|
Страница 4
Стр. 1 |
Стр. 2 |
Стр. 3 |
Стр. 4 |
Стр. 5 |
Стр. 6 |
Стр. 7 |
Стр. 8 |
Стр. 9 |
Стр. 10
8.9.7.16. Зберігати ЛЗР і ГР у тарі слід у будівлях або на
майданчиках під навісами (у залежності від кліматичних умов).
Навіси слід влаштовувати лише з негорючих матеріалів. Не
дозволяється зберігання в тарі на відкритих майданчиках
нафтопродуктів з температурою спалаху 45 град. С і нижче.
8.9.7.17. Зберігання рідин з температурою спалаху парів вище
120 град. С у кількості до 60 куб. м дозволяється в підземних
сховищах з горючих матеріалів за умови улаштування підлоги з
негорючих матеріалів та засипання шаром утрамбованої землі
товщиною не менше 0,2 м.
8.9.7.18. Дверні прорізи в приміщеннях для зберігання ЛЗР і
ГР у тарі повинні мати пороги з пандусами висотою не менше 0,15 м
для попередження розливання рідини у разі аварії. Підлоги в цих
приміщеннях повинні бути з негорючих матеріалів та мати ухили для
стоку рідини до лотків та трапів.
8.9.7.19. При зберіганні бочок із ЛЗР і ГР у будівлях
необхідно дотримуватися таких вимог:
вручну укладати бочки на підлогу не більше ніж у два яруси;
укладати бочки механізовано, не більше ніж: у п'ять ярусів -
для ГР і три яруси - для ЛЗР;
укладати не більше двох бочок завширшки штабеля або стелажа;
укладати бочки на кожному ярусі стелажа в один ряд заввишки
незалежно від виду нафтопродуктів;
проходи для транспортування бочок повинні бути шириною не
менше 1,8 м, а проходи між стелажами або штабелями - не менше 1 м.
8.9.7.20. При зберіганні бочок на відкритих майданчиках
необхідно:
у межах однієї обгородженої (обвалованої) території розміщати
не більше шести штабелів;
дотримуватися таких розмірів одного штабеля: його довжина не
повинна перевищувати 25 м, а ширина 15 м;
передбачати відстань між штабелями на одному майданчику не
менше 5 м, між штабелями сусідніх майданчиках - не менше 20 м, між
штабелем та валом (стіною) - не менше 5 м;
укладати бочки на майданчиках не більше ніж у два яруси
заввишки і з проходами завширшки не менше 1 м через кожні два
ряди.
8.9.7.21. Бочки повинні укладатися пробками догори.
8.9.7.22. Порожні металеві бочки, забруднені нафтопродуктами,
необхідно зберігати окремо на спеціально відведених майданчиках із
щільно закритими пробками (люками), укладеними не більше ніж у
чотири яруси і відповідно до вимог, які установлені для зберігання
нафтопродуктів у тарі на відкритих майданчиках (підпункт 8.9.7.20
цих Правил).
8.9.7.23. Для розливання ЛЗР та ГР повинен бути передбачений
ізольований майданчик (приміщення), який обладнаний відповідними
пристроями для виконання цих робіт та первинними засобами
пожежогасіння.
Відпускати ЛЗР та ГР споживачам дозволяється за допомогою
сифона або насоса лише в спеціальну тару з кришкою (пробкою), яка
щільно закривається. Відпускання ЛЗР та ГР у скляні та
поліетиленові посудини заборонено.
Прямий телефонний зв'язок між складом і найближчою пожежною
частиною (центральним пультом пожежного зв'язку населеного пункту)
повинен проходити щоденний контроль справності перед початком
роботи складу.
8.9.7.24. Не дозволяється:
зменшення висоти обвалування, яка розрахована за будівельними
нормами;
експлуатація резервуарів, які мають перекоси, тріщини, а
також несправні контрольні прилади, підводящи продуктопроводи,
стаціонарні протипожежні пристрої та інше устатковання;
розливання нафтопродуктів, зберігання пакувального матеріалу
і порожньої тари безпосередньо у сховищах та на обвалованих
майданчиках;
садіння дерев та чагарників у зоні обвалувань;
монтаж резервуарів на горючих та важкогорючих основах;
переповнення резервуарів і цистерн;
відбирання проб з резервуарів під час зливання або наливання
нафтопродуктів;
зливання або наливання нафтопродуктів під час грози;
укладання бочок без прокладок між ярусами;
зберігання пошкоджених бочок, бочок без пробок або закритих
невідповідними тарі пробками;
застосування інструменту з металу, який дає іскри від ударів;
проведення ремонтних робіт на трубопроводах, заповнених
нафтопродуктами.
9. Вогневі та вогненебезпечні роботи
9.1. Загальні вимоги
9.1.1. Вогневі роботи на діючих шахтах та тих, які будуються,
реконструюються та ліквідуються проводяться на підставі дозволу
територіального органу Держнаглядохоронпраці.
9.1.2. Дозвіл видається терміном на один рік на підставі
оцінки готовності підприємства до ведення цих робіт з поданням
таких документів:
наказу керівника підприємства;
даних, які оформлені протоколом, про перевірку
підготовленості електрозварників (газозварників) до ведення
вогневих робіт у шахтах та надшахтних будівлях та копії
спеціального талона на право проведення вогневих робіт у підземних
виробках та надшахтних будівлях, які відповідають посвідченню, що
має робітник.
копії посвідчення про проходження спеціального навчання
(пожежно-технічного мінімуму) електрогазозварника, який допущений
до проведення вогневих робіт наказом по шахті;
протоколу щорічної перевірки знань з питань пожежної безпеки;
протоколу перевірки знань з електробезпеки та відомостей про
надання групи з електробезпеки;
копії протоколу засідання атестаційної комісії з атестації
зварників;
дозволу територіального органу Держнаглядохоронпраці щодо
експлуатації, транспортування, здавання для наповнення та
одержання наповнених балонів;
копії посвідчення особи, відповідальної за експлуатацію
кисневих балонів, про його навчання та перевірку знань.
9.1.3. У разі порушення нормативних вимог з безпечного
ведення вогневих робіт дозвіл відбирається територіальним органом
Держнаглядохоронпраці незалежно від наслідків.
Дозвіл на відновлення ведення вогневих робіт може бути
наданий тільки територіальним органом Держнаглядохоронпраці.
9.1.4. Ведення вогневих робіт у підземних виробках та
надшахтних будівлях повинне проводитися відповідно до вимог
ДНАОП 1.1.30-5.18-02, ГОСТ 12.3.003-86.
9.1.5. Місця проведення робіт можуть бути:
постійними, які організовані в спеціально обладнаних для цієї
мети цехах, майстернях чи на відкритих майданчиках;
тимчасовими, коли вогневі роботи проводяться безпосередньо в
будівлях та спорудах, які експлуатуються, та на території об'єктів
з метою монтажу будівельних конструкцій, ремонту устатковання
тощо.
9.1.6. Постійні місця проведення вогневих робіт визначаються
наказами, розпорядженнями керівника підприємства. Обгороджуванні
конструкції в цих місцях (перегородки, перекриття, підлоги)
повинні бути з негорючих матеріалів. Наряд на виконання вогневих
робіт на стаціонарному посту не оформляється.
