|
Страница 5
Стр. 1 |
Стр. 2 |
Стр. 3 |
Стр. 4 |
Стр. 5 |
Стр. 6 |
Стр. 7 |
Стр. 8 |
Стр. 9 |
Стр. 10
блокування, яке унеможливлює вмикання розпилювальних пристроїв,
коли вимкнена вентиляція або коли конвеєр нерухомий, а також яке
відключає електростатичне поле у разі припинення роботи
вентиляції.
9.11.1.16. Для аварійного відключення електрофарбувальної
камери і конвеєра поблизу камери слід встановлювати кнопку "Стоп".
Місце розміщення аварійних кнопок повинне бути відоме персоналові,
який обслуговує дільницю електростатичного фарбування.
9.11.1.17. Підвіски для деталей у разі конвеєрного
виробництва слід очищати в міру забруднення, але не рідше двох
разів на тиждень. Очищення всередині електрофарбувальної камери
повинне проводитися після кожної зміни, коли працює вентиляція.
9.11.1.18. Робота з ручною електростатичною установкою має
здійснюватися відповідно до інструкції з експлуатації цієї
установки. Після закінчення роботи слід промивати систему
відповідним розчинником, коли вимкнена висока напруга.
9.11.1.19. Не дозволяється:
проводити в фарбоприготувальному відділенні будь-які роботи,
крім готування фарби;
об'єднувати між собою спільною витяжною системою місцеві
відсмоктувачі повітря від фарбувальних камер, ванн занурення та
іншого технологічного фарбувального устатковання, а також
вентиляційні системи фарбувальних приміщень та фарбоприготувальних
відділень (між собою та з вентиляційними системами інших
виробництв);
захаращувати фарбоприготувальні відділення та фарбувальні
камери бідонами, відрами з фарбою та розчинниками, обтиральними
матеріалами тощо;
залишати фарбувальні установки, що працюють, без нагляду;
готувати фарби та лаки безпосередньо на робочому місці;
застосовувати лакофарбові матеріали та розчинники невідомого
складу, а також речовини та матеріали, на які відсутні
характеристики їх пожежної небезпеки.
9.11.2. Малярські роботи
9.11.2.1. До роботи з горючими речовинами та матеріалами
(рулонними, плитковими, епоксидними смолами, мастиками, що містять
вогненебезпечні речовини тощо) допускаються особи, які пройшли
спеціальне навчання (пожежно-технічний мінімум).
9.11.2.2. Наносити горючі покриття на підлогу слід, як
правило, у світлу частину доби. Роботи необхідно починати з місць,
найбільш віддалених від виходів з приміщень, а в коридорах - після
завершення робіт у приміщеннях.
9.11.2.3. Наносити епоксидні смоли, клеї, мастики, у тому
числі лакофарбові на основі синтетичних смол, наклеювати плиткові
та рулонні полімерні матеріали слід після закінчення всіх
будівельно-монтажних та санітарно-технічних робіт перед остаточним
пофарбуванням приміщень.
9.11.2.4. Під час готування бітумної мастики розігрівати
розчинники не дозволяється.
Під час змішування розігріту мастику слід вливати в розчинник
(бензин, скипидар тощо), перемішуючи її дерев'яною мішалкою.
Температура мастики в момент приготування суміші не повинна
перевищувати 70 град. С.
Забороняється користуватися відкритим вогнем у радіусі менше
20 м від місця змішування смоли з розчинниками (бензином,
скипидаром тощо).
9.11.2.5. Не дозволяється використовувати речовини, матеріали
та вироби, які не мають характеристик пожежної небезпеки, а також
вказівок або інструкцій щодо безпечного виконання робіт.
9.11.2.6. Для виконання робіт з використанням мастик, клеїв
та інших горючих речовин повинен застосовуватися інструмент,
виготовлений з матеріалів, які не дають іскор під час ударів
(алюміній, мідь, пластмаса, бронза тощо). Промивати інструмент та
обладнання, застосовуване під час виконання робіт з пальними
речовинами, необхідно на відкритому майданчику або в приміщенні,
що має вентиляцію.
9.11.2.7. У разі використання горючих речовин їх кількість на
робочому місці не повинна перевищувати змінної потреби. Резервуари
з горючими речовинами необхідно відкривати лише перед
використанням, не тримати їх відкритими, після закінчення роботи
здавати на склад.
Тара з-під цих речовин повинна зберігатися в спеціально
відведеному місці поза приміщеннями.
9.11.2.8. Приміщення та робочі зони, в яких працюють з
горючими речовинами, що виділяють вибухопожежонебезпечні пари,
мають бути забезпечені природною або примусовою припливно-витяжною
вентиляцією.
