Законодательство Украины

 

Кодекс України від 28.12.1960

Верховна Рада УРСР

Кримінальний кодекс України

Текст правового акту із змінами та доповненнями на жовтень 2010 року

випадках, спеціально передбачених кримінальним законом.
     Дії потерпілого  та  інших  осіб безпосередньо після вчинення
посягання,  спрямовані на затримання особи,  яка вчинила напад,  і
доставлення   її   відповідним   органам   влади   як   правомірні
прирівнюються до необхідної оборони,  якщо вони були необхідні для
затримання  і  відповідали  небезпечності  посягання  і обстановці
затримання злочинця.
( Стаття 15 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2468-12 
від 17.06.92, N 2933-12 від 26.01.93 )
 
     Стаття 16. Крайня необхідність
 
     Не є злочином дія,  яка хоч і  підпадає  під  ознаки  діяння,
передбаченого  кримінальним законом,  але вчинена в стані крайньої
необхідності,  тобто для усунення небезпеки, що загрожує інтересам
держави,  громадським  інтересам,  особі чи правам цієї людини або
інших громадян,  якщо цю небезпеку за даних обставин не можна було
усунути іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж
відвернута шкода.
( Стаття 16 із змінами, внесеними згідно з Законом N  2468-12  від
17.06.92 )
 
     Стаття  17. Відповідальність за готування до злочину і
                 за замах на злочин
 
     Готуванням до злочину визнається підшукання або пристосування
засобів  чи  знарядь  або  інше умисне створення умов для вчинення
злочину.
     Замахом на   злочин   визнається  умисна  дія,  безпосередньо
спрямована на вчинення злочину,  якщо при  цьому  злочин  не  було
доведено до кінця з причин, що не залежали від волі винного.
     Покарання за готування  до  злочину  і  за  замах  на  злочин
призначається  за  законом,  який  передбачає  відповідальність за
даний злочин.
     Призначаючи покарання,   суд   враховує  характер  і  ступінь
суспільної небезпечності дій,  вчинених винним, ступінь здійснення
злочинного наміру і причини,  через які злочин не було доведено до
кінця.
 
     Стаття  18. Добровільна відмова від вчинення злочину
 
     Особа, яка добровільно відмовилася від доведення  злочину  до
кінця,  підлягає  кримінальній  відповідальності лише в тому разі,
коли фактично вчинене нею діяння містить склад іншого злочину.
 
     Стаття  19. Співучасть
 
     Співучастю визнається умисна спільна участь двох  або  більше
осіб у вчиненні злочину.
     Співучасниками злочину,  поряд  з   виконавцями,   визнаються
організатори, підмовники і пособники.
     Виконавцем визнається  особа,   яка   безпосередньо   вчинила
злочин.
     Організатором визнається  особа,  яка  організувала  вчинення
злочину або керувала його вчиненням.
     Підмовником визнається  особа,  яка   схилила   до   вчинення
злочину.
     Пособником визнається особа,  яка  сприяла  вчиненню  злочину
порадами,  вказівками,  наданням засобів або усуненням перешкод, а
також особа,  яка заздалегідь обіцяла сховати злочинця, знаряддя і
засоби  вчинення  злочину,  сліди  злочину  або  предмети,  добуті
злочинним шляхом.
     Ступінь і  характер участі кожного з співучасників у вчиненні
злочину повинні бути враховані судом при призначенні покарання.
 
     Стаття  20. Переховування
 
     Заздалегідь не обіцяне переховування  злочинця,  а  так  само
знарядь і засобів вчинення злочину,  слідів злочину або предметів,
добутих злочинним шляхом,  тягне відповідальність лише у випадках,
спеціально передбачених статтею 186 цього Кодексу.