9.1.7. Для проведення вогневих робіт на тимчасових місцях
повинен бути оформлений наряд (додатки 15 і 16) у двох
примірниках. Перший - видається робітнику, про що робиться запис у
журналі реєстрації нарядів-допусків (додаток 17), другий -
лишається в книзі бланків нарядів.
Перелік осіб, які мають право видавати наряд-допуск на
ведення вогневих робіт, затверджується наказом керівника
підприємства.
9.1.8. Апаратура та устатковання для ведення вогневих робіт
можуть бути доставлені в шахту лише з письмового дозволу директора
або особи, яка його заміщує, та за наявності наряду на виконання
вогневих робіт.
9.1.9. Проведення вогневих робіт на постійних та тимчасових
місцях допускається лише після вжиття заходів (додаток 18), які
унеможливлюють виникнення пожежі. Вид (тип) та кількість первинних
засобів пожежогасіння, якими повинно бути забезпечене місце робіт,
визначаються з урахуванням рекомендацій (додаток 13) та вказуються
в наряді-допуску.
9.1.10. Після закінчення вогневих робіт виконавець
зобов'язаний ретельно оглянути місце їх проведення, за наявності
конструкцій, які горять, полити їх водою, усунути можливі причини
виникнення пожежі.
Посадова особа, яка відповідальна за пожежну безпеку
приміщення (дільниці, установки, території тощо), де проводилися
вогневі роботи, повинна забезпечити періодичну перевірку місця
проведення цих робіт упродовж двох годин після їх закінчення. Про
приведення місця вогневих робіт до пожежобезпечного стану
виконавець та відповідальна за пожежну безпеку посадова особа
роблять відповідні відмітки в наряді-допуску.
9.1.11. Технологічне устатковання, на якому передбачається
проведення вогневих робіт, повинно бути приведене до
пожежовибухобезпечного стану до початку цих робіт (видалені
пожежовибухонебезпечні речовини та відкладення, відключені діючі
комунікації, зроблене безпечними методами очищення, пропарювання,
промивання, забезпечені вентиляція та контроль за повітряним
середовищем тощо).
9.1.12. Місце проведення вогневих робіт повинне бути очищене
від горючих речовин та матеріалів у радіусі, зазначеному в
таблиці 4.
Таблиця 4
МІНІМАЛЬНИЙ РАДІУС
небезпечної зони ведення вогневих робіт (м)
------------------------------------------------------------------
|Висота точки зварювання| 0-2 | 2 | 3 | 4 | 6 | 8 | 10 |Понад|
|над рівнем підлоги або | | | | | | | | 10 |
|прилеглої території | | | | | | | | |
|-----------------------+-----+----+---+----+----+----+----+-----|
|Мінімальний радіус зони| 5 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 |
------------------------------------------------------------------
9.1.13. Розміщені в межах указаних радіусів будівельні
конструкції, настили підлог, оздоблення, а також ізоляція та
частини устатковання, виконані з горючих матеріалів, повинні бути
захищені від потрапляння на них іскор металевими екранами,
покривалом з негорючого теплоізоляційного матеріалу чи в інші
способи і в разі необхідності политі водою.
9.1.14. З метою унеможливлення попадання розжарених часток
металу в суміжні приміщення, на сусідні поверхи, прилегле
устатковання, всі оглядові, технологічні та вентиляційні люки,
монтажні та інші отвори в перекриттях, стінах і перегородках
приміщень, де проводяться вогневі роботи, повинні бути закриті
негорючими матеріалами.
9.1.15. Приміщення, у яких можливе скупчення парів ЛЗР, ГР та
горючих газів, перед проведенням вогневих робіт повинні бути
ретельно провентильовані.
9.1.16. Двері, які з'єднують суміжні приміщення, де
виконуються вогневі роботи, повинні бути зачинені.
9.1.17. Місце для проведення вогневих робіт у будівлях і
приміщеннях, у конструкціях яких використані горючі матеріали, має
бути обгороджене суцільною перегородкою з негорючого матеріалу.
При цьому висота перегородки повинна бути не менше 1,8 м, а
відстань між перегородкою та підлогою - не більше 50 мм. Для
запобігання розлітання розжарених часток цей зазор повинен бути
обгороджений сіткою з негорючого матеріалу з розміром вічок не
більше 1,0 х 1,0 мм.
9.1.18. Під час проведення вогневих робіт у вибухонебезпечних
приміщеннях має бути встановлений пильний контроль за станом
повітряного середовища шляхом проведення експрес-аналізів із
застосуванням газоаналізаторів.
9.1.19. Під час перерв у роботі, а також у кінці робочої
зміни зварювальна апаратура повинна бути відключена, у тому числі
від електромережі, шланги відокремлені та звільнені від горючих
рідин та газів, а в паяльних лампах тиск повністю знятий.
Після закінчення робіт вся апаратура та устатковання мають
бути прибрані в спеціально відведені приміщення (місця).
9.1.20. Якщо організовуються постійні місця проведення
вогневих робіт більше ніж на 10 постах (зварювальні, різальні
майстерні) має бути передбачене централізоване електро- та
газопостачання.
Місця для постійного проведення вогневих робіт повинні мати
кабіни висотою не менше 2 м. У разі відсутності кабін робочі місця
зварників мають бути відділені від суміжних робочих місць та
проходів екранами з негорючих матеріалів висотою не менше 1,8 м.
9.1.21. У зварювальній майстерні за наявності не більше
10 зварювальних постів для кожного з них дозволяється мати по
одному запасному балону з киснем і горючим газом. Запасні балони
повинні бути обгороджені щитами з негорючих матеріалів або
зберігатися в спеціальних прибудовах до майстерні.
9.1.22. Не дозволяється:
приступати до роботи при несправній апаратурі;
розміщати постійні місця для проведення вогневих робіт у
пожежонебезпечних і вибухопожежонебезпечних приміщеннях;
проводити зварювання, різання або паяння свіжопофарбованих
конструкцій та виробів до повного висихання фарби;
виконуючи вогневі роботи, користуватися одягом та рукавицями
із слідами масел та жирів, бензину, гасу та інших ГР;
зберігати на робочих місцях одяг, ГР, інші горючі предмети та
матеріали;
допускати стикання електричних проводів з балонами із
стисненими, зрідженими і розчиненими газами;
виконувати вогневі роботи на апаратах і комунікаціях,
заповнених горючими та токсичними матеріалами, а також на тих, які
перебувають під тиском негорючих рідин, газів, парів і повітря або
під електричною напругою;
проводити вогневі роботи на елементах будівель, які
виготовленні з легких металевих конструкцій з горючими і
важкогорючими утеплювачами.
9.2. Газозварювальні роботи та різання металу з
використанням ГР
9.2.1. Пересувні (переносні) ацетиленові генератори слід
встановлювати на відкритих майданчиках. Дозволяється їх тимчасова
робота в добре провітрюваних приміщеннях.
