|
Страница 3
Стр. 1 |
Стр. 2 |
Стр. 3 |
Стр. 4 |
Стр. 5 |
Стр. 6 |
Стр. 7 |
Стр. 8 |
Стр. 9 |
Стр. 10
рівня підлоги.
Приміщення, де проводять змащення, обладнують первинними
засобами пожежогасіння. Мастильні матеріали в кількості, яка не
перевищує добової витрати, повинні зберігатися в металевій тарі з
кришками. Обтиральний матеріал необхідно збирати в металевий ящик
та щодня забирати для утилізації.
8.1.4. Вугільний пил, який накопичується, необхідно не рідше
двох разів на місяць прибирати шляхом змітання або змивання водою.
8.1.5. Прибудовувати до надшахтних будівель різного роду
дерев'яні приміщення не допускається. За необхідності прибудови
слід виконувати з негорючого матеріалу з дотриманням протипожежних
норм, правил та за узгодженням з органами Держпожежнагляду.
8.1.6. Найбільше пожежонебезпечні приміщення баштових копрів,
маслостанцій, трансформаторної підстанції, розподільних пристроїв
при наявності устатковання з масляним заповненням тощо повинні
бути обладнані автоматичними установками порошкового
пожежогасіння.
8.1.7. На баштових копрах, що новобудуються або
реконструються, необхідно облаштовувати зовнішні пожежні сходи із
забезпеченням виходу на площадки з визначених відміток.
8.1.8. У баштових копрах повітроподавальних стволів шахт,
небезпечних за газом, повинні бути протиметанові камери, включення
припливних вентиляційних установок повинно здійснюватися
автоматично при реверсі вентиляційного струменя.
8.1.9. Для безперебійного забезпечення електроенергією
насосів-підвищувачів, двигуна протиметанової камери та допоміжного
устатковання, використовуваного під час пожежі, повинне бути два
незалежних джерела електроживлення.
8.2. Галереї, естакади, сортувальні та бункери
8.2.1. Скупчення в сортувальнях, галереях, естакадах та під
ними вугілля, породи і кріпильного лісу не допускаються.
8.2.2. Прибирання сортувалень, галерей та естакад необхідно
робити не рідше двох разів на місяць.
8.2.3. Бункери повинні утримуватися в повній справності.
Цілісність металевої внутрішньої обшивки та справність затворів
повинні перевірятися не рідше двох разів на місяць.
8.2.4. Бункери необхідно повністю звільняти від вугілля не
рідше двох разів на місяць. При цьому необхідно робити очищення
від скупчення дрібного вугілля та вугільного пилу.
8.2.5. Про зроблену очистку бункерів від вугільного пилу та
дрібного вугілля, а також про результати перевірки їх справності
робиться запис у журналі контрольних оглядів.
8.2.6. Електроустатковання, встановлене у підбункерному та
надбункерному приміщеннях бункерів, небезпечних за газом та пилом,
повинне бути у вибухозахисному виконанні.
8.2.7. Обшивка нижньої частини бункерів деревом (побудова
противітрових дерев'яних щитів) не припустима.
8.2.8. Усі тертьові частини конвеєрів, вуглепідйомників та
інших механізмів необхідно постійно змащувати. Для збору масел,
які проливаються, повинні бути обладнані маслозбірники.
8.2.9. Для запобігання пожеж від тертя конвеєрних стрічок не
допускається заштибування привідних барабанів та роликів
конвеєрів, для чого вчасно необхідно робити їх очищення від
дрібного вугілля та пилу.
Конвеєри повинні мати автоматичні пристрої для їх відключення
у разі перевантаження та пробуксування, яке викликане
заштибуванням чи іншими причинами.
8.2.10. У місцях прилягання галерей зі стрічковими конвеєрами
до приміщень з більш високим класом пожежонебезпеки необхідно
встановлювати перегородки з дверима, які самі зачиняються, та
подвійними фартухами над конвеєрами, а також установки
автоматичного водяного пожежогасіння.
У горизонтальних та похилих галереях, які мають
електроприймачі та які йдуть угору від вибухонебезпечних за газом
приміщень, необхідно передбачати пристрій газового контролю, який
відключає ці електроприймачі (за винятком метанреле та
електроосвітлення) при частці метану в галереї 2% та більше.
8.3. Приміщення вентиляційних та калориферних установок
8.3.1. Контроль частки метану в приміщеннях необхідно
проводити щозміни за допомогою газовизначників. При наявності в
повітрі метану понад 2% усі роботи повинні бути припинені та вжити
необхідні заходи щодо негайного провітрювання.
8.3.2. Заборонено відсмоктувати в загальну вентиляційну
систему речовини, які при з'єднанні один з одним дають
легкозаймисті, вибухонебезпечні суміші чи хімічні сполуки. У цьому
разі вентиляційні установки необхідно робити роздільними.
8.3.3. Приміщення для вентиляторів повинні мати постійне та
незалежне резервне освітлення, їх необхідно утримувати в чистоті
та порядку. Заборонено використовувати його для інших завдань.
У будівлі повинен бути телефон, безпосередньо зв'язаний з
центральним комутатором шахти.
8.3.4. Електроустатковання в приміщеннях лебідок та ляд шахт,
небезпечних за газом та пилом, повинне бути у вибухобезпечному
виконанні. В інших приміщеннях застосування електроустатковання в
загальнопромисловому виконанні допускається за умови забезпечення
герметичності дифузора та каналу, який прилягає до нього.
8.3.5. Щоб уникнути розрядів статичної електрики усе
вентиляційне устатковання (вентилятори, повітропроводи) повинне
бути надійно заземлене.
8.3.6. У вибухонебезпечних приміщеннях усі елементи
вентиляційних систем необхідно виготовляти з негорючих матеріалів,
які унеможливлюють утворення статичної електрики та
іскроутворення.
8.4. Будівлі піднімальних машин та лебідок
8.4.1. Електроустатковання в приміщеннях лебідок ляд шахт,
небезпечних за газом і пилом, повинне бути у вибухобезпечному
виконанні.
8.4.2. Електроустатковання та апаратуру з мінеральним маслом
необхідно утримувати в чистоті, не допускати запилювання та нагар
контактної системи.
8.4.3. Будівля піднімальної машини повинна бути обладнана
аварійним освітленням, незалежним від загальношахтної
освітлювальної мережі.
8.4.4. Системи змащення піднімальних машин не повинні мати
витікання мастил в місцях з'єднань маслопроводів та ущільнювальних
пристроїв. Робочий тиск у системі змащення має бути в межах
0,15-0,2 МПа (1,5-2,0 кгс/кв. см), а температура мастила
20-30 град. С. Температура нагрівання підшипників не повинна
перевищувати 60 град. С.
Пролите під барабаном піднімальних машин і лебідок мінеральне
мастило повинна бути вчасно видалене.
Мастильні матеріали, необхідні для поточного обслуговування
піднімальних установок, необхідно зберігати в металевих
резервуарах у кількості добової потреби.
8.5. Вакуум-насосні станції
8.5.1. Вакуум-насосні станції слід використовувати тільки для
дегазації вугільних пластів та бічних порід газових шахт, на яких
засоби вентиляції не забезпечують концентрацію метану в межах
установлених норм.
