Законодательство Украины

 

Кодекс України від 28.12.1960

Верховна Рада УРСР

Кримінальний кодекс України

Текст правового акту із змінами та доповненнями на жовтень 2010 року

     Тяжкими злочинами визнаються  перелічені  в  частині  2  цієї
статті умисні діяння, що являють підвищену суспільну небезпеку.
     До  тяжких  злочинів  належать:  особливо  небезпечні злочини
проти   держави   (статті  56  -  60,  62,  63,  63-1);  порушення
рівноправності  громадян  залежно  від  їх  расової,  національної
приналежності  чи  ставлення  до релігії при обтяжуючих обставинах
(стаття  66  частини  2  і  3);  бандитизм  (стаття  69);  дії, що
дезорганізують  роботу  виправно-трудових  установ  (стаття 69-1);
контрабанда   (стаття   70);   контрабанда   наркотичних  засобів,
психотропних   речовин   або  прекурсорів  (стаття  70-1);  масові
безпорядки   (стаття   71);  незаконне  переправлення  осіб  через
державний  кордон  України  при обтяжуючих обставинах (стаття 75-1
частини  2  і  3);  пошкодження  шляхів  сполучення і транспортних
засобів  (стаття  78);  пошкодження об'єктів магістральних нафто-,
газо-  та  нафтопродуктопроводів при обтяжуючих обставинах (стаття
78-1  частини  2  і  3);  виготовлення або збут підроблених грошей
цінних   паперів   чи   білетів  державних  лотерей  (стаття  79);
розкрадання  державного  або  колективного  майна з проникненням у
приміщення  чи інше сховище, або шляхом привласнення, розтрати або
зловживання   посадовим   становищем,  вчинене  повторно,  або  за
попереднім  зговором  групою  осіб,  або у великих розмірах, або в
особливо великих розмірах (статті 81 частини 3 і 4, 82 частини 3 і
4,  83 частина 3, 84 частини 3 і 4 і 86-1); розкрадання державного
або  колективного  майна  шляхом  грабежу,  вчинене при обтяжуючих
обставинах  (стаття  82 частини 2 і 3); розбій з метою заволодіння
державним,  колективним  майном або індивідуальним майном громадян
(статті  86  і  142);  вимагательство  державного або колективного
майна або індивідуального майна громадян при обтяжуючих обставинах
(статті  86-2  частини  2  і  3,  144  частини 2 і 3); вчинене при
обтяжуючих  обставинах  умисне знищення або пошкодження державного
чи  колективного  майна або індивідуального майна громадян (статті
89  частини  2  і  3  та  145  частина  2);  умисне  знищення  або
пошкодження    майна,    що   належить   судді   чи   працівникові
правоохоронного  органу  (стаття 189-5 частина 2); умисне вбивство
(статті 93, 94 і 96); умисне тяжке тілесне ушкодження (статті 101,
189-4  частина 2); незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння) при
обтяжуючих  обставинах  (стаття  115-2  частина  2);  згвалтування
(стаття  117);  захоплення  заложників  (стаття  123-1);  торгівля
людьми (стаття 124-1); перешкодження здійсненню виборчого права чи
роботі  виборчої  комісії  (стаття  127  частина  2); неправомірне
використання  виборчих  бюлетенів,  підлог виборчих документів або
неправильний   підрахунок   голосів   чи   неправильне  оголошення
результатів    виборів    (стаття   128   частина   3);   крадіжка
індивідуального  майна  з проникненням у житло (стаття 140 частина
3);  грабіж  при  обтяжуючих обставинах (стаття 141 частини 2, 3 і
4);  ухилення  від  сплати  податків,  зборів,  інших обов'язкових
платежів  при  обтяжуючих  обставинах  (стаття  148-2  частина 3);
шахрайство  з  фінансовими  ресурсами  (стаття  148-5  частина 2);
порушення  порядку  випуску  (емісії)  та обігу цінних паперів при
обтяжуючих  обставинах  (стаття  148-8  частина 4); спекуляція при
обтяжуючих  обставинах  (стаття  154  частини  2  і  3);  протидія
законній   підприємницькій   діяльності,  вчинена  при  обтяжуючих
обставинах  (стаття  155-8  частина  3);  зловживання  владою  або
посадовим становищем (стаття 165 частина 2); перевищення влади або
посадових   повноважень  при  обтяжуючих  обставинах  (стаття  166
частини  2  і  3);  одержання хабара (стаття 168); посередництво в
хабарництві  або дача хабара при обтяжуючих обставинах (статті 169
частина  2  і  170  частина  2); притягнення завідомо невинного до
кримінальної  відповідальності  при  обтяжуючих обставинах (стаття
174   частина  2);  примушення  давати  показання  при  обтяжуючих
обставинах    (стаття   175   частина   2);   винесення   завідомо
неправосудного  вироку,  рішення,  ухвали або постанови, якщо воно
спричинило  тяжкі  наслідки  (стаття 176 частина 2); втеча з місця
позбавлення волі або з-під варти при обтяжуючих обставинах (стаття
183   частина   2);   створення   не  передбачених  законодавством
воєнізованих  формувань чи груп (стаття 187-6); посягання на життя
судді,   працівника  правоохоронного  органу,  члена  громадського
формування  з  охорони громадського порядку або військовослужбовця
(стаття   190-1);   примушування   до   виконання  чи  невиконання
цивільно-правових  зобов'язань,  вчинене при обтяжуючих обставинах
(стаття  198-2  частина 3); злісне або особливо злісне хуліганство