У цих приміщеннях не повинні виконуватися роботи, які
пов'язані з використанням вогню або викликають іскроутворення; не
допускається перебування осіб, що не беруть участі у
безпосередньому виконанні робіт.
Перед входом у такі приміщення повинні вивішуватися
попереджувальні знаки та написи. Приміщення повинні бути
забезпечені первинними засобами пожежогасіння з розрахунку: два
пінних вогнегасника і негорючого теплоізоляційного матеріалу або
повсті на кожні 100 кв. м приміщення.
9.11.2.9. Доступ людей до закритих резервуарів або приміщень
відразу ж після закінчення робіт з ґрунтовки чи фарбування
горючими рідинами не дозволяється, про що повинні попереджати
вивішені таблички. Поновлення робіт у цих резервуарах
(приміщеннях) можливо тільки після одержання дозволу керівника
робіт.
10. Вугільні розрізи
10.1. Проекти вугільних розрізів повинні відповідати вимогам
пожежної безпеки відповідно до Закону України "Про пожежну
безпеку", будівлі та споруди промислового призначення вугільних
розрізів повинні задовольняти також вимоги ВНТП 27-82,
ДБН А.2.2-1-95, ГСТУ 10.1.00174125.001-2002, цих Правил.
10.2. Категорію пожежонебезпеки вугільного розрізу визначають
(додаток 20) відповідно до "Временного руководства по профилактике
и тушению эндогенных пожаров на разрезах" у залежності від
кількісного критерію пожежонебезпеки (таблиця 5).
Таблиця 5
КЛАСИФІКАЦІЯ
вугільних розрізів з пожежонебезпеки
------------------------------------------------------------------
| Категорія | Ступінь небезпеки |Кількісний критерій |
|пожежонебезпеки| | пожежонебезпеки |
|---------------+---------------------------+--------------------|
| I | Безпечні | Менше 25 |
|---------------+---------------------------+--------------------|
| II | Малонебезпечні | 25-50 |
|---------------+---------------------------+--------------------|
| III | Помірно небезпечні | 50-75 |
|---------------+---------------------------+--------------------|
| IV | Небезпечні | 75-100 |
|---------------+---------------------------+--------------------|
| V | Підвищеної небезпеки | 100-125 |
|---------------+---------------------------+--------------------|
| VI | Надто небезпечні | Понад 125 |
------------------------------------------------------------------
10.3. У виробничих приміщеннях, на вугільних складах,
бункерах, стрічкових конвеєрах, екскаваторах, відвалоутворювачах
та інших гірничих машинах повинні бути первинні засоби
пожежогасіння. Їх кількість і місце розташування визначаються
відповідно до чинних нормативних документів, затверджуються
головним інженером розрізу за узгодженням з органами Державного
пожежного нагляду.
10.4. На розрізі повинні бути пожежні автомобілі та (або)
прокладений пожежний водопровід, підключений до системи загального
водопостачання та обладнаний через кожні 100 м колодязями з
гідрантами.
10.5. Необхідний пожежний запас води приймається за
найбільшими пожежними витратами (30 л/с або 108 куб. м/год) та
максимальними господарськими витратами води (75 куб. м/год за
3 години гасіння пожежі). Нормативний напір при пожежегасінні
45 м. Необхідний напір води та її витрати повинні забезпечуватися:
резервуарами місткістю 500 куб. м кожний;
пожежними насосами марки Д 3250-50 (робочі та резервні).
10.6. На розрізах слід здійснювати контроль за рівнем води в
запасних резервуарах, а також дистанційне керування пожежними
насосами. Насоси повинні бути розташовані в опалювальних
приміщеннях, які виконані із негорючих матеріалів. У цих
приміщеннях повинен бути зосереджений пожежний інвентар.
10.7. Приміщення будівель та споруд розрізу повинні бути
оснащені засобами автоматичної пожежної сигналізації відповідно до
ДБН В.2.5-13-98.
10.8. Приймальна станція пожежної сигналізації повинна
розміщуватися в центральному диспетчерському пункті розрізу.
10.9. Екскаватори, привідні станції та пункти пересипання
стрічкових конвеєрів повинні бути обладнані системами пожежної
сигналізації та АУП. Арматура керування АУП на привідних станціях
стрічкових конвеєрів повинна розміщуватися в утепленому колодязі,
а підвідний трубопровід - захищений від перемерзання.
10.10. Усі стрічкові конвеєрні лінії вугільних розрізів
повинні бути оснащені пожежобезпечними стрічками згідно з
ГСТУ 12.11.402-97 та мати пристрій для аварійної зупинки конвеєра
з будь-якого місця його довжини.
10.11. Пожежний захист комплексу транспортно-відвального
моста повинен здійснюватися за затвердженою головним інженером
підприємства інструкцією, яка містить конкретні протипожежні
заходи, а також визначає необхідну кількість засобів пожежогасіння
та місця їх розміщення. Ця інструкція повинна бути узгоджена з
органами Держпожежнагляду.