Ацетиленові генератори необхідно обгороджувати та розміщати
на відстані не ближче 10 м від місць проведення зварювальних
робіт, а також від відкритого вогню, нагрітих предметів, місць
забору повітря компресорами, вентиляторами та на відстані не менше
5 м від балонів з киснем та горючими газами.
У місцях установлення ацетиленових генераторів необхідно
вивішувати таблички (плакати) з такими написами: "Стороннім вхід
заборонений", "Вогненебезпечно".
9.2.2. Вапняковий мул, який видаляється з генераторів, слід
вивантажувати в пристосовану для цієї мети тару та зливати в яму
для мулу або спеціальний бункер.
Відкриті ями для мулу повинні бути облаштовані поручнями, а
закриті - мати негорючі перекриття і бути обладнані витяжною
вентиляцією та люками для видалення мулу.
Куріння та застосування джерел відкритого вогню в радіусі
менше 10 м від місць зберігання мулу забороняється, про що повинні
оповіщати відповідні таблички чи заборонні знаки.
9.2.3. Закріплення газопідвідних шлангів на приєднувальних
ніпелях апаратури, пальників, різаків і редукторів повинне бути
надійним. З цією метою необхідно застосовувати спеціальні
хомутики.
Дозволяється замість хомутиків закріплювати шланги не менше
ніж у двох місцях уздовж ніпеля м'яким відпаленим (в'язальним)
дротом.
На ніпелі водяних затворів шланги повинні надягатися щільно,
але не закріплюватися.
9.2.4. Розкриті частини барабанів з карбідом кальцію слід
захищати непроникними для води кришками з відігнутими краями, які
щільно охоплюють барабан. Висота борта кришки повинні бути не
менше 50 мм.
9.2.5. У місцях зберігання та розкриття барабанів з карбідом
кальцію забороняється куріння, використання відкритого вогню та
застосування інструменту, який під час роботи утворює іскри.
9.2.6. Балони, які встановлювані в приміщеннях, повинні
розміщатися від приладів опалення та печей на відстані не менше
1 м, а від джерел тепла з відкритим вогнем - не менше 5 м.
Відстань від пальників (за горизонталлю) до перепускних
рампових (групових) установок має бути не менше 10 м, а до окремих
балонів з киснем і горючими газами - не менше 5 м.
Зберігання в одному приміщенні кисневих балонів та балонів з
горючими газами, а також карбіду кальцію, фарб, мастил та жирів
заборонено.
9.2.7. До місця зварювальних робіт балони з газами
доставляються спеціальних візках, носилках, санках.
9.2.8. Під час транспортування порожніх балонів з-під кисню і
горючих газів слід дотримуватися таких самих заходів безпеки, як і
з наповненими балонами.
9.2.9. Під час проведення вогневих робіт забороняється:
відігрівати замерзлі ацетиленові генератори, трубопроводи,
вентилі, редуктори та інші деталі зварювальних установок відкритим
вогнем або розжареними предметами;
допускати стикання кисневих балонів, редукторів та іншого
зварювального устатковання з різними мастилами, а також
промасленим одягом та ганчір'ям;
переносити балони на плечах та руках;
зберігати та транспортувати балони з газами без нагвинчених
на їхні горловини запобіжних ковпаків;
працювати від одного водяного затвора двом і більше
зварникам;
завантажувати карбід кальцію завищеної грануляції або
вштовхувати його в лійку апарата за допомогою залізних патиків та
дроту, а також працювати на карбідному пилові;
завантажувати карбід кальцію в мокрі завантажувальні корзини
або за наявності води в газозбірнику, а також завантажувати
корзини карбідом більш ніж на половину їх об'єму під час роботи
генераторів "вода на карбід";
продувати шланг для горючих газів киснем та кисневий шланг
горючими газами, а також взаємозамінювати шланги під час роботи;
користуватися шлангами, довжина яких перевищує 30 м, а під
час проведення монтажних робіт 40 м (застосування шлангів довжиною
більше 40 м дозволяється у виняткових випадках з письмового
дозволу посадової особи, яка видала наряд на виконання робіт);
перекручувати, заломлювати або затискати газопідводні шланги;
переносити генератор за наявності в газозбірнику ацетилену;
форсувати роботу ацетиленових генераторів шляхом навмисного
збільшення тиску газу в них або збільшення одноразового
завантаження карбіду кальцію;
застосовувати мідний інструмент для розкриття барабанів з
карбідом кальцію, а мідь - як припій для паяння ацетиленової
апаратури та в тих місцях, де можливе стикання з ацетиленом.
9.2.10. Під час роботи на гасорізах робоче місце
організується так само, як і для газозварювальних робіт. Особливу
увагу слід звертати на запобігання розливанню і правильність
зберігання пального, дотримання режиму різання.
9.2.11. Зберігання запасу пального на місці проведення
гасорізальних робіт дозволяється в кількості не більше змінної
потреби. Пальне слід зберігати в справній, негорючій спеціальній
тарі, яка не б'ється та щільно закривається, на відстані не менше
10 м від місця проведення вогневих робіт.
9.2.12. Бачок для пального повинен бути справним та
герметичним. Бачки, не випробувані (щорічно) водою на тиск 1,0 МПа
(10,0 кгс/кв. см), які мають витікання пальної суміші та
несправний насос чи манометр, до експлуатації не допускаються.
9.2.13. Перед початком робіт необхідно ретельно перевіряти
справність усієї арматури гасоріза, щільність з'єднань шлангів на
ніпелях, справність різі в накидних гайках та голівках.
9.2.14. Бачок з пальним повинен бути на відстані не менше 5 м
від балонів з киснем та від джерела відкритого вогню і не ближче
5 м від робочого місця різальника. При цьому бачок повинен бути
розміщений так, щоб на нього не потрапляли полум'я та іскри під
час роботи.
9.2.15. Під час проведення гасорізальных робіт забороняється:
робити різання, коли тиск повітря в бачку з пальним перевищує
робочий тиск кисню в різаку;
перегрівати випарник різака до вишневого кольору, а також
підвіщувати різак під час роботи вертикально, головкою догори;
затискати, перекручувати чи заломлювати шланги, які подають
кисень або пальне до різака;
використовувати кисневі шланги для підведення гасу до різака;
застосовувати пальне із сторонніми домішками та водою;
заповнювати бачок пальним більше на 3/4 його об'єму;
розігрівати випарник різака шляхом запалювання налитої на
робочому місці ЛЗР та ГР;
перевозити бачок з ЛЗР та ГР разом з кисневим балоном на
одному візку.
9.3. Електрозварювальні роботи
9.3.1. Установка для ручного зварювання повинна мати вимикач
чи контактор (для підімкнення джерела зварювального струму до
розподільчої цехової мережі), покажчиком величини зварювального
струму та запобіжником у первинному ланцюзі.
Однопостові зварювальні двигуни-генератори та трансформатори
захищаються запобіжниками тільки з боку мережі живлення.
9.3.2. З'єднування зварювальних проводів слід робити за
допомогою обпресування, зварювання, паяння або спеціальних
затискачів. Підключення електропроводів до електродотримача,
зварювального виробу та зварювального апарата здійснюється за
допомогою мідних кабельних наконечників, скріплених болтами із
шайбами.