(стаття  206  частини  2  і 3); незаконне заволодіння транспортним
засобом, вчинене при обтяжуючих обставинах (стаття 215-3 частини 2
і   3);   угон   або   захоплення  залізничного  рухомого  складу,
повітряного,   морського   чи   річкового  судна  (стаття  217-2);
блокування  транспортних  комунікацій  (стаття  217-3  частина 3);
розкрадання  вогнестрільної  зброї, бойових припасів або вибухових
речовин (стаття 223); розкрадання радіоактивних матеріалів (стаття
228-3);  розкрадання  наркотичних засобів або психотропних речовин
при обтяжуючих обставинах (стаття 229-2 частини 2 і 3), а так само
збут або вчинене з метою збуту розкрадання, незаконні виробництво,
виготовлення,  придбання,  зберігання, перевезення або пересилання
таких  засобів  чи  речовин  (статті  229-1  і  229-2);  посів або
вирощування снотворного маку чи конопель при обтяжуючих обставинах
(стаття  229-3  частина  2);  організація  або  держання  дому для
вживання  чи  виготовлення  наркотичних  засобів  або психотропних
речовин  при  обтяжуючих  обставинах  (стаття  229-4  частина  2);
використання  коштів,  здобутих  від незаконного обігу наркотичних
засобів,   психотропних   речовин  і  прекурсорів  при  обтяжуючих
обставинах   (стаття  229-12  частина  2);  незаконне  введення  в
організм   наркотичних   засобів   або  психотропних  речовин  при
обтяжуючих  обставинах (стаття 229-15 частини 2 і 3); розкрадання,
незаконні  виготовлення, придбання, зберігання, передача чи продаж
іншим особам обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних
засобів або психотропних речовин при обтяжуючих обставинах (стаття
229-17  частини  2  і  3);  розкрадання прекурсорів при обтяжуючих
обставинах  (стаття 229-19 частини 2 і 3); незаконні виготовлення,
придбання, зберігання, перевезення або пересилання прекурсорів при
обтяжуючих  обставинах (стаття 229-20 частини 2 і 3); непокора при
обтяжуючих   обставинах  (стаття  232  пункти  "б"  і  "в");  опір
начальникові або примушення його до порушення службових обов'язків
(стаття  234);  насильницькі  дії  щодо  начальника  (стаття 236);
порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями
при  відсутності  між  ними  відносин  підлеглості  при обтяжуючих
обставинах  (стаття  238  пункти  "б" і "в"); дезертирство (стаття
241);  умисне  знищення  або  пошкодження  військового  майна  при
обтяжуючих  обставинах  (стаття  245  пункти "б" і "в"); порушення
правил   несення  бойового  дежурства  при  обтяжуючих  обставинах
(стаття  251  пункти  "в" і "г"), зловживання військової посадової
особи  владою  чи  посадовим  становищем,  перевищення  військовою
посадовою  особою  влади  чи  посадових повноважень, бездіяльність
військової  влади при обтяжуючих обставинах (статті 254 пункти "б"
і "в", 254-2 пункти "б", "в" і "г", 254-3 пункти "б" і "в").
( Кодекс доповнено статтею  7-1  згідно  з  Указом  N  862-08  від
21.07.72; із змінами, внесеними згідно з  Указами  N  1898-08  від
23.07.73;   N  2718-08  від  17.06.74;  N  4571-10  від  12.01.83;
N  6591-10  від  29.02.84;  N  4392-11 від 31.07.87; N 4452-11 від
21.08.87; N 5723-11 від 14.04.88; N 7373-11 від 14.04.89; N 647-12
від  18.01.91,  Законами  N  1564-12  від  18.09.91; N 2468-12 від
17.06.92;   N  2935-12  від  26.01.93;  N  3351-12  від  30.06.93;
N 3582-12 від 11.11.93;  N  3888-12  від  28.01.94;  N 3890-12 від
28.01.94;  N  137/94  від  27.07.94;  N  246/94-ВР  від  15.11.94,
N 64/95-ВР від 15.02.95,  N 282/95-ВР від 11.07.95, N 79/96-ВР від
06.03.96,  N  388/96-ВР  від  02.10.96, N  530/96-ВР від 20.11.96,
N  44/97-ВР від 05.02.97, N 210/98-ВР від 24.03.98; N 60/95-ВР від
15.02.95  -  в  редакції Закону N 863-XIV ( 863-14 ) від 08.07.99;
N 974-XIV ( 974-14 ) від 15.07.99, із змінами, внесеними згідно із
Законами  N  1945-III  (  1945-14  )  від 14.09.2000,   N 1969-III
(   1969-14   )  від  21.09.2000,  N  1981-III  (  1981-14  )  від
21.09.2000, N 2247-III ( 2247-14 ) від 18.01.2001 )
 