8.5.2. У стаціонарній вакуум-насосній станції встановлювати
не менше двох вакуум-насосів: робочий та резервний.
У разі двох магістральних газопроводів необхідно
встановлювати не менше 3 вакуум-насосів: двох робочих та одного
резервного.
8.5.3. Вакуум-насосні станції повинні мати блискавкозахисну
систему згідно з РД 34.21.122-87, а також захист від вторинних дій
та проявів статичної електрики відповідно до ГОСТ 12.1.018-93.
8.5.4. Для контролю режиму роботи вакуум-насоси повинні бути
забезпечені такими приладами:
самописним або пружинним вакуумметром для контролю
розрідження;
манометром для контролю тиску;
термометром.
8.5.5. Установлені в приміщенні КВПіА та в машинному залі
індикатори метану повинні бути заблоковані зі звуковою
сигналізацією, з пускачами електродвигунів вентиляторів
примусового провітрювання та з пускачем електродвигунів
вакуумнасосів таким чином, щоб у разі виникнення витоків та появи
метану в приміщенні машинного залу або КВПіА:
у разі частки метану 0,7% автоматично включалася
попереджувальна сигналізація та вентилятори примусового
провітрювання, при цьому обслуговуючий персонал повинен ужити
заходів щодо виявлення та ліквідації витоків метану;
у разі частки метану 1% автоматично виключалися
електродвигуни вакуум-насосів, а вентилятори примусового
провітрювання продовжували працювати.
При вимиканні електродвигунів вакуум-насосів обслуговуючий
персонал повинний відвести газ, що надходить газопроводом, у
атмосферу, а в підземних установках переключити подавання газу з
усмоктувального газопроводу в нагнітальний.
8.5.6. Для систематичного контролю концентрації видобутого та
використовуваного метану у вакуум-насосній станції повинні бути
встановлені два стаціонарних автоматичних газоаналізатори з
діапазоном вимірювання від 0 до 100% метану, які заблоковані із
запірною апаратурою, при цьому повинна включатися аварійна
сигналізація.
При відсутності безперервного контролю концентрації метану,
який направляється споживачам, використання його як палива
заборонено.
8.5.7. Точність показників газоаналізаторів метану один раз
на тиждень повинна перевірятися лабораторним аналізом і не повинна
перевищувати 5% від фактичної концентрації метану.
8.5.8. Іскробезпечна контрольно-вимірювальна апаратура
повинна встановлюватися в приміщенні КВПіА або машинному залі.
З іскронебезпечної контрольно-вимірювальної апаратури в
приміщенні КВПіА тимчасово допускається розміщення приймача газу -
газоаналізатора на метан та дублюючого показуючого приладу.
Електричну іскробезпечну контрольно-вимірювальну апаратуру
(потенціометри та стабілізатори газоаналізаторів метану,
витратоміри тощо) необхідно встановлювати в приміщенні для
пускової апаратури.
Уся пускова апаратура повинна бути розміщена в спеціально
відведеному для неї приміщенні. У машинному залі необхідно
встановлювати тільки кнопкові пости і сигналізатори (сигнальні
лампи) у вибухобезпечному виконанні.
8.5.9. Діючу дегазаційну установку обслуговує черговий
машиніст.
8.5.10. У машинному залі вакуум-насосної станції повинна бути
вивішена інструкція з пуску та зупинки вакуум-насосів та з
безпечного обслуговування установки, яка розроблена начальником
дільниці дегазації з урахуванням усіх вищевикладених вимог, та
затверджена головним інженером шахти.
8.5.11. У разі аварійної зупинки вакуум-насосів черговий
машиніст зобов'язаний негайно відвести газ, який надходить
газопроводом, в атмосферу, а потім повідомити диспетчера
(чергового шахти), начальника дільниці дегазації та начальника
пиловентиляційної служби про зупинку насосів.
Подавання газу споживачам після зупинки насоса може бути
здійснено тільки після попереднього їх попередження.
8.5.12. Усе електроустатковання, встановлене безпосередньо в
машинному залі або в приміщенні КВПіА, повинне бути у
вибухозахищеному виконанні.
8.5.13. У приміщенні, де встановлені електродвигуни в
нормальному виконанні, повинен бути забезпечений надлишковий тиск
за допомогою постійно діючого вентилятора. У разі пуску
електродвигунів вакуум-насосів вентилятор необхідно включати
раніше електродвигунів насосів на час, необхідний для
провітрювання приміщення (не менше двохкратного обміну повітря).
8.5.14. Провітрювання машинного відділення та приміщення
машиніста вакуум-насосної станції необхідно здійснювати за рахунок
природної вентиляції за допомогою дефлекторів, які забезпечують
триразовий обмін об'єму повітря приміщення за годину. Машинний зал
та приміщення КВПіА повинні мати аварійну систему примусової
нагнітальної вентиляції.
8.5.15. У разі розбирання та ремонтування одного з
вакуум-насосів він повинен бути відокремлений від мережі
газопроводів, патрубки на газопроводах повинні бути перекриті
засувками і на них додатково встановлені заглушки.
8.5.16. У разі ремонтування вакуум-насосів, газопроводів,
приладів необхідно застосовувати інструмент, який унеможливлює
утворення іскор (мідні, бронзові тощо).
8.5.17. Виконання вогневих робіт у приміщенні вакуум-насосної
станції допускається тільки з дозволу головного інженера ДП при
наявності спеціально розроблених та затверджених заходів, у яких
обов'язково повинні бути передбачені такі основні заходи безпеки:
вакуум-насоси повинні бути зупинені, проробивши попередньо не
менше 5 хв з відсмоктування повітря;
включена система примусового провітрювання приміщення;
засувки на газопроводах щільно перекриті;
метан, який надходить із шахти газопроводом, відведений в
атмосферу;
у повітрі приміщення вакуум-насосної станції визначена
концентрація метану.
8.5.18. Ремонтування устатковання та контрольно-вимірювальної
апаратури вакуум-насосної станції необхідно проводити під
безпосереднім керівництвом начальника або механіка дільниці
дегазації.
8.5.19. Вакуум-насосна станція повинна бути забезпечена
телефонним зв'язком з комутатором шахти. При використанні
видобутого газу як палива між вакуум-насосною станцією та
котельнею підприємства повинен бути прямий телефонний зв'язок.
8.5.20. Опалення вакуум-насосної станції повинне бути паровим
або водяним.
8.5.21. У приміщенні вакуум-насосної станції на видимому
місці повинна бути вивішена виписка з ПЛА.
8.5.22. Забороняється використання газу як палива з часткою
метану меншою 25% як палива для промислових установок (котелень),
а з часткою метану меншою 50% - для побутових потреб.
8.5.23. Забороняється куріння та застосування відкритого
вогню в приміщенні вакуум-насосної станції і на відстані менше
30 м від неї. Стороннім особам вхід на територію вакуум-насосної
станції заборонений. Зовні приміщення вакуум-насосної станції та
на огородженні повинні бути вивішені попереджуючі таблички з
такими написами: "Небезпечно - метан", "Вхід стороннім
заборонений", "Курити суворо забороняється", а усередині
приміщення - табличка "Курити суворо забороняється".