Забороняється використовувати голі або з пошкодженою
ізоляцією проводи, а також застосовувати нестандартні
електрозапобіжники.
9.3.3. Проводи, які підключені до зварювальних апаратів,
розподільчих щитів та іншого устаткування, а також до місць
зварювальних робіт, мають бути надійно ізольовані та у необхідних
місцях захищені від дії високої температури, механічних пошкоджень
та хімічних впливів.
У разі проведення електрозварювальних робіт, пов'язаних з
частими переміщеннями зварювальних установок, мають
застосовуватися механічно міцні шлангові кабелі.
9.3.4. Кабелі (електропроводи) електрозварювальних апаратів
повинні розміщуватися від трубопроводів кисню на відстані не менше
0,5 м, а від трубопроводу ацетилену та інших горючих газів - не
менше 1 м.
9.3.5. Зворотним провідником, який з'єднує зварювальний виріб
із джерелом зварювального струму, можуть служити сталеві або
алюмінієві шини будь-якого профілю, зварювальні плити, стелажі та
сама зварювальна конструкція за умови, якщо їх переріз забезпечує
безпечне за умовами нагрівання проходження струму.
З'єднання між собою окремих елементів, використовуваних як
зворотний провідник, треба виконувати за допомогою болтів,
струбцин та затискачів.
9.3.6. Використання як зворотного провідника внутрішніх
залізничних колій, мереж заземлення або занулювання, а також
металевих конструкцій будівель, комунікацій та технологічного
устаткування заборонено.
9.3.7. У разі проведення електрозварювальних робіт у
вибухопожежонебезпечних і пожежонебезпечних приміщеннях зворотним
проводом від зварювального виробу до джерела струму може бути лише
ізольований провід, причому за якістю ізоляції він не повинний
поступатися прямому провідникові, приєднувальному до
електродотримача.
9.3.8. Конструкція електродотримача для ручного зварювання
повинна забезпечувати надійне кріплення та швидку заміну
електродів, а також унеможливлювати коротке замикання його корпуса
на зварювальну деталь під час тимчасових перерв у роботі або у
разі його випадкового падіння на металеві предмети. Держак
електродотримача має бути виготовлений з негорючого діелектричного
і теплоізолювального матеріалу.
9.3.9. Електроди, застосовувані при зварюванні, повинні бути
заводського виготовлення і відповідати номінальній величині
зварювального струму.
У разі зміні електродів їх залишки (недогарки) слід класти в
спеціальний металевий ящик, який встановлений біля місця
зварювальних робіт.
Перед зварюванням електроди повинні бути просушені за
температури, яка вказана в паспортах на конкретний тип
електродного покриття. Покриття електродів повинне бути
однорідним, щільним, без здуттів, напливів та тріщин.
9.3.10. Електрозварювальна установка на увесь час роботи
повинна бути заземлена. Крім заземлення основного
електрозварювального устаткування, у зварювальних установках
необхідно безпосередньо заземлювати той затискач вторинної обмотки
зварювального трансформатора, до якого приєднується провідник, що
йде до виробу (зворотний провідник).
9.3.11. Над переносними та пересувними електрозварювальними
установками, які використовуються на відкритому повітрі, повинні
бути споруджені навіси з негорючих матеріалів для захисту від
атмосферних опадів.
9.3.12. Технічне обслуговування та планово-попереджувальний
ремонт зварювального устаткування мають проводитися відповідно до
графіка. Щодня після закінчення роботи слід проводити чищення
агрегатів та пускової апаратури.
9.3.13. Температура нагрівання окремих частин зварювального
агрегату (трансформаторів, підшипників, щіток, контактів
вторинного ланцюга тощо) при його роботі не повинна перевищувати
75 град. С.
9.3.14. Опір ізоляції струмоведучих частин зварювального
ланцюга повинен бути не нижче 0,5 МОм. Ізоляцію треба перевіряти
не рідше одного разу на три місяці (у разі автоматичного
зварювання під шаром флюсу - один раз на місяць) і вона повинна
витримувати напругу 2 кВ протягом 5 хв.
9.3.15. Коли застосуються атомно-водневе зварювання в
пальнику слід передбачати автоматичне відключення напруги та
припинення подавання водню у разі розриву ланцюга.
9.3.16. Відстань від апаратів точкового, шовного та
рельєфного зварювання, а також від апаратів для стикового
зварювання до місць знаходження горючих матеріалів та конструкцій
повинна бути не менше 4 м у разі зварювання деталей перерізом до
50 кв. мм, а від апаратів для стикового зварювання деталей
перерізом понад 50 кв. мм - не менше 6 м.
9.4. Ведення вогневих робіт у підземних виробках шахт
9.4.1. Вогневі роботи на діючих шахтах проводяться, як
правило, у загальношахтні вихідні дні та ремонтні зміни. У робочі
дні і зміни вогневі роботи в підземних гірничих виробках
дозволяється проводити тільки для ліквідації аварії або її
наслідків за письмовим дозволом директора (головного інженера)
шахти.
9.4.2. Вогневі роботи у всіх випадках слід проводити
відповідно до переліку спеціальних заходів (додаток 18), який
складається для кожного об'єкта або окремих дільниць та
затверджується директором (головним інженером) шахти, а також
узгоджений з командиром загону ШГС, ДВГРС.
Ведення вогневих робіт шахтобудівельними або іншими
підрядними організаціями в шахтах з єдиною системою провітрювання
може бути дозволено директором (головним інженером) шахти на
підставі переліку заходів, поданих головним інженером ШБУ.
Головний механік шахти (головний механік ШБУ) або старший
механік після затвердження переліку заходів видає узгоджений з
начальником дільниці ВТБ письмовий наряд на виконання робіт
(додаток 15), у якому повинні бути зазначені місце, час, характер
і обсяг різання або зварювання металу, прізвища та посади
виконавців вогневих робіт, представників ВТБ і ДВГРС.
9.4.3. Вогневі роботи проводити під безпосереднім
керівництвом головного механіка шахти або особи, яка його заміщує,
в присутності представника ДВГРС та представника дільниці ВТБ, що
має прилад для безперервного контролю в повітрі концентрації
метану та прилад для контролю концентрації оксиду вуглецю. Указані
особи повинні безпосередньо на місці перевірити виконання заходів
щодо забезпечення безпеки ведення вогневих робіт, зробити відмітки
в наряді і лише після цього дати дозвіл на ведення вогневих робіт.
Біля місця ведення вогневих робіт повинен бути безперервний
контроль концентрації метану.
Для здійснення керівництва вогневими роботами на місці їх
виконання посадова особа, яка видала наряд, призначає
відповідального за ведення цих робіт.
9.4.4. До ведення вогневих робіт у гірничих виробках та
надшахтних будівлях допускаються працівники, які пройшли атестацію
відповідно до ДНАОП 0.00-1.16-96 і мають посвідчення та
спеціальний талон (додаток 19) на право ведення відповідних
вогневих робіт.
Перевірка підготовленості електрозварників
(газозварювальників) до ведення вогневих робіт у шахтах та
надшахтних будівлях проводиться щорічно комісією за участю
представника аварійно-рятувальної служби або ДВГРС. Особам, які не
здали іспит на право ведення таких робіт, талон не видається.