 
     Стаття 8. Вчинення злочину умисно
 
     Злочин визнається  вчиненим  умисно,  коли  особа,  яка  його
вчинила,  усвідомлювала суспільно небезпечний характер  своєї  дії
або бездіяльності,  передбачала її суспільно небезпечні наслідки і
бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
 
     Стаття 9. Вчинення злочину з необережності
 
     Злочин визнається вчиненим з необережності,  коли особа,  яка
його    вчинила,   передбачала   можливість   настання   суспільно
[an error occurred while processing this directive]
небезпечних наслідків своєї дії або бездіяльності,  але легковажно
розраховувала  на  їх  відвернення,  або не передбачала можливості
настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
 
     Стаття 10. Відповідальність неповнолітніх
 
     Кримінальній відповідальності  підлягають  особи,   яким   до
вчинення злочину минуло шістнадцять років.
     Особи, які  вчинили  злочин  у  віці  від   чотирнадцяти   до
шістнадцяти  років,  підлягають кримінальній відповідальності лише
за вбивство (статті 93-98), посягання на життя  судді,  працівника
правоохоронного органу, члена громадського  формування  з  охорони
громадського  порядку  або  військовослужбовця   (стаття   190-1),
умисне  заподіяння  тілесних  ушкоджень,  що   спричинили   розлад
здоров'я (статті 101-104, 106 частина 1  та  189-4),  згвалтування
(стаття 117), крадіжку  (статті  81,  86-1,  140,  223  і  229-2),
грабіж (статті 82, 86-1, 141, 223 і  229-2),  розбій  (статті  86,
86-1, 142, 223 частина 2 і 229-2 частина 3), злісне  або  особливо
злісне   хуліганство   (стаття  206  частини  2  і  3);  незаконне
заволодіння   транспортним  засобом  (стаття  215-3);  пошкодження
об'єктів  магістральних нафто-, газо- та нафтопродуктопроводів при
обтяжуючих  обставинах  (стаття  78-1  частини  2  і  3)    умисне
знищення  або  пошкодження  державного,  колективного   майна   чи
індивідуального  майна  громадян,  що  спричинило  тяжкі  наслідки
(статті 89 частини 2 і 3 та 145 частина  2),  а  також  за  умисне
вчинення дій, які можуть викликати аварію поїзда (стаття 78).
      До особи,  яка вчинила у віці до вісімнадцяти років  злочин,
що  не становить великої суспільної небезпеки,  якщо буде визнано,
що  її  виправлення   можливе   без   застосування   кримінального
покарання,  а  також  до  особи,  яка до виповнення віку,  з якого
можлива кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне
діяння,  передбачене цим Кодексом,  суд може застосувати примусові
заходи виховного характеру, які не є кримінальним покаранням.
( Стаття 10  із  змінами,  внесеними  згідно  з  Указами  ПВР  від
27.06.61  (  342а-05  );  від  17.08.66 ( 195а-06 ); N 2368-07 від
12.12.69; N 3130-08 від 14.10.74; N 1848-09 від 23.03.77; N 647-12
від  18.01.91  та  згідно  із  Законами  N 2468-12 від 17.06.92; N
3787-12  від  23.12.93;  N  246/94-ВР  від 15.11.94, 388/96-ВР від
02.10.96, N 1981-III ( 1981-14 ) від 21.09.2000 ) 
 
