній  ділянці,  договір  оренди  такої  ділянки
укладається відповідно до законодавства";
 
     у статті 12:
 
     частину першу після абзацу першого  доповнити  трьома  новими
абзацами такого змісту:
 
     "У разі  якщо  протягом  строку  дії  договору концесії деякі
активи,  надані концесіонеру у складі об'єкта концесії, виводяться
з  експлуатації  у  зв'язку  з  їх списанням,  внаслідок чого такі
об'єкти не використовуються  концесіонером  у  його  господарській
діяльності,  відбувається перерахунок розміру концесійних платежів
шляхом зменшення бази розрахунку концесійних платежів на  вартість
таких активів, визначену на день надання їх у концесію.
 
     Розмір концесійних   платежів  збільшується  в  разі  надання
концесієдавцем протягом строку дії договору концесії в  управління
(експлуатацію)  концесіонеру нових об'єктів,  створених за рахунок
коштів місцевого або державного бюджетів.
 
     У разі надання у концесію права на управління  (експлуатацію)
існуючих  на  день  укладення  договору  концесії  об'єктів  права
державної чи комунальної власності  концесіонер  звільняється  від
сплати  концесійних  платежів  за нові об'єкти основних засобів та
нематеріальних активів,  створених (придбаних)  концесіонером  для
виконання умов концесійного договору за його рахунок".
 
     У зв'язку з цим абзац другий вважати абзацом п'ятим;
 
     перше речення частини четвертої викласти в такій редакції:
 
     "4. Концесіонерам  збиткових  і  низькорентабельних  об'єктів
концесії, що мають важливе соціальне значення, концесієдавець може
надавати пільги щодо концесійних платежів,  у тому числі у вигляді
розстрочки,  відстрочки,  повного або  часткового  звільнення  від
сплати концесійних платежів на певний строк, а також передбачати в
договорі надання дотацій, компенсацій та пільг";
 
     у статті 18:
 
     частину другу доповнити абзацом сьомим такого змісту:
 
     "укладати договори оренди землі не пізніше одного року з  дня
набрання  чинності  договором  концесії.  За  письмовим зверненням
приватного партнера цей строк може бути продовжено,  але не  більш
як на один рік";
 
     доповнити частиною четвертою такого змісту:
 
     "4. У  разі  якщо на стороні концесіонера у договорі концесії
виступають декілька осіб,  вони несуть солідарну  відповідальність
за зобов'язаннями, передбаченими умовами договору концесії";
 
     абзац перший  частини  третьої  статті  20  замінити  чотирма
абзацами такого змісту:
 
     "3. Нарахування амортизації  на  наданий  у  концесію  об'єкт
здійснюється концесієдавцем чи уповноваженим ним органом. Про суму
нарахованих амортизаційних відрахувань концесіонеру повідомляється
щоквартально  у  встановлений  договором  концесії строк.  На суму
нарахованих амортизаційних відрахувань (але не більш  як  на  суму
концесійної плати) зменшується сума концесійної плати, що підлягає
сплаті концесіонером за відповідний період.
 
     На суму нарахованих амортизаційних відрахувань,  на яку  було
зменшено   суму  концесійної  плати,  концесіонер  зобов'язаний  у
порядку і в строк,  встановлені  договором  концесії,  здійснювати
погоджені   з   концесієдавцем   роботи  щодо  поліпшення  об'єкта
концесії.
 
     За нецільове  використання  таких  коштів   до   концесіонера
застосовуються  штрафні  санкції  в  розмірі  100  відсотків  сум,
використаних за нецільовим призначенням,  з  нарахуванням  пені  в
розмірі   120   відсотків  облікової  ставки  Національного  банку
України.
 
     Амортизаційні відрахування,  нараховані  на   майно,   що   є
власністю концесіонера,  використовуються концесіонером відповідно
до законодавства України".
 
     У зв'язку з цим абзаци другий - четвертий вважати  відповідно
абзацами п'ятим - сьомим;
 
     6) частину  першу статті 31 Закону України "Про оренду землі"
( 161-14 ) (Відомості Верховної  Ради  України,  2004  р.,  N  10,
ст. 102;  2008 р.,  N 48, ст. 358; 2010 р., N 5, ст. 40) доповнити
абзацом дев'ятим такого змісту:
 
     "припинення дії     договору,     укладеного     в     рамках
державно-приватного партнерства   (щодо  договорів  оренди  землі,
укладених у рамках такого партнерства)";
 
     7) частину    п'яту    статті    31   Закону   України   "Про
житлово-комунальні послуги" ( 1875-15 ) (Відомості Верховної  Ради
України,  2004 р.,  N 47,  ст. 514) після слова "міська" доповнити
словами "районна, обласна".
 
     3. Кабінету  Міністрів  України  протягом трьох місяців з дня
набрання чинності цим Законом:
 
     привести свої нормативно-правові акти у відповідність із  цим
Законом;
 
     визначити центральний  орган  виконавчої  влади,  до  відання
якого належить здійснення повноважень, визначених статтею 22 цього
Закону;
 
     прийняти нормативно-правові акти, визначені цим Законом.
 
 
 Президент України                                      В.ЯНУКОВИЧ
 
 м. Київ, 1 липня 2010 року
          N 2404-VI



Украина онлайн