(  Стаття  20  в  редакції  Указу ПВР від 10.09.62 ( 461а-06 ), із
змінами, внесеними згідно із Законом N 2468-12 від 17.06.92 )
 
     Стаття  21. Недонесення
 
     Недонесення про   достовірно   відомий   підготовлюваний  або
вчинений  злочин  тягне  кримінальну   відповідальність   лише   у
випадках, спеціально передбачених статтею 187 цього Кодексу.
(  Стаття  21  в  редакції  Указу ПВР від 10.09.62 ( 461а-06 ), із
змінами, внесеними згідно із Законом N 2468-12 від 17.06.92 )
 
 
                             Глава IV
 
                          ПРО ПОКАРАННЯ
 
     Стаття  22. Мета покарання
 
     Покарання не тільки є карою за вчинений злочин,  але й має на
меті   виправлення  і  перевиховання  засуджених  у  дусі  чесного
ставлення до праці,  точного виконання законів,  поважання  правил
співжиття,   а   також  запобігання  вчиненню  нових  злочинів  як
засудженими, так і іншими особами.
     Покарання не  має  на  меті  завдавати фізичних страждань або
принижувати людську гідність.
( Стаття 22 із змінами, внесеними згідно з Законом N  2468-12  від
17.06.92 )
 
     Стаття  23. Види покарань
 
     До осіб,  які  вчинили  злочини,  можуть застосовуватись такі
основні покарання:
     1) позбавлення волі на певний строк;
     1-1) довічне позбавлення волі;
     2) ( Пункт 2 частини першої статті 23 виключено  на  підставі
Закону N 2175-12 від 06.03.92 )
     3) ( Пункт 3 частини першої статті 23 виключено  на  підставі
Закону N 2175-12 від 06.03.92 )
     4) виправні роботи без позбавлення волі;
     5) позбавлення  права  займати  певні  посади  або  займатися
певною діяльністю;
     6) штраф;
     7) громадська догана.
     До військовослужбовців    строкової    служби    може   також
застосовуватися покарання у вигляді направлення  в  дисциплінарний
батальйон.
     Крім основних покарань,  до засуджених можуть застосовуватися
такі додаткові покарання:
     1) конфіскація майна;
     2)  позбавлення  військового,  спеціального  звання,  рангу,
чину, кваліфікаційного класу;     
     3) позбавлення батьківських прав.
     Позбавлення права  займати  певні посади або займатися певною
діяльністю і штраф можуть застосовуватись не  тільки  як  основні,
але й як додаткові покарання.
( Стаття 23 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР  N  4290-10
від 16.11.82, N 4995-11  від  01.12.87,  Законами  N  2175-12  від
06.03.92,  N  2547-12  від  07.07.92,  N  282/95-ВР  від 11.07.95,
N 1483-III ( 1483-14 ) від 22.02.2000 )
 
     Стаття  24. ( Статтю 24 виключено на підставі Закону
                   N 1483-III ( 1483-14 ) від 22.02.2000 )
                   Виняткова міра покарання - смертна кара
 
( Положення статті 24 Загальної частини, які передбачають смертну
  кару  як  вид  покарання,  втратили  чинність  як  такі,  що  є
  неконституційними,  на підставі  Рішення  Конституційного  Суду
  N 11-рп/99 ( v011p710-99 ) від 29.12.99 )
 
     Як виняткова  міра  покарання,  до  її  повного   скасування,
допускається  застосування смертної кари - розстрілу - за особливо
тяжкі злочини у  випадках,  спеціально  передбачених  в  Особливій
[an error occurred while processing this directive]
частині цього Кодексу.
     Не можуть бути засуджені  до  смертної  кари  особи,  які  не
досягли до вчинення злочину вісімнадцятирічного віку,  і жінки, що
були в стані вагітності під час вчинення  злочину  або  на  момент
винесення вироку.  Смертну кару не може бути застосовано до жінки,
яка перебуває в стані вагітності на момент виконання вироку.
( Стаття 24  із  змінами,  внесеними  згідно  з  Указами  ПВР  від
27.06.61    (   342а-05   );   21.07.61   (   383а-05);   10.09.62
( 461а-06 ), Законом N 2468-12 від 17.06.92 )
 