     Стаття 11. Примусові заходи виховного характеру
 
     До осіб,  які вчинили злочин у віці до вісімнадцяти років або
суспільно  небезпечне  діяння  до виповнення віку,  з якого настає
кримінальна відповідальність,  суд може застосувати такі примусові
заходи виховного характеру:
     1) зобов'язання  публічно  або  в   іншій   формі   попросити
вибачення у потерпілого;
     2) застереження;
     3) передача  неповнолітнього  під  нагляд батькам або особам,
які їх  замінюють,  чи  під  нагляд  педагогічному  або  трудовому
колективу  за  його  згодою,  а  також  окремим  громадянам  на їх
прохання;
     4) покладання      на      неповнолітньго,     який     досяг
п'ятнадцятирічного віку  і  має  майно  або  заробіток,  обов'язку
відшкодувати заподіяні збитки;
[an error occurred while processing this directive]
     5) направлення      неповнолітнього      до       спеціальної
навчально-виховної   установи   для  дітей  і  підлітків  до  його
виправлення,  але на строк,  що не перевищує  трьох  років.  Умови
перебування  в цих установах неповнолітніх та порядок їх залишення
визначаються спеціальними положеннями.
     Суд може    також    визнати    за    необхідне    призначити
неповнолітньому громадського вихователя в  порядку,  передбаченому
відповідним Положенням.
( Стаття 11 із змінами, внесеними згідно з  Указом  ПВР  N  284-07
від 26.08.67; N  1848-09  від  23.03.77;  Законом  N  3787-12  від
23.12.93)
 
     Стаття 12. Неосудність
 
     Не підлягає кримінальній відповідальності особа,  яка під час
вчинення суспільно небезпечного діяння була в  стані  неосудності,
тобто не могла усвідомлювати своїх дій або керувати ними внаслідок
хронічної   душевної   хвороби,   тимчасового   розладу   душевної
діяльності,  слабоумства  чи  іншого хворобливого стану.  До такої
особи за призначенням суду можуть застосовуватись примусові заходи
медичного характеру.
     Не підлягає покаранню також особа, яка вчинила злочин в стані
осудності,  але  до  винесення  судом  вироку захворіла на душевну
хворобу,  що позбавляє її можливості усвідомлювати  свої  дії  або
керувати   ними.  До  такої  особи  за  призначенням  суду  можуть
застосовуватись примусові  заходи  медичного  характеру,  а  після
одужання вона може підлягати покаранню.
 