10.12. Утримання рухомого складу, рейкових шляхів та
сигналізації на залізничному транспорті розрізу повинне
відповідати вимогам НАПБ В.01.010-97/510 та
ГСТУ 10.1.001741125001-2002. Забороняється допускати до
експлуатації локомотиви та інші самохідні одиниці на залізничному
ходу у разі несправності або відсутності засобів пожежогасіння.
10.13. Використовуваний на розрізах вантажний транспорт
стосовно пожежної безпеки повинен відповідати вимогам
НАПБ А.01.001-95 ( z0219-95 ) та НАПБ В. 01.054-98/510.
10.14. Приміщення пересувних трансформаторних підстанцій та
розподільних пунктів на вугільних розрізах повинні бути виконані
із негорючих матеріалів.
10.15. Для вугільних складів повинні бути розроблені
протипожежні заходи, затверджені керівництвом розрізу.
10.16. Відвали гірничих та окислювальних порід (вуглистий
сланець, колчеданні породи тощо) повинні бути розміщені за межами
розрізу.
10.17. Порядок утворення та експлуатації відвалів
визначається проектом, який містить протипожежні заходи,
відповідно до ДНАОП 1.1.30-5.37-02.
10.18. Для обігрівання людей дозволяється встановлювати в
спеціальних будках металеві печі за узгодженням з органами
Держпожежнагляду.
10.19. Змащення двигунів, лебідок, конвеєрів та інших
механізмів у кар'єрах повинні виконуватися за допомогою
спеціальних закритих пристроїв (автоматичне змащення, маслянки,
дозувальні шприці тощо).
Змащення вагонеток, вагонів, електровозів та інших рухливих
механізмів необхідно виконувати в спеціально відведених для цього
місцях. Місця (майданчики) для змащення рухливого складу повинні
бути обладнані первинними засобами пожежогасіння. Категорично
забороняється використання відкритого вогню та паяльних ламп для
розігрівання мастил та води.
10.20. Мастильні матеріали на гірничих та транспортних
машинах повинні зберігатися в закритих металевих ящиках у
кількості, яка не перевищує одноденну потребу.
Використані обтиральні матеріали слід складати в спеціальні
металеві ящики з кришкою та виносити за межі вугільного кар'єру
для подальшої утилізації.
10.21. При проведенні робіт з відтавання мерзлого ґрунту
паром паропроводи повинні мати теплоізоляцію. Ці роботи під
повітряними лініями електропередач заборонені.
10.22. Проведення вогневих робіт допускається тільки за
нарядом та з дозволу головного інженера вугільного розрізу з
обов'язковим повідомленням органів аварійно-рятувальної служби.
10.23. На вугільних розрізах, на яких робота супроводжується
пилоутворенням та газовиділенням, не рідше одного разу на квартал
у місцях найбільшого пилоутворення та скупчення газів необхідно
проводити відбирання проб для аналізу повітря. Місця відбирання
проб повітря визначаються планом, затвердженим головним інженером
розрізу. Запиленність повітря та кількість шкідливих газів на
робочих місцях не повинні бути більше встановлених санітарними
нормами.
10.24. Вугільний розріз повинен бути обладнаний комплексом
технічних засобів, які забезпечують контроль та керування
технологічними процесами та безпеку робіт, зокрема засобами
звукової сигналізації пожежної тривоги, які сповіщують про пожежу
гудками, сиренами тощо.
10.25. Особи, які виявили пожежу на розрізі, повинні негайно
сповістити про це змінному гірничому наглядові.
10.26. Змінний гірничий нагляд зобов'язаний:
негайно повідомити про пожежу підрозділам
аварійно-рятувальної служби або ДВГРС;
сповістити сигналом пожежної тривоги всіх, хто працює на
розрізі;
організувати гасіння пожежі із залученням усіх робітників.
10.27. Під час виникнення пожежі всі роботи на дільницях,
повітря яких забруднене продуктами горіння, повинні бути
припинені, за винятком робіт, які пов'язані з ліквідацією пожежі.
10.28. Для попередження виникнення ендогенних пожеж на
вугільних розрізах необхідно застосовувати спеціальні
профілактичні та технологічні заходи (додаток 21).
10.29. На розрізах III категорії пожежонебезпеки та вище
профілактичній обробці антипірогенами підлягають вугільні уступи
pnanwncn борта, який має геологічні порушення, або уступи, які
порушені буропідривними роботами, терміни відпрацьовування котрих
перевищують інкубаційний період їх самозаймання; вугільні та
породовугільні скупчення невеликих об'ємів, використовувані для
аварійних з'їздів, насипу залізничних колій та конвеєрних ліній.