     Стаття  25. Позбавлення волі на певний строк
 
     Позбавлення волі встановлюється на строк від трьох місяців до
десяти  років,  а  за  особливо  тяжкі  злочини,  за  злочини,  що
спричинили особливо тяжкі наслідки,  і  для  особливо  небезпечних
рецидивістів  у випадках,  передбачених цим Кодексом,  - не більше
п'ятнадцяти  років.  При  заміні  в  порядку помилування довічного
позбавлення  волі позбавленням волі на певний строк воно може бути
призначено  і  на  строк  понад  п'ятнадцять  років, але не більше
двадцяти п'яти.
     При призначенні  покарання особі,  яка не досягла до вчинення
злочину вісімнадцятирічного віку,  строк позбавлення волі не  може
перевищувати десяти років.
     Відбування покарання у вигляді позбавлення  волі  за  вироком
суду   призначається   у   виправно-трудових  колоніях-поселеннях,
колоніях загального, посиленого, суворого і особливого режимів або
в   тюрмі,  а  також  у  виховно-трудових  колоніях  загального  і
посиленого режимів.
     Відбування покарання     у     виправно-трудових     колоніях
призначається чоловікам:
     засуджуваним уперше до позбавлення волі за злочини, вчинені з
необережності,  - у  колоніях-поселеннях  для  осіб,  які  вчинили
злочини з необережності;
     засудженим уперше до позбавлення  волі  на  строк  не  більше
п'яти  років  за  умисні  злочини,  які  не  є  тяжкими,  а  саме:
розкрадання державного або колективного майна шляхом крадіжки  без
обтяжуючих обставин (стаття 81 частина 1);  розкрадання державного
або колективного майна шляхом шахрайства без  обтяжуючих  обставин
(стаття  83  частина  1);  розкрадання державного або колективного
майна шляхом  привласнення,  розтрати  або  зловживання  службовим
станом  без  обтяжуючих  обставин  (стаття  84 частина 1);  умисне
знищення або пошкодження державного  або  колективного  майна  без
обтяжуючих  обставин  (стаття  89  частина  1);  умисне  вбивство,
вчинене  в  стані  сильного  душевного  хвилювання  (стаття   95);
вбивство  при  перевищенні  меж  необхідної  оборони  (стаття 97);
умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (стаття 102);  умисне
тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, заподіяне в стані
сильного душевного  хвилювання  (стаття  103);  заподіяння  тяжких
тілесних  ушкоджень при перевищенні меж необхідної оборони (стаття
104);  умисне легке тілесне ушкодження  (стаття  106  частина  1);
незаконне проведення аборту (стаття 109 частини 2 і 3);  залишення
в небезпеці (стаття 111 частина  2);  неподання  допомоги  хворому
особою  медичного  персоналу  (стаття  113);  ухилення  від сплати
аліментів на утримування дітей (стаття 114); наклеп (стаття  125);
крадіжка   без   обтяжуючих   обставин  (стаття  140  частина  1);
шахрайство без обтяжуючих обставин (стаття 143 частина 1);  випуск
[an error occurred while processing this directive]
недоброякісної   промислової   продукції  (стаття  147);  фіктивне
підприємництво (стаття 148-4 частина 2);  шахрайство з фінансовими
ресурсами  (стаття  148-5  частина 1);  незаконне збирання з метою
використання або використання відомостей, що становлять комерційну
таємницю (стаття 148-6); розголошення комерційної таємниці (стаття
148-7);  порушення порядку випуску (емісії) цінних паперів (стаття
148-8 частина 2); виготовлення спиртних  напоїв  і  торгівля  ними
(стаття 149); підробка знаків поштової оплати і  проїзних  квитків
(стаття 153); незаконне виготовлення, підробка,  використання  або