8.6. Деревообробні цехи та майстерні
8.6.1. Сушарки, фарбувальні камери, обробна та клеєварки, як
правило, повинні бути розташовані у відокремлених приміщеннях,
ізольованих від загальної площі цеху.
8.6.2. Запас сировини не повинен перевищувати змінної норми.
Готову продукцію необхідно вчасно видаляти з цехів у спеціальні
склади або на відведені для її складування майданчики.
Лісоматеріали та напівфабрикати необхідно зберігати в цехах
так, щоб не захаращувати проходи та підступи до засобів
пожежогасіння, електроустатковання та приладів опалення, а також
шляхи евакуації.
8.6.3. Усі відходи обробки деревини у міру їх накопичення
повинні бути видалені з цеху, а потім вивезені за територію
підприємства. Скупчення відходів обробки деревини більш
однодобового надходження не допускається.
8.6.4. Будівельні конструкції приміщень, виробниче
устатковання, силові та освітлювальні електромережі повинні бути
вчасно очищені від пилу.
8.6.5. Підшипники агрегатів необхідно регулярно змащувати.
Мастильні та обтиральні матеріали необхідно зберігати в металевих
ящиках із кришками. Після закінчення роботи ящики з використаними
обтиральними матеріалами повинні бути вивезені за територію цеху
для утилізації матеріалів.
8.6.6. Розігрівання клею, як правило, необхідно робити паром
та, як виключення, електронагрівальними приладами з водяними
банями.
8.6.7. Лакофарби та розчинники допускається зберігати в
коморі цеху, яка знаходиться біля зовнішньої стіни будівлі з
віконними прорізами. Це приміщення повинне мати окремий
евакуаційний вихід.
Лакофарби та розчинники слід зберігати в металевому
герметичному посуді в кількості не більше добової потреби.
8.6.8. Фарбування виробів пульверизаторами необхідно робити в
спеціальних негорючих камерах або шафах, які обладнані витяжною
вентиляцією. Проведення цих робіт у загальних приміщеннях цехів не
допускається.
8.6.9. Опалення в цехах повинне бути центральне. Пічне
опалення в цехах допускається у виняткових випадках за узгодженням
з органами Держпожежнагляду.
8.6.10. На території або в цехах повинні бути відведені
спеціальні місця для паління, обладнані металевими урнами або
бочкою з водою.
8.6.11. Сушарки деревини повинні бути виконані з негорючого
матеріалу та оснащені виробничою автоматикою, яка відключає
нагрівальні прилади у разі підвищення температури вище допустимої.
Перед завантаженням сушильних камер деревиною вони повинні бути
очищені від трісок та тирси.
8.6.12. Бункери - нагромаджувачі дерев'яної тирси повинні
бути металевими та мати пристрої, які унеможливлюють розпилення
тирси на території.
8.7. Ремонтно-механічні цехи та майстерні
8.7.1. Промивання вузлів та деталей гірничо-шахтного
устатковання необхідно робити негорючими емульсіями та рідинами в
спеціальних приміщеннях з витяжною вентиляцією.
8.7.2. Термообробку необхідно проводити в пожежобезпечних
приміщеннях. У приміщеннях, де проводиться промивання,
термообробка заборонена.
8.7.3. Відремонтоване гідравлічне устатковання, яке надійшло
для ремонтування, необхідно зберігати в майстерні в положенні, що
не допускає витікання робочої рідини.
8.7.4. Зберігання ЛЗР та ГР у цехових роздавальних коморах
допускається в металевих резервуарах у кількостях, які не
перевищують добову потребу.
Зберігання в загальних приміщеннях ЛЗР та ГР, кислот, балонів
зі стисненим та зрідженим газами, карбіду кальцію забороняється.
Карбід кальцію повинен зберігатися поза виробничим приміщенням.
8.7.5. Чисті та промаслені обтиральні матеріали повинні
зберігатися окремо в металевих ящиках з кришками.
8.7.6. Для проведення вогневих робіт повинні бути відведені
безпечні в пожежному відношенні постійні місця.
8.7.7. Спецодяг повинен зберігатися в шафках. Промаслений
спецодяг необхідно зберігати в розвішеному стані.
8.7.8. У ковальських цехах металеві димарі при проходженні
через покриття, виконані з горючих матеріалів, повинні бути
ізольовані за допомогою пісочниці, розмір якої повинен бути не
менше 25 см від труби до деревини, або мати відступ, закритий
сталевим листом, не менше трьох діаметрів труби.
8.7.9. Забороняється підімкнення тимчасових електропроводок,
скручування електропроводки та застосування невідповідного
електрозахисту. Після закінчення роботи електромережа і
струмоприймачі в цехах повинні бути знеструмлені.
8.8. Адміністративно-побутові будинки
8.8.1. Будівлі АПК, які розташовані окремо, можуть бути
з'єднані з виробничими або надшахтними будівлями клітьового
підйому, утепленим переходом закритого типу (тунель, коридор,
міст).
8.8.2. Приміщення для сушіння робочого одягу повинні бути
виконані з негорючих матеріалів. Двері в приміщеннях сушарок
повинні бути протипожежними 2-го типу.
8.8.3. Радіатори парового опалення в приміщеннях сушіння
робочого одягу повинні бути захищені металевими сітками,
установленими від радіаторів на відстані не менше 0,5 м. Сушіння
одягу за допомогою реостатів не допускається.
8.8.4. У гардеробній чистого одягу, приміщеннях
адміністративного персоналу та інших сухих приміщеннях до
електроустатковання особливі вимоги не пред'являються.
Електропроводка, як правило, повинна бути прихованою.
У гардеробній робочого одягу, душових та пральнях
електрообладнання повинне мати межу захисту щодо води відповідно
до вимог ДНАОП 0.00-1.32-01 ( v0272203-01 ).
8.8.5. Приміщення брудного одягу, знепилювання та інше
повинні бути обладнані витяжними негорючими вентиляційними
коробами (трубами), виведеними вище площини даху.
8.8.6. У будинках АПК, які мають горищні приміщення, повинна
бути зроблена вогнегасна обробка дерев'яних конструкцій, яка
забезпечить I групу вогнегасної ефективності відповідно до
ГОСТ 16363-98.
8.8.7. Приміщення для бойлерів (баків), що знаходяться в
межах горища, повинні бути відділені протипожежними стінами та
перегородками 2-го типу.
8.8.8. При кожній шахті повинна бути влаштована лампова в
приміщенні з негорючих матеріалів. Лампова усередині АПК повинна
відокремлюватися від решти частин будівлі стінами, перегородками
та перекриттям 2-го типу, у яких дозволяється влаштовувати прорізи
з металевими дверима.
Усі приміщення лампових повинні мати приливно-витяжну
вентиляцію як загальну, так і місцеву.
8.8.9. Лампова повинна обладнуватися автоматичними зарядними
станціями, розрахованими на експлуатацію герметичних та доливних
акумуляторних батарей, а також мати тренувальну зарядну станцію.
8.8.10. Зарядні станції в ламповій повинні бути встановлені
таким чином, щоб струмопровідні частини були ізольовані або
обгороджені. Допускаються відкриті контакти, призначені для
приєднання акумуляторних світильників до зарядного пристрою, за
умови, що напруга на них не перевищує 24 В.