10.30. Обробку вугільних ціликів у залежності від їх стану
необхідно проводити методом зрошення, а в окремих випадках -
шляхом нагнітання антипірогенної рідини (за її відсутності - води)
у вугільний масив через свердловини. Зрошенню підлягають дільниці
укосів уступів з вугільними порушеннями, дільниці, які
консервуються на термін, що перевищує інкубаційний період, а на
розрізах VI категорії пожежонебезпеки - і робочі майданчики
вугільних уступів у місцях геологічних порушень та проведення
підривних робіт.
10.31. Зрошення необхідно здійснювати шляхом одноразового
(або дворазового з інтервалом не більше семи днів) нанесення
антипірогену на оброблювану поверхню за допомогою пожежних,
поливальномиючих або спеціально переустаткованих машин.
При первинній обробці питома витрата антипірогену повинна
бути 5-8 л/кв. м, при повторному нанесенні 4-5 л/кв. м.
10.32. Для своєчасного виявлення осередків самонагрівання
вугілля за участю місцевих органів Держнаглядохоронпраці повинні
систематично здійснюватися:
контроль за зовнішніми видимими ознаками самозаймання вугілля
(запотівання, виділення пари, диму, запаху);
вимірювання температури та контроль повітря на наявність
оксиду вуглецю в районі потенційних пожежних дільниць.
10.33. Місця осередків розташування пожеж повинні наноситися
на місячні плани гірничих робіт. Кожний осередок нумерується в
порядку черговості його появи на даному розрізі.
10.34. Для попередження займання вугільного пилу під час
підривних робіт на вугільному уступі розрізів VI категорії
пожежонебезпеки перед висадженням необхідно попередньо зволожити
водою верхній горизонтальний майданчик, підготовлений до вибуху
блоку, а при низькій змачуваності вугілля - розчином
поверхово-активних речовин.
10.35. Для попередження пожеж та зменшення загазованості на
розрізах слід щорічно планувати заходи щодо протипожежного
захисту, узгоджені з органами пожежного нагляду та затверджені
технічним керівництвом розрізу.
10.36. Вугільні уступи, які підлягають консервації або
тривалому вистоюванню без подальшого відновлення, необхідно
відпрацьовувати до займаного масиву гірничих порід, а їхні укоси
засипати негорючими породами.
10.37. Не дозволяється:
розведення багать на вугільних уступах;
робота локомотивів та автотранспорту, не обладнаних
іскрогасниками, на дільницях з вугіллям;
навантаження вугілля, яке горить, на стрічкові конвеєри, у
залізничні вагони та автотранспорт;
викидання розжареної золи та шлаку з топок локомотивів на
вугільні уступи;
зберігання на машинах та локомотивах бензину та інших
легкозаймистих речовин;
спалювання обтиральних матеріалів, ганчірок, облитих горючими
рідинами, а також застосування смолоскипів для відігрівання
замерзлих труб та механізмів на території розрізів;
розведення багать поблизу гирла свердловин дренажних шахт
відкритим полум'ям;
стоянка поблизу усть машин із працюючим двигуном внутрішнього
згорання;
паління тютюнових виробів у невизначених для цього місцях.
11. Вуглезбагачувальні та вуглебрикетні фабрики
11.1. Будівлі та споруди вуглезбагачувальних і вуглебрикетних
фабрик повинні бути не нижче II ступеня вогнестійкості та
розподілятися по технологічному потоку протипожежними стінами
2-го типу на окремі відсіки. Дерев'яні будівлі та споруди діючих
фабрик із внутрішньої та зовнішньої сторони повинні бути оброблені
вогнезахисними складами, які забезпечують I групу вогнезахисної
ефективності згідно з ГОСТ 16363-98.
11.2. Стіни та укоси помостів металоконструкцій повинні
виконуватися з матеріалів, з яких можна змивати вугільний пил.
11.3. На кожному діючому підприємстві повинен бути
розроблений проект комплексного знепилення, затверджений головним
інженером.
11.4. Прибирати вугільний пил з устатковання необхідно не
рідше одного разу на зміну.
Терміни періодичності прибирання пилу в спорудах у залежності
від інтенсивності пилоутворення установлюються графіком, який
щокварталу затверджує головний інженер підприємства. Під час
прибирання пил не повинен переходити в завислий стан.
11.5. На підприємстві повинне застосовуватися мокре і сухе
прибирання пилу. Мокре прибирання проводиться змивом пилу водою із
стволів- розпилювачів. При сухому способі прибирання повинні
застосовуватися як пересувні, так і стаціонарні пилососні
установки.
11.6. Забороняється робота машин та механізмів за відсутності
або несправності пилозахисних укриттів та інших засобів
пилопридушення, передбачених проектом комплексного знепилювання.