9.4.5. Усі займисті матеріали (масло, клоччя, обтиральні
матеріали тощо) повинні бути прибрані до початку вогневих робіт на
відстань не менше 20 м від місця проведення цих робіт, а також від
місць, куди можливе попадання розплавленого і розжареного металу
та електродів.
9.4.6. Під час виконання вогневих робіт у вертикальних
стволах та шурфах безпосередньо біля місця їх виконання повинен
бути головний механік шахти або особа, яка його заміщує, котрий
після перевірки дотримання заходів безпеки дає дозвіл на
проведення робіт. Представник дільниці ВТБ повинен бути в
приствольному дворі найближчого горизонту (за ходом вентиляційного
струменя) і вести спостереження за концентрацією в повітрі метану
та оксиду вуглецю. Працівники ВГРЗ повинні знаходитися біля місця
робіт та місця, куди можливе попадання розплавленого або
розжареного металу та електродів. Місце спостереження повинне бути
забезпечене засобами подавання сигналу про припинення вогневих
робіт.
Під час проведення вогневих робіт шахтобудівельними та іншими
підрядними організаціями на шахтах з єдиною системою провітрювання
безпосереднє керівництво вогневими роботами здійснюється головним
механіком ШБУ або механіком гірничої дільниці, яким наказом
директора шахти дозволене керівництво вказаними роботами. Контроль
за дотриманням заходів безпеки, забезпечення присутності
інженерно-технічних працівників дільниці ВТБ, представника ВГРЗ у
цьому разі належить до обов'язків директора шахти.
9.4.7. Для проведення вогневих робіт у підземних виробках та
стволах (шурфах) шахт слід, як правило, застосовувати
електрозварювання. Під час електрозварювання забороняється
використовувати як один з електрозварювальних провідників
трубопроводи, рейки та інші металеві комунікації або конструкції.
Живлення зварювальних апаратів повинне бути від мережі з захистом
витікання струму. Заборонено застосування зварювальних
автотрансформаторів.
Застосування газового зварювання з використанням ацетилену,
пропан-бутану та інших горючих вуглеводнів заборонено.
9.4.8. В окремих випадках, коли не можна застосовувати
електрозварювання, дозволяється застосування гасорізів. При
вогневих роботах з допомогою гасорізів необхідно:
застосовувати гас, передбачений паспортом заводу-виробника
гасоріза і який має сертифікат відповідності;
оснащувати блокувальним клапаном вихідний отвір; клапаном
запобігання проникнення зворотного удару в кисневий шланг;
гумовими шлангами, які відповідають вимогам настанови щодо
експлуатації (для гасу - діаметром 6,3 мм, для кисню - діаметром
9 мм і довжиною 10-12 м). Шланги повинні бути суцільними, без
з'єднань та тріщин на зовнішній поверхні. Місця приєднання шлангів
до бачка і різака повинні мати подвійне кріплення;
бачок заповнювати не більше ніж на 3/4 об'єму. Заправлення
бачків робити тільки на земній поверхні в присутності особи,
відповідальної за проведення вогневих робіт;
манометр бачка гасорізу додатково захищати металевим
ковпачком, який оберігає його від механічних пошкоджень;
бачок і шланг, що подає гас, випробувати на міцність
гідравлічним тиском 1,0 МПа (10 кгс/кв. см) із записом результатів
до журналу. Випробування повинні проводитися через кожні 6 місяців
у лабораторіях підрозділів ВГРЗ. Перевірка технічного стану
зворотного клапана повинна проводитися кожного разу перед видачею
гасоріза в роботу;
під час роботи бачок з гасом розташовувати на відстані не
менше 5 м від джерела вогню. У разі, якщо цю відстань неможливо
витримати, необхідно встановлювати перед бачком екран із
негорючого матеріалу;
зберігати та видавати гасоріз особою, призначеною наказом по
шахті.
9.4.9. Під час виконання вогневих робіт у горизонтальних та
похилих гірничих виробках під деталь, яка зварюється
(розрізається), повинен бути підкладений сталевий лист розміром не
менше 1000 х 1000 мм, завтовшки не менше 1 мм. Останній
покривається шаром піску завтовшки не менше 50 мм. У вертикальних
стволах сталевий лист повинен уміщуватися під конструкцію, яка
зварюється (розрізається) без нанесення шару піску. Усі дерев'яні
або інші горючі частини кріплення, армування та інші споруди, які
розташовані від місця ведення вогневих робіт на відстані до 2 м,
повинні бути захищені сталевими листами. Слід вжити заходів щодо
запобігання падінню у нижчерозташовані виробки розплавленого або
розжареного металу та електродів.
Під час різання та зварювання рейок дерев'яні шпали найближчі
до зварювального стику повинні бути покриті стальними листами
розміром не менше 250-500 мм. Сталевий лист покривається шаром
піску завтовшки не менше 50 мм.
9.4.10. Перед проведенням вогневих робіт резервуари та
трубопроводи, у яких розміщенні або розміщувалися горючі речовини,
повинні бути промиті каустичною содою та провітрені з наступним
аналізом повітряного середовища на концентрацію горючих газів.
Резервуари та трубопроводи, що зварюються, повинні бути ізольовані
заглушками від усіх комунікацій. Вогневі роботи повинні
проводитися обов'язково при відкритих лядах, люках, пробках,
вентилях тощо.
9.4.11. Біля місця проведення вогневих робіт повинно бути не
менше двох вогнегасників, пожежний рукав із стволом, приєднаний до
найближчого пожежного крана, або вагонетка (бочка) із запасом води
не менше 1 куб. м і не менше двох відер з піском чи інертним
пилом.
9.4.12. Перед початком вогневих робіт гірнича виробка
(підошва, боки і покрівля) повинні бути зволожені водою на
відстань 10 м в обидва боки від місця проведення цих робіт, а
також від місць, куди можливе попадання розплавленого або
розжареного металу та електродів; після закінченні робіт ці
дільниці виробок знову зволожуються.
9.4.13. Проведення вогневих робіт забороняється:
якщо у виробках, у які можуть потрапити продукти горіння від
вогневих робіт, перебувають люди;
у вертикальних та похилих виробках з дерев'яним кріпленням,
які мають вихід на поверхню. У виняткових випадках (аварійні
роботи тощо), з особливого дозволу технічного керівника
підприємства (виробничого об'єднання, самостійної шахти) та за
умови виконання додаткових заходів безпеки допускаються відступи
від цих вимог;
у гаражах з акумуляторними електровозами під час зарядження
батарей та впродовж 30 хв після зарядження;
від контактного проводу електровозної відкатки.
9.4.14. У вертикальних та похилих виробках, які мають вихід
на поверхню, негорюче кріплення, але таких, які мають дерев'яну
відшивку сходового відділення або армування з дерева (провідники
або розпірки), під час проведення вогневих робіт повинні
влаштовуватися запобіжні металеві помісти, що засипаються шаром
піску завтовшки не менше 50 мм, або інші пристрої, які
унеможливлюють потрапляння іскор (крапель металу) на дерев'яні
елементи.