8.8.11. Для приготування розчину електроліту та заливання ним
акумуляторів повинні застосовуватися спеціальні пристрої, які
запобігають розбризкуванню або розливанню електроліту.
Обслуговуючий персонал повинен забезпечуватися захисними
окулярами, гумовими рукавичками та фартухами. У приміщенні повинні
бути нейтралізуючі розчини або порошки на випадок опіків
електролітом.
8.8.12. У приміщенні для зарядження акумуляторів повинен бути
забезпечений десятикратний обмін повітря на годину, а в приміщенні
приймання та видання ламп - п'ятикратний.
8.8.13. Вентилятори необхідно монтувати поза приміщеннями
лампової. У разі зупинки вентилятора роботу в ламповій припиняють
та відновляють не раніше як через 15 хв після пуску вентиляторів.
8.8.14. Лампові забезпечуються металевими ящиками з кришками,
які щільно зачиняють, для зберігання обтирального матеріалу, а
також необхідними засобами пожежогасіння (додаток 13).
8.9. Об'єкти зберігання
8.9.1. Матеріальні склади та бази загального призначення
8.9.1.1. Якщо в складах (приміщеннях) зберігаються різні
речовини та матеріали, то слід враховувати їхні пожежонебезпечні
фізико-хімічні властивості (здатність до окислювання,
самонагрівання, запалення при попаданні вологи, взаємодії з
повітрям тощо), сумісність, а також ознаки однорідності
вогнегасних речовин (додаток 14).
8.9.1.2. Зберігання вантажів, тари та навантажувальних
механізмів на рампах складів не дозволяється. Матеріали,
розвантажені на рампу, до кінця роботи складу слід прибрати.
8.9.1.3. У разі застосуванні безстелажного способу зберігання
матеріали повинні укладатися штабелями. Напроти дверних прорізів
необхідно залишати проходи, які рівні ширині дверей, але не менше
1 м. Якщо ширина складу понад 10 м, то посередині нього
влаштовується повздовжній прохід шириною не менше 2 м. Ширина
проходів між штабелями повинна бути не меншою 1 м.
Ширина проходів та місця штабельного зберігання повинні бути
позначені добре видимими обмежувальними лініями, нанесеними на
підлогу.
Відстань між стінами та штабелями повинна бути не
менше 0,8 м.
8.9.1.4. Горючі конструкції будівель та навісів складів
повинні бути оброблені вогнезахисними складами, які повинні
забезпечувати I групу вогнезахисної ефективності, відповідно до
ГОСТ 16363-98.
8.9.1.5. У складських приміщеннях забороняється:
сумісне зберігання в одній секції з гумотехнічними виробами,
ЛЗР та ГР яких-небудь інших пожежобезпечних виробів та матеріалів;
зберігання продукції навалом та впритул до приладів та труб
опалення;
стоянка та ремонтування вантажно-розвантажувальних та
транспортних засобів;
експлуатація газових плит, груб, побутових
електронагрівальних приладів, установлених для цих завдань
штепсельних розеток;
улаштування чергового освітлення, розміщення прожекторів
зовнішнього освітлення безпосередньо на дахах складів;
зберігання аерозольних упакувань в одному приміщенні з
окислювачами, горючими газами, ЛЗР та ГР ;
зберігання кислот у місцях, де можливе їх стикання з
деревиною та іншими речовинами органічного походження (для
нейтралізації випадково пролитих кислот на місцях їх зберігання
необхідно мати готові розчини крейди, вапна або соди);
зберігання рослинних масел разом з іншими будь-якими горючими
матеріалами;
застосування транспорту з двигунами внутрішнього згоряння без
іскрогасників;
в'їзд локомотивів безпосередньо до складських приміщень.
8.9.2. Склади лісоматеріалів
8.9.2.1. Зберігання лісоматеріалів, які необхідні для
видобутку вугілля та будівельних потреб, повинне бути на
індивідуальних (шахтних) та групових (центральних) лісових
складах.
8.9.2.2. Лісовий склад повинен бути розташований на відстані
не менше 80 м від ствола, який подає свіже повітря.
8.9.2.3. Перед формуванням штабелів місця під ними мають бути
очищені до ґрунту від трав'яного покриву, горючого сміття та
відходів. У разі значного нашарування відходів основу під штабелем
необхідно покривати шаром піску, землі або гравію товщиною не
менше 0,15 м.
8.9.2.4. На кожен склад повинен бути розроблений план
організації гасіння пожежі з визначенням заходів щодо розбирання
штабелів, куп трісок тощо, з урахуванням залучення працівників
підприємств та техніки. Щорічний план перед початком
весняно-літнього періоду повинен практично відпрацьовуватися з
усіма працівниками змін підприємства із залученням відповідних
підрозділів аварійно-рятувальбної служби.
8.9.2.5. Крім первинних засобів пожежогасіння, на складах
слід обладнати пункти (пости) із запасом протипожежного інвентарю
в кількості, яка визначена оперативними планами пожежогасіння,
погодженими з органами Держпожежнагляду.
8.9.2.6. Виробниче устатковання лісообробних та інших цехів
на лісовому складі, прилади опалення та силове електроустатковання
необхідно очищати від відходів обробки деревини та пилу не рідше
одного разу на зміну, не допускаючи їх засмічення відходами та
захаращення лісоматеріалами.
8.9.2.7. Бункери-накопичувачі для збору відходів обробки
деревини повинні виконуватися з негорючого матеріалу та мати
конструкцію, яка унеможливлює розпилювання тирси на території
складу.
8.9.2.8. Відходи обробки деревини в міру їх накопичення в
процесі роботи необхідно прибирати в спеціально відведені місця.
У зазначених місцях допускається зберігання відходів не більше
трьох днів, після чого вони повинні бути вивезені за територію
лісового складу.
8.9.2.9. Електросилове та освітлювальне господарство лісових
складів повинне бути виконане відповідно до вимог цих Правил, ПУЕ
та інших нормативних документів.
Прокладання повітряних ліній електромереж над штабелями
лісових матеріалів, будівлями і спорудами, а також поблизу них
забороняється.
8.9.2.10. Автомашини, автонавантажувачі та трактори, що
працюють на складі, повинні бути обладнані справними
іскрогасниками.
8.9.2.11. У приміщенні контор лісового складу на видному
місці повинні бути вивішені правила (інструкція) з пожежної
безпеки складів та план лісового складу із системою
водопостачання, місць розташування первинних засобів
пожежогасіння, протипожежного інвентарю, виробничих будівель,
майданчиків зберігання та розвантаження лісоматеріалу.
8.9.2.12. На лісовому складі повинні бути створені
протипожежні пости з числа працівників складу, обов'язки яких при
виникненні пожежі повинні бути відображені в табелі, вивішеному на
видному місці.
8.9.2.13. Для протипожежного водопостачання складів
лісоматеріалів необхідно передбачати водопровід високого тиску з
кільцевою мережею без тупиків.
8.9.2.14. Витрата води на пожежогасіння складів лісових
матеріалів місткістю до 10 тис. куб. м повинна бути:
до 3 тис. куб. м - 0,015 куб. м/с (54 куб. м/год);
від 3 до 5 тис. куб. м - 0,020 куб. м/с (70 куб. м/год);
від 5 до 10 тис. куб. м - 0,025 куб. м/с (90 куб. м/год).