Запилене повітря, яке відсмоктується, перед видаленням в атмосферу
підлягає очищенню до гранично допустимих концентрацій пилу.
11.7. Незалежно від загальної вентиляції в місцях утворення
пилу повинні встановлюватися місцеві спеціальні пристрої
(пилососи) таким чином, щоб пил відсмоктувався безпосередньо біля
місць його утворення.
11.8. На діючих підприємствах пилогазовий режим уводиться
наказом керівника підприємства на підставі конкретних випробувань
вугільного пилу на вибуховість, проведених МакНДІ, та даних шахт з
газовиділення вугільних пластів. Результати випробувань
вибуховості вугільного пилу направляються підприємству в 30-денний
термін. Повторні випробування проводяться один раз на три роки, а
при зміні сировинної бази проводяться позачергові випробування.
11.9. Концентрація метану в місцях можливого його скупчення
(бункера, надбункерні приміщення, вуглеприймальні ями тощо)
повинна контролюватися щозміни за допомогою стаціонарних та
переносних газоаналізаторів.
У разі концентрації метану в повітрі понад 2% усі роботи
повинні бути припинені та вжиті заходи до негайного провітрювання
загазованої дільниці.
11.10. Для попередження поширення пожежі в сусідні приміщення
в місцях прилягання конвеєрних галерей до будівель, споруд, а
також у отворах протипожежних стін (брандмауерів) повинні бути
встановлені протипожежні двері та водяні завіси.
11.11. Зберігання спецодягу у виробничих приміщеннях
категорично забороняється.
11.12. Мастильні та обтиральні матеріали в кількості, яка не
перевищує добової потреби, необхідно зберігати в металевих ящиках
з кришками, що щільно закриваються.
11.13. На підприємствах забороняється захаращувати проходи та
виходи, підступи до механізмів, установок і засобів пожежогасіння.
11.14. У всіх приміщеннях і на території фабрик забороняється
користуватися відкритим вогнем.
Курити дозволяється тільки в спеціально відведених місцях,
облаштованих металевими урнами. У цьому місці повинен бути
вивішений напис "Місце для куріння".
11.15. Усі трубопроводи, які подають пару і воду з
температурою понад 50 град. С, повинні мати теплову ізоляцію.
Температура поверхні зовнішнього шару ізоляції не повинна
перевищувати 50 град. С.
11.16. Будова, експлуатація, гасіння та розбирання породних
відвалів виконуються відповідно до вимог ДНАОП 1.1.30-5.37-02,
ДНАОП 1.1.30-1.01-00 ( z0715-00 ).
11.17. Робота преса з появою полум'я (іскор) у каналах
формувального інструмента прес-блоку не допускається.
11.18. Дії обслуговувального персоналу у разі виникнення
займання та вибуху нагрітої пилогазової суміші в сушильному тракті
в періоди пуску, зупинки та перебоїв подавання вугілля в сушарку
повинні відповідати робочій інструкції з експлуатації сушильних
установок.
11.19. Пуск сушильної установки в роботу дозволяється тільки
зі справною контрольно-вимірювальною апаратурою та справними
запобіжними клапанами на тракті газів та пиловловлювачів.
11.20. Експлуатація газових сушильних установок без обмеження
з концентрації кисню допускається при сушінні антрациту,
напівантрациту, а також кам'яного вугілля з початковою
температурою (на вході в апарат) до 400 град. С та температурі
відпрацьованих газів або повітря (перед або після димососа)
до 70 град. С.
11.21. Контроль за концентрацією кисню повинен проводитися за
показниками стаціонарних автоматичних газоаналізаторів.
11.22. Температура газів перед димососом повинна бути не
більше 120 град. С (для установок без обмеження концентрації кисню
70 град. С).
11.23. Кожна газова сушильна установка повинна мати
блокувальні пристрої:
перешкоджаючі включенню електродвигунів димососів та
сушильного барабана за відсутності захисної пари (інертного газу)
у підвідному трубопроводі до сушарки та води на мокрі
пиловловлювачі;
які відключають установку при досягненні температури перед
димососом 120 град. С (70 град. С для установок без обмеження
концентрації кисню).
11.24. Забороняється пуск та робота газових сушильних
установок у разі:
відсутності або несправності контрольно-вимірювальних
приладів, сигналізації та блокування;
несправності устатковання, укриттів та систем промислової
вентиляції;
відсутності захисної пари або інертного газу;
відсутності води в мокрих пиловловлювачах;
засмічення або забиття вугіллям труб;
наявності осередку пожежі в сушильному тракті;
засмічення відводів і несправності запобіжних клапанів;
тертя барабана об кожух розвантажувальної камери;
перевищення значення температури перед димососом, яке
установлене режимною картою.