збут незаконно  виготовлених  і  одержаних  чи  підроблених  марок
акцизного  збору (стаття 153-1); незаконне виготовлення, підробка,
використання  або  збут  незаконно  виготовлених  і  одержаних  чи
підроблених  контрольних марок для маркування упаковок примірників
аудіовізуальних  творів  та  фонограм  (стаття  153-2);  порушення
законодавства,  що  регулює  здійснення  операцій  з металобрухтом
(стаття  153-3);  спекуляція  без  обтяжуючих обставин (стаття 154
частина   1);   обман  покупців  (стаття  155  частина  2);  обман
замовників   (стаття   155-1   частина  2);  одержання  незаконної
винагороди   від   громадян   за   виконання  робіт,  зв'язаних  з
обслуговуванням  населення  (стаття  155-2  частина  2); порушення
правил  торгівлі (стаття 155-3 частини 1 і 2); штучне підвищення і
підтримання  високих цін на товари народного споживання та послуги
населенню  (стаття  155-5);  незаконна  торговельна діяльність без
обтяжуючих   обставин   (стаття  155-6  частина  1);  приховування
банкрутства  (стаття  156-2);  фіктивне  банкрутство (стаття 156-3
частина  2);  зговір  про фіксування цін (стаття 155-7 частини 1 і
2);  порушення ветеринарних правил (стаття 157); незаконна порубка
лісу  (стаття  160);  незаконне  полювання (стаття 161 частина 2);
незаконне  заняття  рибним,  звіриним  або  іншим  водним добувним
промислом (стаття 162); незаконне видобування корисних копалин без
обтяжуючих   обставин   (стаття   162-1   частина   1);  порушення
законодавства  про  континентальний  шельф України (стаття 163-1);
зловживання  владою  або  службовим станом без обтяжуючих обставин
(стаття   165   частина   1);   перевищення  влади  або  службових
повноважень  без  обтяжуючих  обставин  (стаття  166  частина  1);
провокація  хабара  (стаття  171); посадовий підлог без обтяжуючих
обставин  (стаття  172  частина  1);  завідомо  неправдивий  донос
(стаття   177);   завідомо   неправдиве  показання  (стаття  178);
утаювання   майна,  що  підлягає  конфіскації,  або  утаювання  чи
розтрата майна, на яке накладено арешт або яке описано (стаття 182
частина   2);   недонесення  про  злочин  (стаття  187);  ухилення
військовозобов'язаного від учбових або перевірочних зборів (стаття
192  частина  1);  викрадення або пошкодження документів, штампів,
печаток  без  обтяжуючих обставин (стаття 193 частина 1); купівля,
продаж  або  інша  оплатна  передача  чи одержання посвідчення або
іншого  офіційного документа без обтяжуючих обставин (стаття 193-1
частина  1);  підробка  документів,  штампів і печаток, збут їх та
використання  підроблених  документів  (стаття 194 частини 1 і 2);
знищення,  підробка  або  заміна вузлів та агрегатів транспортного
засобу   (стаття   194-1);   доведення  неповнолітнього  до  стану
сп'яніння  (стаття  208-1);  придбання  або  збут  майна, завідомо
здобутого  злочинним  шляхом  (стаття  213  частини  1,  2  і  3);
порушення  правил безпеки на вибуховонебезпечних підприємствах або
у  вибуховонебезпечних  цехах  без обтяжуючих обставин (стаття 220
частина  1);  - у колоніях-поселеннях для осіб, які вчинили умисні
злочини;
     засуджуваним уперше до позбавлення волі за умисні злочини, що
не  є  тяжкими,  за винятком перелічених в абзаці 3 частини 4 цієї
статті, - у колоніях загального режиму;
     засуджуваним уперше  до позбавлення волі за тяжкі злочини - у
колоніях посиленого режиму;