При більшій місткості складів розрахункова витрата води на
пожежогасіння повинна бути не менше 0,065 куб. м/с
(234 куб. м/год), при цьому для завдань пожежогасіння необхідно
передбачати переносні лафетні стволи.
8.9.2.15. При розрахунку кількості пожежних стволів треба
мати на увазі, що кожне місце складу необхідно зрошувати не менше
ніж двома компактними струменями.
8.9.2.16. Відстань від штабелів лісоматеріалів до гідрантів
повинна бути не менше 8 м, а до водорозбірних люків пожежних
водойм - не менше 8 м, але не більше 30 м.
8.9.2.17. На складах круглих лісоматеріалів з вологим
способом зберігання необхідно передбачати протипожежний водопровід
з кільцевою мережею з розрахунковою витратою води на пожежогасіння
0,03 куб. м/с (108 куб. м/год) або пожежні водойми міскістю не
меншою 250 куб. м, які повинні бути розташовані в радіусі 200 м
від території складу.
8.9.2.18. Розрахункова витрата води для складів круглих
лісоматеріалів із сухим способом зберігання при сумарній площі
кварталів до 9000 кв. м передбачає 0,03 куб. м/с (108 куб. м/год),
а при площі від 9000 до 18000 куб. м 0,045 куб. м/с
(162 куб. м/год).
8.9.2.19. Крім протипожежного водопроводу, на складах із
сухим способом зберігання передбачаються пожежні водойми місткістю
не менше 250 куб. м, які розташовані в радіусі 200 м.
8.9.2.20. На складах площею більше 9000 куб. м необхідно
установлювати стаціонарні лафетні стволи, які розташовані на
спеціальних вишках. Вишка для стаціонарних стволів повинна бути
зроблена з негорючих матеріалів.
8.9.2.21. Працівники лісового складу зобов'язані:
знати та виконувати правила пожежної безпеки;
знати розміщення та призначення наявних засобів
пожежогасіння, вміти ними користуватися;
знати місцезнаходження найближчого телефону та порядок
виклику аварійно-рятувальної служби;
знати свої дії у разі виникнення пожежі.
8.9.3. Склади кам'яного вугілля
8.9.3.1. Майданчики для зберігання вугілля треба очищати від
рослинного шару, будівельного сміття та інших горючих матеріалів,
вирівнювати та утрамбовувати. Їх не повинні заливати паводкові та
ґрунтові води.
8.9.3.2. Вугілля різних марок повинне зберігатися в окремих
штабелях. Кожен штабель вугілля повинен мати табличку, на якій
вказується марка вугілля та дата його надходження на склад.
8.9.3.3. Під час укладання вугілля та його зберігання
необхідно стежити за тим, щоб до штабелів вугілля не потрапили
деревина, тканини, папір та інші горючі матеріали.
8.9.3.4. На складі повинен бути забезпечений систематичний
контроль за температурою в штабелях вугілля шляхом установлення на
укосинах контрольних металевих труб та термометрів.
У разі підвищення температури вище 60 ос необхідно
здійснювати ущільнення штабеля в місцях підвищення температури,
вибирання вугілля, яке розігрілося, або застосовувати інші
безпечні методи щодо зниження температури.
Штабеля вугілля, в яких відзначається підвищення температури,
слід витрачати в першу чергу.
З появою в штабелі вугілля осередків горіння штабель
необхідно розрізати траншеями з урахуванням ізоляції осередку
горіння. Вугілля, яке самозайнялося, необхідно вибрати зі штабеля
та розкидати на поверхні землі на окремому майданчику шаром
до 0,5 м. Нагріте вугілля в тонкому шарі слід охолоджувати
повітрям, а вугілля яке горить - гасити водою.
8.9.3.5. Гасіння або охолодження вугілля водою безпосередньо
в штабелях не дозволяється. Вугілля, яке загорілося, слід гасити
водою тільки після вибирання із штабеля.
8.9.3.6. На складі повинен бути передбачений спеціальний
майданчик для гасіння вугілля, яке самозайнялося, та його
охолодження після видалення із штабеля.
8.9.3.7. За ліквідованим осередком горіння необхідно вести
постійний контроль протягом тижня.
8.9.3.8. У складах вугілля об'ємом 5000 куб. м та більше
необхідно передбачати протипожежний водопровід.
8.9.3.9. Норми витрати води на внутрішнє пожежогасіння через
пожежні крани необхідно приймати в будівлях складів об'ємом більш
25000 куб. м з розрахунку двох пожежних струменів витратою не
менше 0,0025 куб. м/с (9 куб. м/год), а об'ємом менше 25000 куб. м
з розрахунку одного пожежного струменя з витратою не менше
0,0025 куб. м/с (9 куб. м/год).
8.9.3.10. Постійний вільний напір води в трубопроводах та
внутрішніх пожежних кранах повинний забезпечувати створення
компактних струменів висотою, потрібної для гасіння найвищої та
віддаленої частини горючих і важкогорючих конструкцій приміщень,
штабелів вугілля.
Найменша висота компактного пожежного струменя повинна
бути 6 м.
8.9.3.11. У складах об'ємом більшим 25000 куб. м, які не
обладнані засобами автоматичного пожежогасіння, кожне місце складу
необхідно зрошувати двома струменями, а в складах об'ємом меншим
25000 куб. м - одним струменем.
8.9.3.12. Внутрішні пожежні крани повинні встановлюватися
біля виходів усередині складів або в проходах у найбільш видних
місцях.
8.9.3.13. Пожежні крани повинні бути встановлені на висоті
1,35 м над підлогою приміщення та обладнані пожежними рукавами
довжиною 10 або 20 м однакового з ними діаметра. Використовувати
пожежні крани в господарських завданнях забороняється. Пожежні
рукава зі стволами необхідно розміщувати в спеціальних шафках.
Внутрішні пожежні крани повинні бути пронумеровані.
8.9.3.14. Не рідше двох разів на квартал необхідно проводити
зовнішній огляд внутрішніх пожежних кранів та пожежних гідрантів з
пуском води не менше 3 раз на рік. За результатами перевірки
повинен бути складений акт із зазначенням виявлених недоліків та
термінів їх усунення.
8.9.3.15. Не дозволяється:
укладати вугілля на ґрунті, який містить органічні речовини,
колчедани;
розміщувати під штабелями водостічні канали, дренажні
пристрої, джерела тепла (паропроводи, трубопроводи гарячої води,
канали нагрітого повітря тощо), окремі труби та кабелі, а також
теплофікаційні, кабельні та інші тунелі;
зберігати вивантажене вугілля в безформних купах та навалом
більше двох діб;
витягати зі штабеля осередки вугілля, яке самозайнялося, під
час сильного вітру (більш 5 м/с);
знову вкладати в штабеля вугілля, яке самозайнялося, після
охолодження або гасіння (воно підлягає відвантаженню та
витрачанню);
складати вугілля свіжого видобутку на старі відвали вугілля,
які пролежали більше місяця;
транспортувати вугілля, яке горить, конвеєрними стрічками та
відвантажувати його в залізничні вагони;
приймати на склади вугілля з наявними осередками
самозаймання.