11.25. Для гасіння пожежі повинна подаватися захисна пара
(інертний газ) в усі ступіні сухого пиловловлювання та в усі
резервуари з висушеним продуктом, а також для барабанних сушарок -
у зону закидання вугілля, для установок киплячого (завислого) шару
та класифікаторів, які працюють з початковою температурою газів
понад 150 град. С, - над ґратами.
11.26. Трубчасті парові сушарки на вугільних брикетних
фабриках повинні мати світлову та звукову сигналізації, розміщені
на щиті оператора сушильно-пресового корпусу, що спрацьовують при:
досягненні температури перед електрофільтром 107 град. С;
зниженні витрати пари менше встановленого мінімального рівня;
досягненні нижньої межі температури пароповітряної суміші
(80 град. С);
знятті напруги з електрофільтра;
несправності струшувальних механізмів;
несправності шлюзових затворів бункерів пилу.
11.27. Трубчаста парова сушильна установка повинна мати
блокувальні пристрої:
які перешкоджають включенню електродвигуна привода сушарки та
відключають його при зупинці збірного конвеєра висушеного вугілля;
які забезпечують відключення електрофільтра та припинення
подавання пари на сушильний барабан при досягненні температури
пароповітряної суміші 110 град. С;
які відключають електрофільтр при подаванні захисної пари.
11.28. Сушильні відділення повинні мати систему аспірації та
діючу припливно-витяжну вентиляцію.
11.29. Для гасіння вибухового тиску та відведення із
сушильного відділення газів, що утворилися під час вибуху,
поверхня подовжньої зовнішньої стінки з боку систем газоочистки
повинна мати одинарне застеклення з площею не менше 30% поверхні.
Застосування армованого скла та склоблоків для засклення
зовнішньої стіни сушильного відділення з боку систем газоочистки
не допускається.
11.30. Розвантажувальні камери, провальна частина
труб-сушарок та пилоуловлювальні апарати сухого очищення газів для
вивантаження сухого вугілля та пилу повинні обладнуватися
герметизуючими пристроями, які перешкоджають проникненню вибухових
газів до приміщень та підсмоктуванню повітря до сушильних трактів.
11.31. Монтаж та експлуатація електрофільтрів повинні
проводитися відповідно до вимог ДНАОП 0.00-1.21-98 ( z0093-98 ) та
НАОП 1.1.30-1.03-90.
Відповідальним за експлуатацію електрофільтрів та безпечне
ведення робіт наказом керівника фабрики призначається особа з
числа інженерно-технічних працівників, яка має відповідне
посвідчення з електробезпеки.
11.32. Приміщення підвищувально-випрямної підстанції
електрофільтрів повинне бути ізольоване від виробничих приміщень,
які містять вугільний пил.
11.33. Електрофільтри необхідно включати в роботу тільки із
справними трансформаторними пристроями для видалення уловленого
вугільного пилу.
11.34. Електрофільтри з металевими кожухами, щоб уникнути
конденсації і налипання на електроди вугільного пилу, повинні мати
теплову ізоляцію. Корпус електрофільтра повинен бути герметичним
щодо вугільного пилу і газу.
11.35. Включати електрофільтри дозволяється після одержання
сигналів про нормальну витрату пари не нижче встановленої режимною
картою сушильного барабана та за нормальної температури
пароповітряної суміші не менше 78 град. С.
11.36. Кожен електрофільтр повинен мати пристрій, що
автоматично відключає його у разі підвищення сили струму понад
установлену межу.
11.37. Під час зменшення подавання вугілля в сушильний
барабан нижче встановленої норми напруга в електрофільтрах повинна
автоматично відключатися. За відсутності автоматики відключення
напруги в електрофільтрі повинне здійснюватися до припинення
подавання вугілля в сушильні барабани.
11.38. Двері, які ведуть на дах приміщення електрофільтрів,
повинні бути постійно зачинені на замок. Ключі повинні зберігатися
в особи, яка відповідальна за експлуатацію електрофільтрів.
На дах фабрики та у приміщення електрофільтрів дозволяється
входити лише за спеціальним допуском.
11.39. Під час зниження витрати пари в сушильному барабані
менше необхідного та при температурі пароповітряної суміші понад
110 град. С напруга в електрофільтрах повинна автоматично
відключатися.
11.40. Забороняється робота електрофільтрів з несправним
блокуванням дверей трансформаторної комірки.
11.41. Гасіння вугільного пилу, який горить у шахті
електрофільтра, повинне здійснюватися розпиленим струменем води
або іншими вогнегасними речовинами через верхні люки камер при
відключеному живленні. Отвори трубок сушильної установки, у яких
відбулося загоряння вугілля, необхідно герметизувати глиною або
іншими негорючими матеріалами з двох сторін. Ліквідація осередків
горіння вугілля повинна проводитися в присутності змінного майстра
(начальника зміни).