     засуджуваним за  особливо  небезпечні  злочини  проти держави
(статті 56-60,  62,  63,  63-1)  або  тим,  які  раніше  відбували
покарання у  вигляді  позбавлення  волі,  -  у  колоніях  суворого
режиму;
     визнаним особливо небезпечними  рецидивістами  -  у  колоніях
особливого режиму.
     Засуджуваним до позбавлення волі жінкам відбування  покарання
у  виправно-трудових  колоніях  призначається:  визнаним  особливо
небезпечними рецидивістками,  а  також  засуджуваним  за  особливо
небезпечні злочини проти держави (статті 56-60,  62, 63, 63-1) - у
колоніях суворого режиму;  засуджуваним уперше до позбавлення волі
за злочини,  вчинені з необережності,  - у колоніях-поселеннях для
осіб,  які вчинили злочини з необережності; засуджуваним уперше за
умисні злочини,  перелічені в абзаці 3 частини 4 цієї статті,  - у
колоніях-поселеннях для осіб,  які вчинили умисні  злочини;  іншим
засуджуваним  до  позбавлення  волі жінкам - у колоніях загального
режиму.
     Відбування покарання      у     виховно-трудових     колоніях
призначається:
     неповнолітнім чоловічої   статі,   засуджуваним   уперше   до
позбавлення волі, а також неповнолітнім жіночої статі - у колоніях
загального режиму;
     неповнолітнім чоловічої статі, які раніше відбували покарання
у вигляді позбавлення волі, - у колоніях посиленого режиму.
     Залежно від  характеру   і   ступеня   суспільної   небезпеки
вчиненого злочину,  особи винного та інших обставин справи суд, із
зазначенням мотивів прийнятого рішення, може призначити відбування
позбавлення   волі:   засудженим  уперше  за  злочини,  вчинені  з
необережності,  а також за умисні злочини,  перелічені в абзаці  3
частини  4 цієї статті,  - у виправно-трудових колоніях загального
режиму;  іншим засудженим до позбавлення  волі,  але  не  визнаним
особливо небезпечними рецидивістами - у виправно-трудових колоніях
будь-якого   виду,    крім    колоній    особливого    режиму    і
колоній-поселень;  засудженим  неповнолітнім  чоловічої  статі - у
виховно-трудових  колоніях  загального  режиму   замість   колоній
посиленого режиму.
     Позбавлення волі у вигляді ув'язнення в тюрмі на  весь  строк
покарання або частину його може бути призначено:
     особливо небезпечним рецидивістам;
     особам, які  по  досягненні  вісімнадцятирічного віку вчинили
особливо небезпечні державні злочини;
     особам, які  по  досягненні  вісімнадцятирічного віку вчинили
інші тяжкі злочини і засуджуються за них до  позбавлення  волі  на
строк понад п'ять років.
     Зміна призначеного   засудженому    виду    виправно-трудової
установи   провадиться  судом  за  підставами  і  в  порядку,  які
встановлені законодавством України.
( Стаття 25  із  змінами,  внесеними  згідно  з  Указами  ПВР  від
17.08.66  (  195а-06  );  N  2368-07  від  12.12.69;  N 862-08 від
21.07.72; N 3130-08 від 14.10.74; N 1848-09 від 23.03.77; N 279-11
від  20.05.85;  N  2444-11 від 27.06.86; N 4135-11 від 12.06.87; N
8918-11  від  07.03.90, Законами N 1255-12 від 25.06.91; N 2468-12
від  17.06.92;  N  2547-12 від 07.07.92; N 3174-12 від 04.05.93; N
3582-12  від  11.11.93;  N  3888-12  від 28.01.94, N 282/95-ВР від
11.07.95,  N  323/96-ВР  від  12.07.96, N 1483-III ( 1483-14 ) від
22.02.2000,  N  1587-III  (  1587-14  ) від 23.03.2000, N 1981-III
(   1981-14   )  від  21.09.2000,  N  2114-III  (  2114-14  )  від
16.11.2000 )
Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 ... 14


Украина онлайн