8.9.4. Склади вибухових матеріалів
8.9.4.1. Склади для зберігання ВМ повинні відповідати
протипожежним вимогам будівельних норм.
8.9.4.2. Безпечну відстань між сусідніми сховищами складу або
окремими майданчиками, на яких відкрито розташовані штабелі ВМ
слід приймати найбільшою з розрахунком за детонацією, але не
меншою як розрив, установлений протипожежними правилами.
8.9.4.3. На території складу, а також на 50 м довкола нього
хвойний ліс повинен бути вирубаний, а суха трава, зарості, хмиз та
інші горючі предмети прибрані; дозволяється залишати листяний ліс.
8.9.4.4. Сховища ВМ постійних складів повинні будуватися з
негорючих матеріалів.
Температура повітря в сховищах не повинна бути вище
30 град. С.
8.9.4.5. У горищних приміщеннях забороняється зберігання
будь-яких предметів або матеріалів. Входити на горище можна тільки
спеціальними сходами, які збудовані зовні будівель.
8.9.4.6. Входи до сховища з ВМ та на горище необхідно
зачиняти на замок та опломбувати або опечатувати.
8.9.4.7. Заготовлені запалювальні трубки слід зберігати в
сховищах складу ВМ у металевих або дерев'яних ящиках, які оббиті
оцинкованою сталлю зовні та м'якою прокладкою всередині. Ящики
зачиняються кришками з запорами.
Допускається зберігання виготовлених запалювальних трубок
(не більше добової витрати) згорнутими по 10 у кільця та
розміщеними на кілочках на висоті до 1,2 м від підлоги. При цьому
підлога сховища повинна бути покрита м'якими матами.
8.9.4.8. Усі постійні склади ВМ повинні мати два види
освітлення: робоче та аварійне.
Робоче освітлення території та сховища складу слід
здійснювати лампами розжарювання або люмінесцентними
світильниками, живитися від освітлювального трансформатора при
напрузі до 220 В.
Застосування дугових ламп заборонено. Як аварійне освітлення
для сховищ складу дозволяється застосовувати рудникові
акумуляторні світильники або ліхтарі із сухими батареями
(з металевими корпусами - у гумових чохлах).
Застосування для освітлення ручних переносних ламп, які
живляться від електромережі, у всіх приміщеннях складу заборонено.
Якщо ВМ видають тільки у світлий час доби, то
електроосвітлення сховища не обов'язкове.
8.9.4.9. Лампи та світильники повинні встановлюватися зовні
будівель проти вікон або усередині сховища в нішах, які
влаштовуються спеціально в стінах або стелі, та огороджуються
захисним склом з міцною сіткою.
8.9.4.10. Вимикачі, запобіжники, розподільні щити, штепсельні
розетки слід установлювати зовні будівель у закритих ящиках або в
ізольованому приміщенні, яке повинне бути забезпечене первинними
засобами пожежогасіння. Вимикачі та патрони повинні бути
пластмасові, а корпуси люмінесцентних світильників -алюмінієві.
8.9.4.11. На території складу та у сховищах для
освітлювальної проводки слід застосовувати броньовані кабелі.
Допускається застосування кабелів гнучких гумових або в
поліхлорвініловій оболонці, які не поширюють полум'я. Підвіска
проводів та кабелів над сховищами забороняється.
8.9.4.12. Кабель повинен бути прокладений у місцях, які
унеможливлюють його механічне пошкодження.
Пристрої для закріплення кабелів повинні мати таку
конструкцію, щоб при користуванні ними не могло бути пошкоджено
оболонку кабелю.
При введенні кабелю до приміщення сховища, а також при
проходженні через перекриття та капітальні стіни слід прокладати в
трубах, які унеможливлюють поширення полум'я.
8.9.4.13. Для з'єднання кабелів слід застосовувати спеціальні
муфти.
8.9.4.14. Усі склади повинні мати достатню кількість
первинних засобів пожежогасіння. Кількість та номенклатура
зазначених засобів установлюються місцевими органами
Держпожежнагляду.
Протипожежні водойми постійних складів повинні мати насоси з
електричним приводом.
В окремих випадках за узгодженням з місцевими органами
Держнаглядохоронпраці та Держпожежнагляду допускається
обладнування складів мотопомпами.
8.9.4.15. Склади ВМ повинні бути обладнані протипожежним
водопроводом або водоймою утепленого типу із зручним під'їздом до
неї (таблиця 3).
Таблиця 3
Місткість водойм та питома витрата води
в протипожежному трубопроводі
------------------------------------------------------------------
|Тип та кількість ВМ|Питома витрата| Місткість водойм, |
|у складі |води, л/с | куб. м, не менше |
|-------------------+--------------+-----------------------------|
|Постійні витрати |Пристрій | 50 |
|-------------------|водопроводу | |
|Базисні, до 500 т |не обов'язково| 100 |
|-------------------+--------------+-----------------------------|
|Базисні, від 501 | 15 |Замість водопроводів |
|до 5000 т | |дозволяється |
|-------------------+--------------|улаштовувати водойми |
|Базисні, | 20 |місткістю 50 куб. м на |
|понад 5000 т | |кожні два сховища |
------------------------------------------------------------------
8.9.4.16. У кожнім складі ВМ повинна висіти інструкція щодо
порядку користування протипожежними засобами у разі виникнення
пожежі.
8.9.4.17. Під час улаштування караульного приміщення повинні
бути виконані всі протипожежні норми, а на димарях повинні бути
встановлені іскроуловлювальні сітки.
8.9.4.18. У разі виникнення пожежі на території складу слід
негайно вжити заходи щодо його гасіння з одночасним викликом
підрозділів аварійно-рятувальної служби, повідомленням завідувача
складом та органів міліції. При неможливості запобігти поширенню
вогню усіх людей слід негайно евакуювати на безпечну відстань.
8.9.4.19. Забороняється на території складу розведення вогню
та куріння. Особи, які входять на територію складу, не повинні
мати сірників, запалювальних приладів та вогнепальної зброї.
8.9.4.20. Контроль за справним станом протипожежного
інвентарю, устатковання та виконанням на складі протипожежного
режиму здійснюють завідувач складом та місцеві органи
Держпожежнагляду.
8.9.4.21. Кожне сховище постійних та тимчасових поверхневих
та напівзаглиблених складів ВМ повинне мати блискавкозахист,
будова якого повинна відповідати вимогам РД 34.21.122-87.
8.9.4.22. Пожежозрошувальний трубопровід слід розташовувати
біля кожного хідника до підземного складу вибухових матеріалів з
обох сторін на відстані 10 м. Поруч з пожежним краном повинен
стояти ящик з одним рукавом довжиною 20 м та пожежним стволом.
Підземний склад ВМ повинен бути укомплектований двома
порошковими та двома пінними ручними вогнегасниками.
8.9.5. Склади карбіду кальцію та інших хімічних речовин
8.9.5.1. Обслуговувальний персонал повинен знати про пожежну
небезпеку, правила безпечного зберігання та особливості гасіння
хімічних речовин та реактивів.
8.9.5.2. На складах має бути розроблений план розміщення
хімічних речовин із зазначенням на табличках їхніх найбільш
характерних властивостей: "Вогненебезпечні", "Отрутні", "Хімічно
активні" тощо.