Після ліквідації загоряння в камері електрофільтра необхідно
відкрити двері на розвантажувальній стороні сушильного барабана.
Двері необхідно відкривати без поштовхів та ударів, здатних
викликати завихрення пилу.
11.42. Електротехнічні установки підприємств та їх
експлуатація повинні відповідати вимогам чинних ДНАОП 0.00-1.32-01
( v0272203-01 ), ДНАОП 0.00-1.21-98 ( z0093-98 ) та інструкції з
монтажу та експлуатації електроустатковання.
11.43. Захист будівель, споруд та зовнішніх установок, які
мають вибухонебезпечні зони, від прямих ударів блискавки та її
вторинних проявів повинен виконуватися відповідно до
РД 34.21.122-87.
11.44. Шляхи евакуації людей, а також робочі місця виробничих
приміщень (підбункерна частина вуглеприймання,
дробильно-сортувальне, флотаційне, сушильне та пресове відділення,
станція збирання та перекачування конденсату, заглиблена насосна,
котельня) повинні мати аварійне освітлення, виконане відповідно до
ДНАОП 0.00-1.32-01 ( v0272203-01 ).
Аварійне освітлення повинне мати незалежне джерело
електроенергії від іншої підстанції або окремого трансформатора.
На діючих підприємствах допускається застосування як аварійне
освітлення шахтних акумуляторних світильників.
11.45. Маневрові локомотиви повинні бути обладнані
іскрогасниками.
Забороняється заїжджати локомотивам у будівлю приймальних
бункерів. При необхідності подавання вагонів у кінець тупика
маневрові локомотиви виконують цю роботу тільки за наявності
прикриття з відповідною кількістю вагонів.
11.46. Склади зберігання реагентів та рідких зв'язувальних
речовин повинні відповідати вимогам пожежної безпеки, викладеними
в цих Правилах.
11.47. Живильні баки реагентів об'ємом не більше добової
витрати можуть бути в будівлі флотації за умови розміщення їх в
окремому ізольованому приміщенні. Двері повинні бути
протипожежними 2-го типу.
При цьому зазначене приміщення повинне бути обладнане:
самостійною приливно-витяжної вентиляцією;
стаціонарними паровими або пінними приладами пожежогасіння;
піддоном місткістю не менше 50% об'єму живильних баків, що
мають вільний злив у приймальний пристрій поза будинком.
11.48. Заповнення живильних баків реагентом і з'єднувальними
речовинами слід здійснювати через трубопроводи спеціальними
насосами.
Заповнювати їх вручну категорично заборонено.
11.49. З метою попередження переповнення реагентами та
з'єднувальними речовинами баки повинні мати переливні трубопроводи
з гідравлічними затворами з виводом їх у резервуари складу або
спеціальні резервуари. Трубопроводи подавання реагентів і
з'єднувальних рідин мають бути постійно справними.
11.50. Приміщення з живильними баками реагентів та
з'єднувальних рідин повинні мати вентиляцію.
11.51. Проливання реагентів на підлогу, стіни та зовнішні
частини машин неприпустимо. Розлиті реагенти повинні бути
прибрані, а устатковання ретельно витерте.
11.52. Розігрівання антраценового масла в цистернах та
резервуарах повинне здійснюватися до температури не більше
70 град. С.
11.53. Зберігання твердого пеку дозволяється тільки в
пристосованих для цієї мети приміщеннях (місцях), захищених від
дії сонячних променів та вітру.
11.54. Усі приміщення, де здійснюється подрібнення та
розмелювання пеку, повинні бути ізольовані та обладнані витяжною
вентиляцією.
11.55. Завантаження пеку в дробильні і змішувальні пристрої,
а також змішування твердого пеку з вугіллям повинно здійснюватися
за допомогою механічних пристроїв та при включеній витяжній
вентиляції.
11.56. Конвеєрні стрічки, застосовувані на підприємствах,
повинні бути виготовлені з негорючих, важкогорючих та
важкозаймистих матеріалів, які не поширюють полум'я по поверхні
згідно з ГСТУ 12.11.402-97.
11.57. Вогневі роботи на підприємствах, які переробляють
вугілля, небезпечні за вибухом газу або вугільного пилу,
проводяться відповідно до НАПБ А.01.001-95 ( z0219-95 ),
ДНАОП 1.1.30-5.18-02.
11.58. На підприємствах, які перероблюють вугілля, небезпечне
за вибухами вугільного пилу або газу, вогневі роботи повинні
проводитися відповідно до ДНАОП 0.00-5.12-01,
ДНАОП 1.1.30-5.18-02.