9.4.15. Місце проведення вогневих робіт після їх закінчення
повинне контролюватися представником ВГРЗ не менше 2 год.
Після закінчення вогневих робіт відповідальний за їх ведення
повинен перевірити виконання профілактичних заходів, зробити
відмітку в наряді і доповісти керівникові вогневими роботами.
Головний механік шахти або старший механік, який керував
вогневими роботами, одержавши повідомлення особи, відповідальної
за ведення вогневих робіт, та представника ВГРЗ після закінчення
чергування, зобов'язаний повідомити директорові (головному
інженеру) шахти, а за його відсутності - гірничому диспетчеру про
виконання робіт та записати на копії наряду час їх початку та
закінчення, а також результати огляду місця проведення цих робіт.
9.4.16. На кожній шахті згідно з наказом керівника
підприємства повинні бути обладнані спеціальні приміщення для
централізованого зберігання електрозварювальних апаратів та
апаратів вогневого різання (за винятком апаратів, установлених на
поверхні в спеціально пристосованих для вогневих робіт
приміщеннях), а також призначені особи, які відповідальні за
ремонт, випробування, зберігання та видавання зварювальних
апаратів, гасорізів та транспортних балонів з киснем.
9.4.17. Видавання апаратів слід проводити тільки для осіб,
які отримали письмовий наряд на проведення вогневих робіт, під
підпис у книзі обліку видачі, приймання і зберігання зварювальних
апаратів (гасорізів). Після закінчення робіт апарати повинні бути
повернуті на місця їх зберігання.
Відповідальність за організацію зберігання та видавання
електрозварювальних апаратів, гасорізів та транспортних балонів з
киснем покладається на головного механіка шахти.
Інвентаризація електрозварювальних апаратів та гасорізів
проводиться не рідше одного разу на рік та оформляється актом.
9.5. Додаткові вимоги при проведенні вогневих робіт у шахтах,
небезпечних за газом та пилом
9.5.1. Вогневі роботи в шахтах, небезпечних за газом або
пилом, дозволяється проводити в стволах, закріплених негорючим
кріпленням, приствольних дворах, приствольних камерах, головних
квершлагах, а також у відкаточних виробках, де вимогами
ДНАОП 1.1.30-1.01-00 ( z0715-00 ) дозволене застосування
контактних електровозів, якщо цими виробками проходить свіжий
струмінь повітря.
До початку вогневих робіт у зазначених вище виробках повинні
бути вжиті заходи щодо видалення вугільного пилу з попереднім його
зволоженням на відстань не менше 10 м в обидва боки від місця
робіт.
За наявності у виробку трубопроводів дегазаційних систем
необхідно переконатися в їх справності.
У місці ведення вогневих робіт слід проводити безперервний
контроль частки метану переносним автоматичним приладом. У разі
перевищення частки метану 0,5% вогневі роботи повинні бути
припинені.
9.5.2. В окремих випадках за письмовим дозволом директора
(головного інженера) шахти дозволяється ведення вогневих робіт у
вертикальних стволах шахт, якими проходить вихідний струмінь
повітря. При цьому:
на кожен випадок виконання вогневих робіт повинен видаватися
наряд;
керівництво вогневими роботами на місці має здійснювати
головний механік шахти або особа, яка його заміщує;
увесь вугільний пил у стволі та в прилеглих виробках
приствольного двору (на відстані 50 м від ствола) слід змити або
провести осланцювання;
частка метану в повітрі, яке проходить стволом (вимірювана
приладом безперервної дії на сполученні ствола з приствольними
дворами та біля місця виконання вогневих робіт), не повинна
перевищувати 0,5%.
9.6. Додаткові вимоги пожежної безпеки при проведенні
вогневих робіт у шахтах, небезпечних за раптовими викидах вугілля
та газу
9.6.1. Проведення вогневих робіт у шахтах, небезпечних за
раптовими викидами вугілля та газу, дозволяється лише в
провітрюваних свіжим струменем повітря стволах, закріплених
негорючим кріпленням, та в приствольних дворах.
9.6.2. На час ведення вогневих робіт у шахтах забороняються
будь-які роботи по вугіллю (у тому числі буріння свердловин та
проведення інших заходів щодо запобігання викидів на пластах,
небезпечних за раптовими викидами вугілля та газу), вибухові
роботи з підриванням породи під час проведення виробок на цих
пластах, а також роботи з розкриття пластів.
Дозвіл на поновлення цих робіт після закінчення вогневих
робіт може бути даний тільки головним інженером шахти. Вогневі
роботи можуть проводитися не раніше ніж через 4 год після струсних
підривань.
9.6.3. У шахтах, де пласт небезпечний за викидами вугілля та
газу розкривається вперше, до моменту підходу розкривальної
виробки на відстані 10 м (за нормаллю) до такого пласта вогневі
роботи можуть проводитися за дотриманням загальних вищевикладених
заходів безпеки.
При подальшому просуванні розкриваючої виробки і при
розкритті пласта, небезпечного за раптовими викидами вугілля і
газу, крім того, необхідно дотримуватися додаткових заходів
безпеки для шахт, небезпечних за викидами вугілля та газу.
9.6.4. Вогневі роботи у вертикальних стволах з вихідним
струменем повітря повинні проводитися за порядком, викладеним у
підпункті 9.5.2 цих Правил.
Керівництво проведенням вогневих робіт має здійснювати
головний інженер шахти.
9.7. Проведення вогневих робіт у надшахтних будівлях
9.7.1. Під час ведення вогневих робіт у надшахтних будівлях
необхідно дотримуватися вимог загальних для всіх шахт, які
викладені в цих Правилах. При цьому дозволяється застосовувати
електрозварювання, гасорізи та автогенне зварювання (різання) з
використанням ацетилену в балонах. Застосування агрегатів для
отримання ацетилену забороняється. Місце ведення вогневих робіт
має бути облаштоване негорючим матеріалом та зволожене водою до і
після виконання робіт.
9.7.2. Вогневі роботи на копрах, підшківних майданчиках, а
також біля устя ствола (у радіусі 10 м) дозволяється проводити
після виконання наступних додаткових заходів:
перевірка справності пристроїв для створення водяних завіс в
усті ствола та системи пожежогасіння на копрі шляхом їх
випробування;
закриття пожежних ляд ствола та покриття їх шаром піску чи
інертного пилу завтовшки не менше 50 мм;
ретельне очищення та видалення мастила з вузлів, які
зварюються, та прилеглих до них конструкцій, а також облаштування
їх негорючим матеріалом;
розміщення біля місця ведення робіт не менше чотирьох
вогнегасників, двох відер з піском, пожежного рукава зі стволом,
підключеного до трубопроводу з водою під тиском (біля місця робіт)
не менше 0,4 МПа (4 кгс/кв. см) при витраті води через ствол не
менше 30 куб. м/год.
9.8. Паяльні роботи
9.8.1. Робоче місце у разі проведення робіт з використанням
паяльних ламп повинне бути очищене від горючих матеріалів, а
конструкції з горючих матеріалів, що знаходяться на відстані менше
5 м, повинні бути захищені екранами з негорючих матеріалів або
политі водою (водним розчином піноутворювача тощо).