8.9.5.3. Зберігати хімічні речовини слід у закритих сухих
приміщеннях або під навісами в тарі в залежності від
фізико-хімічних і пожежонебезпечних властивостей продукції та
кліматичних умов.
Під навісом дозволяється зберігання лише тих хімічних
речовин, які від вологого повітря або води не розкладаються, не
розігріваються і не спалахують.
8.9.5.4. Хімікати в дрібній тарі необхідно зберігати на
стелажах відкритого типу або в шафах, а у великій тарі
(упаковці) - штабелями.
8.9.5.5. Стелажі, на яких зберігаються хімічні речовини та
матеріали, повинні бути виконані з негорючих матеріалів та
розміщатися від нагрівальних приладів на відстані не менше 1 м.
8.9.5.6. Тара з хімічними речовинами, що надходить на склад,
не повинна мати пошкоджень герметичності та інших ознак
несправності. У разі виявлення пошкоджень тару необхідно негайно
видалити зі складу.
На кожній тарі (упаковці) з хімічною речовиною повинен бути
напис або бирка з його назвою та зазначенням характерних
властивостей (окислювач, пальне, яке самозаймається, тощо).
8.9.5.7. Бутелі з рідкими хімічними речовинами слід зберігати
лише обрештованими дерев'яними планками або в плетених кошиках.
8.9.5.8. Для вантажно-розвантажувальних робіт слід
застосовувати устатковання в залежності від
пожежовибухонебезпечності продукції.
8.9.5.9. Підлоги в приміщеннях для зберігання рідких хімічних
речовин у тарі повинні мати ухили для стоку випадково розлитої
рідини до спеціальних приймачів.
У складах кислот повинні бути нейтралізуючі речовини (сода,
крейда чи вапно).
8.9.5.10. У приміщеннях, де зберігаються хімічні речовини,
здатні при пожежі плавитися, необхідно передбачати пристрої, які
обмежують вільне розтікання розплаву (бортики, пороги з пандусами
тощо).
8.9.5.11. Бутелі, діжки, барабани з хімікатами встановлюються
на відкритих майданчиках групами не більше 100 шт. у кожній, з
розривом між групами не менше 1 м. У кожній групі повинна
зберігатися продукція тільки певного виду, про що свідчать
відповідні написи. Майданчики необхідно добре утрамбовувати та
обгороджувати бар'єрами. Бутелі з реактивами на відкритих
майданчиках повинні бути захищені від дії сонячних променів.
8.9.5.12. Під час зберігання азотної та сірчаною кислот слід
вжити заходів щодо недопущення стикання їх з деревиною, соломою та
іншими матеріалами органічного походження.
Концентровану азотну кислоту не дозволяється розливати в
скляні бутелі. З цією метою використовуються спеціальні резервуари
з нержавіючої сталі.
8.9.5.13. Склади речовин, що бурхливо реагують з водою
(карбіди, лужні метали, перексід барію тощо), слід розміщувати в
сухих добре вентильованих одноповерхових приміщеннях з легким
дахом. Усередині цих приміщень не повинно бути водяних, парових та
каналізаційних труб. Дахи та стіни не повинні пропускати
атмосферні опади, приміщення повинні мати захист від потрапляння
ґрунтових вод.
8.9.5.14. Карбід кальцію слід зберігати в сухих добре
провітрюваних приміщеннях. Рівень підлоги приміщення повинен бути
на 0,2 м вище планувальної позначки прилеглої території.
Забороняється розміщувати склади для зберігання карбіду кальцію в
підвальних приміщеннях і низьких місцях, які можуть бути
затоплені.
8.9.5.15. Барабани з карбідом кальцію слід зберігати на
складах як у горизонтальному, так і у вертикальному положенні. У
механізованих складах дозволяється зберігання барабанів з карбідом
кальцію в три яруси у разі вертикального зберігання, а при
відсутності механізації - не більше трьох ярусів при
горизонтальному зберіганні та не більше двох ярусів при
вертикального зберіганні. Між ярусами барабанів повинні бути
покладені дошки завтовшки 40-50 мм.
Ширина проходів між покладеними в штабелі барабанами з
карбідом кальцію повинна бути не менше 1,5 м.
8.9.5.16. Бутелі з кислотами повинні встановлюватися на
стелажах не більше ніж у два яруси заввишки або зберігатися на
підлозі групами не більше 100 шт. у кожній у два або чотири ряди,
розділених бортиком висотою не менше 0,15 м.
8.9.5.17. Не дозволяється:
проводити у складах роботи, які не пов'язані із зберіганням
хімічних речовин;
входити персоналові у вогких (вологих) одязі і взуттю до
складських приміщень, де зберігаються лужні метали та інші
речовини, які вступають у реакцію з водою;
застосовувати для закривання бутелів з кислотою пробки з
органічних матеріалів (дерева, тканини тощо);
укладати тару з натрієм на стелажах на висоті менше ніж 0,2 м
від рівня підлоги.
8.9.6. Склади балонів з газами
8.9.6.1. Балони з газами повинні зберігатися в спеціальних
складах або на майданчиках, які захищені від впливу опадів та
сонячного проміння. Для захисту від прямої дії сонячних променів
на балони скло віконних отворів складу необхідно зафарбовувати
білою фарбою або обладнувати сонцезахисними пристроями.
8.9.6.2. Покриття підлог та рамп складів повинне бути
виконане з матеріалів, які не утворюють іскор при ударі.
8.9.6.3. У разі зберігання балонів на відкритих майданчиках
споруди, які захищають їх від дії опадів та сонячного проміння,
повинні бути виконані з негорючих матеріалів.
8.9.6.4. Балони з горючими газами слід зберігати окремо від
балонів з киснем, стисненим повітрям, хлором, фтором та іншими
окислювачами, а також з токсичними газами. Зовнішня поверхня
балонів повинна бути пофарбована у встановлений для даного газу
колір.
8.9.6.5. Під час зберігання та транспортування балонів з
киснем не можна припускати потрапляння на них жиру і стикання
арматури з промасленими матеріалами. Під час перекантування
балонів з киснем вручну забороняється братися за вентилі.
8.9.6.6. На балонах, у яких виявлене витікання газу, слід
закрити вентиль або негайно вивезти їх зі складу в небезпечне
місце.
8.9.6.7. Приміщення для зберігання горючих газів необхідно
обладнати стаціонарними газовими аналізаторами, а при їх
відсутності керівник об'єкта повинен установити порядок відбирання
і контролю проб повітря переносними газоаналізаторами.
8.9.6.8. Балони з горючими газами, які мають башмаки, повинні
зберігатися у вертикальному положенні в спеціальних гніздах,
клітках та інших пристроях, які унеможливлюють їх падіння.
Балони, які не мають башмаків, слід зберігати в
горизонтальному положенні на дерев'яних рамах чи стелажах. Висота
штабеля в цьому випадку не повинна перевищувати 1,5 м, а всі
вентилі повинні бути закриті запобіжними ковпаками і повернені в
один бік.
У разі укладання балонів у штабелі між рядами повинні бути
уміщені прокладки, які унеможливлюють розкочування балонів та
стикання їх між собою.