     Стаття 13. Примусові заходи медичного характеру
 
     До осіб,  які  вчинили  суспільно  небезпечні  діяння в стані
неосудності  або  вчинили  такі  діяння  в  стані  осудності,  але
захворіли  до винесення вироку або під час відбування покарання на
душевну хворобу, що позбавляє їх можливості усвідомлювати свої дії
або  керувати  ними,  судом  може  бути застосовано такі примусові
заходи медичного характеру, що здійснюються лікувальними закладами
органів охорони здоров'я:
     1) поміщення в психіатричну лікарню з звичайним наглядом;
     2) поміщення в психіатричну лікарню з посиленим наглядом;
     3) поміщення в психіатричну лікарню з  суворим  наглядом.
     Суд, визнавши    необхідним   призначити   примусовий   захід
медичного  характеру,  обирає  його  вид  залежно  від   душевного
захворювання  особи,  характеру і ступеня суспільної небезпечності
вчиненого нею діяння.
     Поміщення в  психіатричну  лікарню  з звичайним наглядом може
бути  застосоване  судом  щодо  душевнохворого,  який   за   своїм
психічним  станом  і  характером  вчиненого суспільно небезпечного
діяння потребує тримання  в  лікарні  і  лікування  в  примусовому
порядку.
     Поміщення в психіатричну лікарню з  посиленим  наглядом  може
бути застосоване судом щодо душевнохворого,  який вчинив суспільно
небезпечне діяння,  не зв'язане з посяганням на життя громадян,  і
за  психічним станом не являє загрози для оточуючих,  але потребує
тримання в лікарні і лікування в умовах посиленого нагляду.
     Поміщення в психіатричну лікарню з суворим наглядом може бути
застосоване судом щодо душевнохворого,  який  за  своїм  психічним
станом  і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння являє
особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання в лікарні і
лікування в умовах суворого нагляду.
     Осіб, поміщених  у  психіатричні  лікарні  з  посиленим   або
суворим  наглядом,  тримають  в  умовах,  що виключають можливість
вчинення ними нового суспільно небезпечного діяння.
     Якщо не    буде    визнано    необхідним    застосування   до
душевнохворого примусових заходів медичного характеру,  а так само
в  разі  припинення  застосування  таких заходів суд може передати
його  на  піклування  родичам  чи   опікунам   при   обов'язковому
лікарському нагляді.
( Стаття 13 із змінами, внесеними згідно з Указом  ПВР  N  5397-11
від 10.02.88 )
 
     Стаття 14. Відповідальність за злочин, вчинений
                в стані сп'яніння
 
     Особа, яка вчинила злочин в стані сп'яніння,  не звільняється
від кримінальної відповідальності.
     Суд, незалежно від призначеного кримінального покарання, може
направити на  примусове  лікування  особу,  засуджену  за  злочин,
вчинений на грунті алкоголізму чи наркоманії.  Примусове лікування
цих осіб провадиться,  залежно від міри  кримінального  покарання,
відповідно  у  місцях  позбавлення  волі  або спеціальних медичних
закладах.
     Припинення примусового лікування провадиться судом у порядку,
встановленому    Кримінально-процесуальним     кодексом    України
( 1001-05, 1002-05, 1003-05 ).
     В разі  вчинення  злочину  особою,  яка  зловживає  спиртними
напоями або наркотичними засобами і ставить у зв'язку з цим себе і
свою   сім'ю   в   тяжке   матеріальне  становище,  суд,  поряд  з
застосуванням за  вчинений  злочин  покарання,  не  пов'язаного  з
позбавленням   волі,   може   за   клопотанням  членів  її  сім'ї,
профспілкової чи іншої громадської організації,  прокурора, органу
опіки  і  піклування  або лікувальної установи визнати її обмежено
дієздатною.  Над цією особою встановлюється піклування в  порядку,
передбаченому Кодексом про шлюб та сім'ю України ( 2006-07 ).
( Стаття 14 із змінами, внеесеними згідно з Указами ПВР N  1879-08
від 03.07.73; N 2281-09 від  01.07.77;  N  4452-11  від  21.08.87;
Законом N 2468-12 від 17.06.92 )
 
     Стаття  15. Необхідна оборона
 
     Кожна особа має право  на  необхідну  оборону  незалежно  від
можливості уникнути посягання або звернутися за допомогою до інших
осіб чи органів влади.
     Необхідною обороною  визнаються дії,  вчинені з метою захисту
інтересів  чи  прав  особи,  яка  захищається,  або  іншої  особи,
інтересів  суспільства  або  держави  від  суспільно  небезпечного
посягання шляхом завдання шкоди тому,  хто посягає,  якщо такі дії
були   зумовлені  потребою  негайного  відвернення  чи  припинення
посягання.
     Не є  злочином застосування зброї або будь-яких інших засобів
чи предметів,  незалежно від наслідків,  якщо воно  здійснено  для
захисту   від   нападу  озброєної  особи  чи  нападу  групи  осіб,
відвернення протиправного насильницького проникнення  у  житло  чи
інше  приміщення  або  якщо особа,  яка здійснює захист,  не могла
внаслідок переляку або сильного душевного хвилювання, спричиненого
суспільно   небезпечними   діями,  оцінити  відповідність  захисту
характерові посягання.
     Перевищення меж необхідної оборони,  тобто завдання тому, хто
посягає,  шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання чи
обстановці   захисту,  тягне  за  собою  відповідальність  лише  у
Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 ... 14


Украина онлайн