9.8.2. Паяльні лампи необхідно утримувати в повній справності
та один раз на місяць перевіряти їх на міцність та герметичність
із занесенням результатів і дати перевірки до спеціального
журналу. Крім того, не рідше одного разу на рік слід проводити
контрольні гідравлічні випробування паяльних ламп тиском.
9.8.3. Кожна паяльна лампа повинна мати паспорт із
зазначенням результатів заводського гідравлічного випробування та
допустимого робочого тиску. Запобіжні клапани мають бути
відрегульовані на заданий тиск.
9.8.4. Заправляти паяльні лампи пальним і розпалювати їх слід
у спеціально відведених з цією метою місцях.
9.8.5. Для запобігання викидання полум'я з паяльної лампи
пальне, яким заправляють лампи, повинне бути очищене від сторонніх
домішок та води.
9.8.6. Заборонено:
застосовувати як пальне для ламп, які працюють на гасі,
бензин або суміш бензину з гасом;
підвищувати тиск у резервуарі лампи під час накачування
повітря понад допустимий робочий тиск, який зазначений у паспорті;
заповнювати лампу пальним більш ніж на 3/4 об'єму її
резервуара;
відгвинчувати повітряний гвинт та наливну пробку, коли лампа
горить або ще не охолола;
ремонтувати лампу, а також виливати з неї або заправляти її
пальним поблизу відкритого вогню.
9.9. Вогневі роботи на шахтах, які будуються, ліквідуються та
на відокремлених об'єктах шахт, що реконструюються
9.9.1. Вогневі роботи проводяться відповідно до затвердженого
плану, в якому повинні бути зазначені місця, види і час вогневих
робіт. Виконувані субпідрядними монтажними організаціями вогневі
роботи повинні включатися до місячних планів ШБУ. Ведення вогневих
робіт, не зазначених у планах, заборонено. У разі проведення
аварійних робіт директор шахти видає разовий дозвіл головному
інженерові ШБУ, який повідомляє про це підрозділу ВГРЗ та
державному інспектору Держнаглядохоронпраці, закріпленому за
шахтою.
При цьому повинні бути внесені необхідні корективи в
проведення планових вогневих робіт.
9.9.2. Проведення вогневих робіт відповідно до плану
здійснюється за спеціальним планом заходів, який складається для
кожного об'єкта або окремої дільниці, затвердженим головним
інженером ШБУ та погодженим з командиром (помічником) ВГРЗ та
державним інспектором Держнаглядохоронпраці, закріпленими за
шахтою.
На шахтах, які реконструюються, з єдиною системою
провітрювання перелік заходів щодо забезпечення безпечного ведення
вогневих робіт ШБУ або іншими підрядними організаціями надає
головний інженер ШБУ та затверджує директор шахти.
Головний механік ШБУ, головний інженер ШБМУ або їх заступники
після затвердження переліку заходів видають узгоджений з
начальником дільниці ВТБ та державним інспектором
Держнаглядохоронпраці, закріпленим за шахтою, письмовий наряд на
виконання вогневих робіт (додаток 15), у якому повинні бути
зазначені місце, час, характер та обсяг різання або зварювання
металу, прізвища та посади виконавців вогневих робіт.
Наряд видається щозміни у двох примірниках в книзі бланків і
є підставою для одержання апарата для проведення вогневих робіт
або ключа від камери, приміщення або металевого ящика, у якому
зберігається електрозварювальний апарат на місці роботи.
Відповідальність за організацію зберігання та видавання
електрозварювальних апаратів, гасорізів і транспортних балонів з
киснем покладається на головного механіка ШБУ. Порядок їх
видавання визначається підпунктом 9.4.17 цих Правил.
9.9.3. Вогневі роботи проводяться під безпосереднім
керівництвом головного механіка ШБУ (ШБМУ), або особи, яка його
заміщує, у присутності представника ВГРЗ та гірничого майстра
дільниці ВТБ, який має прилади для контролю концентрації в повітрі
метану та оксиду вуглецю.
Зазначені особи повинні безпосередньо на місці перевірити
виконання заходів щодо забезпечення безпеки ведення вогневих
робіт, зробити про це відмітки в наряді і лише після цього дати
дозвіл на проведення вогневих робіт.
9.9.4. Під час проведення вогневих робіт у вертикальних
стволах та шурфах безпосередньо в місці їх виконання присутній
керівник роботами, який після перевірки дотримання заходів безпеки
дозволяє проведення робіт. Представник дільниці ВТБ повинен бути в
приствольном дворі найближчого горизонту (за ходом вентиляційного
струменя) і вести спостереження за концентрацією в повітрі метану
та оксиду вуглецю. Представники ВГРЗ повинні знаходитися біля
місця робіт та біля місця, куди можливе потрапляння (падіння)
розплавленого або розжареного металу та електродів (предметів).
9.9.5. Під час проведення вогневих робіт субпідрядною
монтажною організацією дозвіл на ведення цих робіт видає головний
інженер ШБУ на підставі переліку заходів, поданого головним
інженером субпідрядної організації. Під час виконання вогневих
робіт монтажною організацією допускається покладати безпосереднє
керівництво роботою на посадову особу, якій спеціальним наказом
цієї організації дозволене ведення вогневих робіт. Загальне
керівництво та контроль за безпечним веденням робіт у цьому разі
покладається на головного інженера ШБУ або на особу, яка його
заміщує.
9.9.6. На шахтах, які будуються та реконструюються, до
організації провітрювання за рахунок загальшахтної депресії та
устаткування другого запасного виходу перед проведенням вогневих
робіт необхідно евакувати всіх людей за винятком осіб, що
забезпечують безпеку, з виробок, шляхи виведення людей з яких
лежать на вихідному струмені від місця проведення вогневих робіт.
9.10. Розігрівання (варіння) бітумів та смол
9.10.1. Розігрівання (варіння) бітумів та смол необхідно
здійснювати в спеціальних котлах, котрі повинні бути справними та
забезпечені кришками з негорючих матеріалів, які щільно
закриваються.
Заповнювати котли дозволяється не більше ніж на 3/4 їхньої
місткості. Завантажуваний у котел наповнювач має бути сухим.
9.10.2. Щоб уникнути виливання мастики в топку та її
загоряння, котел необхідно встановлювати похило, так, щоб його
край, розташований над топкою, був на 50-60 мм вище протилежного.
Топковий отвір котла повинен бути обладнаний відкидним козирком з
негорючого матеріалу.
9.10.3. Місце розігрівання (варіння) бітумів та смол
необхідно розміщувати на спеціально відведених майданчиках,
обносити валом або бортиком з негорючих матеріалів не менше 0,3 м
заввишки.
9.10.4. Місце розігрівання (варіння) бітумів і смол необхідно
забезпечити ящиками із сухим піском місткістю не менше 0,5 куб. м,
лопатами та не менше ніж двома порошковими вогнегасниками.
9.10.5. Під час роботи пересувних котлів на зрідженому газі
газові балони в кількості не більше двох повинні розміщуватися у
вентильованих шафах з негорючих матеріалів, установлюваних на
відстані не менше 20 м від робочого місця.
Вказані шафи необхідно тримати постійно замкненими.