8.9.6.9. Склади для зберігання балонів з горючими газами
повинні мати постійно працюючу примусову вентиляцію, яка
забезпечує в приміщенні безпечні концентрації газів. У цих складах
допускається водяне, парове низького тиску або повітряне опалення.
На дверях (воротах) складів балонів з газами необхідно вивішувати
таблички із зазначенням вогнегасної речовини, яку дозволяється
застосовувати у разі пожежі. Обслуговувальний персонал повинен
знати про пожежну небезпеку газів, які зберігаються на складах,
порядок евакуації балонів та правила гасіння горючих газів.
8.9.6.10. Не дозволяється:
зберігання будь-яких сторонніх речовин, матеріалів,
устатковання, предметів у складах балонів з газами;
транспортування та зберігання балонів з газами без запобіжних
ковпаків і нагвинчених на штуцери заглушок;
зберігання балонів з пошкодженим корпусом (вм'ятинами,
тріщинами, корозією тощо), а також з простроченим терміном
періодичного огляду;
зберігання балонів з горючими газами та окислювачами в
приміщеннях, які не є спеціальними складами балонів;
удари балонів між собою під час вантаження, розвантаження і
зберігання, падіння ковпаків та балонів на підлогу;
допуск до складу осіб у взутті, яке підбите металевими
цвяхами чи підковами;
перевищення встановлених норм заповнення балонів стисненими,
зрідженими або розчиненими газами (норма заповнення та методи її
контролю повинні зазначатися в інструкції).
8.9.7. Склади ЛЗР та ГР
8.9.7.1. Відкриті склади ЛЗР і ГР слід розміщувати на
майданчиках, які мають більш нижчу позначку рівня щодо прилеглих
будівель та населених пунктів. У разі неможливості виконання цієї
вимоги необхідно передбачати додаткові заходи, які унеможливлюють
розлив ЛЗР та ГР під час аварії на території підприємства.
Відстань від будівель та споруд складів ЛЗР та ГР до інших
будівель, споруд підприємства, населених пунктів, а також
планування розміщення устатковання складів ЛЗР і ГР повинні
відповідати вимогам будівельних норм.
8.9.7.2. Для наземних резервуарів ЛЗР та ГР та відкритих
майданчиків для зберігання ЛЗР та ГР у тарі необхідно передбачати
замкнуте непроникне обвалування або непроникну стінку з негорючих
матеріалів, які розраховані на гідростатичний тиск рідини, що
розлилася, не менше 0,5 м з пандусами для переходу через
обвалування або загороджувальну стінку.
8.9.7.3. Обвалування (стінки), їхні перехідні містки, сходи,
огорожі повинні постійно підтримуватися в справному стані.
Майданчики всередині обвалувань повинні бути рівними,
утрамбованими та засипаними піском. Випадково розлиті ЛЗР та ГР
варто негайно прибрати, а місця розлиття посипати піском.
8.9.7.4. Наземні резервуари мають бути пофарбовані білою
(сріблястою) фарбою для запобігання дії сонячних променів.
8.9.7.5. На кожен резервуар необхідно складати технологічну
карту, у якій указуються номер резервуара, його тип, призначення,
максимальний рівень наливання рідини, мінімальний залишок,
швидкість наповнення та випорожнення.
8.9.7.6. У процесі експлуатації резервуарів слід здійснювати
постійний контроль за клапанами та вогнеперешкоджувачами. При
температури повітря вище нуля перевірки повинні проводитися не
рідше одного разу на місяць, а нижче нуля - не рідше двох разів на
місяць. Узимку клапани та сітки слід очищати від льоду.
Під час огляду резервуарів, відбирання проб або вимірювання
рівня рідини необхідно застосовувати пристрої, які унеможливлюють
іскроутворення у разі ударів.
8.9.7.7. Підігрівати в'язкі та застигаючі нафтопродукти в
резервуарах (у встановлених межах) дозволяється за умови висоти
рівня рідини над підігрівниками не менше 0,5 м.
8.9.7.8. Для резервуарів, у яких зберігаються сірчисті
нафтопродукти, повинен бути розроблений графік планових робіт щодо
очищення від відкладень пірофорного сірчистого заліза.
8.9.7.9. У разі появи тріщин у швах, у металі стінок або
днища діючий резервуар повинен бути негайно спорожнений.
Роботи з ремонтування резервуарів дозволяється проводити, як
правило, лише після повного звільнення резервуара від рідини,
відокремлення від нього трубопроводів, відкриття всіх люків,
ретельного очищення (пропарювання та промивання), відбирання з
резервуарів проб повітря та аналізу на відсутність
вибухонебезпечної концентрації.
Перед ремонтуванням резервуарів необхідно накрити повстю,
просоченою антипіренами, усі засувки на сусідніх резервуарах та
трубопроводах (улітку повсть змочити водою). Електро- та
газозварювальну апаратуру дозволяється розміщувати на відстані не
ближче 50 м від резервуарів.
8.9.7.10. На складах резервуарного парку повинен бути запас
вогнегасних речовин, а також засобів їх подавання в кількості, яка
необхідна для гасіння пожежі в найбільшому резервуарі.
8.9.7.11. Подавання залізничних цистерн для зливання і
наливання, а також їх вивезення слід робити без поштовхів та
ривків. Гальмування залізничних цистерн металевими башмаками на
території зливно-наливних пристроїв заборонено. З цією метою
необхідно застосовувати дерев'яні підкладки.
Якщо подавання для зливання (наливання) і вивезення
вагонів-цистерн з ЛЗР, які мають температуру спалаху парів
28 град. С і нижче, проводиться тепловозами, то треба здійснювати
їх прикриття одним чотиривісним порожнім вагоном або вагоном
(платформою), вантаженим негорючим вантажем.
8.9.7.12. Перед наливанням нафтопродуктів персонал
підприємства, який відпускає їх (або працівники охорони), повинен
шляхом зовнішнього огляду переконатися в наявності та справності
заземлення, іскрогасника та інших захисних пристроїв на
автоцистерні, а також у її забезпеченості первинними засобами
пожежогасіння.
8.9.7.13. Зливно-наливні пристрої, трубопроводи, стояки та
арматура повинні піддаватися регулярному огляду та
планово-попереджувальному ремонту. Виявлені несправності та
витікання слід негайно усунути, а при неможливості усунення -
відключити несправні елементи.
Сходи естакад повинні постійно утримуватися в справному
стані.
8.9.7.14. Для місцевого освітлення під час зливно-наливних
операцій повинні застосовуватися акумуляторні ліхтарі у
вибухобезпечному виконанні.
8.9.7.15. Зливальні шланги повинні мати наконечниками з
матеріалів, які унеможливлюють іскроутворення при ударі.
Залізничні колії, естакади, трубопроводи, телескопічні труби,
наконечники шлангів та зливних пістолетів повинні бути заземлені.
Опір заземлювальних пристроїв слід перевіряти щорічно відповідно
до графіка, який затверджений керівником підприємства.
8.9.7.16. Зберігати ЛЗР і ГР у тарі слід у будівлях або на
Стр. 1 |
Стр. 2 |
Стр. 3 |
Стр. 4 |
Стр. 5 |
Стр. 6 |
Стр. 7 |
Стр. 8 |
Стр. 9 |
Стр. 10
|