9.10.6. У разі розміщення бітумного котла під відкритим небом
над ним слід установити навіс з негорючих матеріалів.
9.10.7. Котли допускається встановлювати групами. Кількість
котлів у групі не повинна перевищувати трьох. Відстань між групами
котлів - не менше 9 м.
9.10.8. Підігрівати бітумні суміші всередині приміщень слід у
бачках з електропідігріванням. Заборонено застосовувати для
підігрівання прилади з відкритим вогнем.
9.10.9. Доставляння гарячої бітумної мастики на робочі місця
повинно здійснюватися:
у спеціальних металевих бачках, які мають форму зрізаного
конуса, оберненого широкою частиною донизу, з кришками, які щільно
закриваються. Кришки повинні мати запірні пристрої, що
унеможливлює відкривання у разі випадкового падіння бачка;
насосом по сталевому трубопроводу, закріпленому на
вертикальних дільницях будівельної конструкції, не допускаючи при
цьому протікань. На горизонтальних дільницях дозволяється
подавання мастики через термотривкий шланг. У місці з'єднання
шланга із сталевою трубою повинен надягатися запобіжний футляр
довжиною 0,4-0,5 м (із брезенту або інших матеріалів).
Після наповнення резервуара установки для нанесення мастики
повинне бути проведене відкачування мастики з трубопроводу.
9.10.10. Не дозволяється:
залишати котли без нагляду в процесі розігрівання (варіння);
установлювати котли в горищних приміщеннях та на дахах
будівель чи споруд;
продовжувати топлення котлів з бітумами (смолами) у разі
появи витікання. При витіканні слід негайно припинити топлення,
очистити котел та відремонтувати або замінити його.
9.11. Фарбувальні та малярські роботи
9.11.1. Фарбувальні роботи
9.11.1.1. Об'ємно-планувальні та конструктивні рішення
фарбувальних дільниць (приміщень) повинні відповідати вимогам
чинних будівельним норм.
9.11.1.2. На підприємствах лакофарбові матеріали дозволяється
зберігати:
безпосередньо в приміщенні фарбоприготування без улаштування
окремої комори, якщо добова витрата цих матеріалів не перевищує
300 кг;
у цеховій коморі - у кількості, яка не перевищує змінну
потребу;
на робочих місцях - у кількості, яка не перевищує місткість
фарбонагнитального бака або стандартної фляги (40 л), при цьому
тара повинна бути щільно закрита.
9.11.1.3. На кожній бочці, бідоні та іншій тарі з
лакофарбовим матеріалом (розчинником тощо) повинна бути табличка
або бирка з його точною назвою та зазначенням пожежонебезпечних
властивостей.
Порожня тара з-під лакофарбових матеріалів має бути щільно
закрита, зберігатися на спеціально відведених майданчиках.
9.11.1.4. Фарбувальні та сушильні камери, інше обладнання
приміщень для ведення фарбувальних та фарбоприготувальних робіт
повинні виготовлятися з негорючих матеріалів.
9.11.1.5. Внутрішні поверхні стін фарбувальних приміщень на
висоту не менше 2 м повинні бути облицьовані негорючим матеріалом,
який допускає легке очищення від забруднення.
9.11.1.6. Приміщення фарбувальних та фарбоприготувальних
дільниць мають бути обладнані самостійною примусовою
припливо-витяжною вентиляцією та системами місцевих відсосів із
фарбувальних камер, ванн занурення, установок обливання, постів
ручного фарбування, сушильних камер тощо.
Забороняється здійснювати фарбувальні роботи, коли відключені
системи вентиляції. Слід передбачати захисне блокування, яке
унеможливлює подавання матеріалів (або стисненого повітря) до
розпилюючих пристроїв у разі припинення роботи вентиляції. Витяжні
вентиляційні установки фарбувальних приміщень повинні мати звукову
або світлову сигналізацію, яка сповіщує про припинення їх роботи.
9.11.1.7. Вентилятори витяжних систем від фарбувальних
дільниць, фарбувального та сушильного устатковання повинні бути у
вибухобезпечному виконанні.
9.11.1.8. Перед зміною фарби, у разі використання в одній
камері різних лакофарбових матеріалів (нітроцелюлозних, масляних,
алкідних тощо), її необхідно ретельно очищати від осілої фарби
іншого типу.
9.11.1.9. Фарбувальні та сушильні камери, установки
струминного обливання та занурення, а також дільниці безкамерного
фарбування на ґратах мають бути обладнані АУП.
9.11.1.10. У разі ручного фарбування внутрішніх поверхонь
великогабаритних виробів необхідно передбачати в них не менше двох
отворів (люків) із протилежних сторін: один - для витяжки,
другий - для підсмоктування свіжого повітря. Об'єм вентильованого
повітря розраховується на розведення парів розчинників у
середньому до гранично допустимих концентрацій.
9.11.1.11. Повітря, яке відсмоктується від місця фарбування
розпиленням (камери, кабіни, ґрати на підлозі), повинне очищатися
від часток горючих фарб та лаків за допомогою гідрофільтрів
("мокрий" спосіб) чи інших ефективних пристроїв очищення.
9.11.1.12. Під час фарбування розпиленням фарбонагнітальні
бачки повинні розміщуватися поза фарбувальними камерами.
Фарборозпилювачі повинні бути заземлені.
9.11.1.13. Фарборозпилювачі та шланги в кінці зміни повинні
бути очищені від залишків лакофарбових матеріалів та промиті.
Фарбувальні камери очищаються від осілої фарби в міру її
накопичення, але не рідше одного разу на тиждень після закінчення
зміни (коли працює вентиляція).
Ванни гідрофільтрів фарбувальних камер слід у міру
накопичення фарб, але не рідше одного разу на тиждень очищати від
осілої фарби та отвори від фарби, яка плаває на поверхні води, -
не рідше одного разу на зміну.
Огляд форсунок гідрофільтрів слід здійснювати один раз на
добу та при необхідності очищати їх.
9.11.1.14. У разі фарбування методом безповітряного
розпилення забороняється включати в роботу електронагрівник
установки з підігріванням до повного заповнення гідросистеми.
Фарборозпилювач, який перебуває під високим тиском лакофарбового
матеріалу, повинен мати попереджувальний напис "Вогненебезпечно!
Високий тиск". Сітчасті фільтри установок безповітряного
розпилення слід виймати та промивати не рідше одного разу та
тиждень.
9.11.1.15. У разі фарбування виробів в електростатичному полі
високої напруги роботи слід проводити в спеціальній облаштованій
електрофарбувальній камері. Відкриті отвори в огорожі камери
можуть улаштовуватися лише для проходження транспортних засобів з
виробами, які фарбуються.
Конструкція підвісок для виробів на конвеєрі має бути такою,
щоб вироби, які фарбуються, під час роботи не розгойдувалися.
У електрофарбувальних установках необхідно мати захисне
блокування, яке унеможливлює вмикання розпилювальних пристроїв,
Стр. 1 |
Стр. 2 |
Стр. 3 |
Стр. 4 |
Стр. 5 |
Стр. 6 |
Стр. 7 |
Стр. 8 |
Стр. 9 |
Стр. 10
|