11.59. При виконанні вогневих робіт повинні дотримуватися
вимоги ГОСТ 12.3.003-86 та цих Правил.
12. Шахти, які працюють у режимі водовідливу
("Суха консервація")
12.1. У проекті ліквідації шахти повинен бути розроблений
розділ "Протипожежний захист", який підлягає експертизі в
НДІГС "Респіратор".
Забороняється передавати шахту на реструктуризацію (закриття
або консервацію) за наявності порушень вимог її протипожежного
захисту.
12.2. На проммайданчиках ліквідованих шахт повинен бути
улаштований пожежний резервуар місткістю не менше 100 куб. м.
Заповнення резервуара може здійснюватися від однієї лінії
підводного трубопроводу. Для заповнення резервуара може
використовуватися освітлена технічна вода.
12.3. Від пожежних резервуарів до кожного ствола та об'єкта
проммайданчика ліквідованої шахти повинен бути прокладений
водопровід з розрахунковим діаметром, але не менше 100 мм.
12.4. Подавання води з поверхні в гірничі виробки
ліквідованої шахти може здійснюватися по одному магістральному
трубопроводі, прокладеному вертикальною або похилою виробкою. Як
водоподавальні можуть бути використані водовідливні магістралі,
повітропроводи тощо. Параметри мережі повинні бути обґрунтовані
гідравлічним розрахунком згідно з КД 12.07.403-96.
12.5. Для ліквідованих шахт допускається подавання води в
мережу пожежних трубопроводів насосами шахтного водовідливу.
12.6. Параметри пожежного трубопроводу розраховують за
сумарною витратою води, необхідною на створення пожежної водяної
завіси та на безпосереднє гасіння пожежі суцільним струменем з
одного пожежного ствола. Загальна витрата води повинна бути не
менше 0,022 куб. м/с (80 куб. м/год).
12.7. Пожежний трубопровід функціонуючих гірничих виробок
ліквідованої шахти обладнується пожежними кранами відповідно до
вимог ДНАОП 1.1.30-5.34-02.
12.8. Тиск води на виході з пожежних кранів, розміщення та
кількість первинних засобів пожежогасіння повинні відповідати
вимогам ДНАОП 1.1.30-5.34-02.
12.9. На шахтах, які ліквідуються і перебувають у стадії
"сухої консервації", дозволяється природне провітрювання гірничих
виробок у холодну пору року за узгодженням з НДІГС "Респіратор" і
органами Держнаглядохоронпраці.
Директор Департаменту
із надзвичайних ситуацій
та охорони праці І.О.Ященко
Додаток 1
до пункту 4.3 Правил
пожежної безпеки
для підприємств вугільної
промисловості України
ОСНОВНІ ВИМОГИ
до інструкцій щодо заходів пожежної безпеки
1. Інструкції повинні розроблятися на основі цих Правил та
інших нормативних актів з пожежної безпеки, виходячи зі специфіки
пожежної небезпеки будівель, споруд, технологічних процесів,
технологічного та виробничого устатковання вугільних підприємств.
Вони повинні встановлювати порядок та спосіб забезпечення
пожежної безпеки, обов'язки та дії персоналу у разі виникнення
пожежі, включаючи порядок оповіщення людей та повідомлення про неї
в пожежну охорону, евакуації людей та матеріальних цінностей,
застосування засобів пожежогасіння та взаємодії з підрозділами
пожежної охорони.
Інструкції можуть мати план евакуації людей та матеріальних
цінностей.
Інструкції щодо заходів пожежної безпеки розробляють особи,
які відповідальні за пожежну безпеку, їх затверджує керівник
підприємства або особа, що виконує його обов'язки, вони
узгоджуються з органами Державного пожежного нагляду, вивчаються в
системі виробничого навчання та вивішуються на спеціально
обладнаних стендах.
2. В інструкціях щодо заходів пожежної безпеки необхідно
відображати такі питання:
вимоги до утримання приміщень, у тому числі евакуаційних
шляхів виходів;
місця для куріння та вимоги до них;
утримання і зберігання спецодягу;
порядок утримання робочих місць, зберігання та застосування
ЛЗР та ГР, горючих речовин та матеріалів;
порядок застосування відкритого вогню, проведення вогневих,
вогненебезпечних та інших робіт;
порядок огляду та вимкнення електроустановок, приведення до
пожежонебезпечного стану приміщення та робочі місця;
обов'язки та дії персоналу у разі пожежі з зазначенням
порядку (системи) сповіщення людей про пожежу та виклик пожежної
охорони; порядку евакуації людей та матеріальних цінностей; правил
застосування засобів пожежогасіння та установок пожежної
сигналізації; порядку аварійного вимкнення електрообладнання,
вентиляції, зупинки роботи технологічного устатковання тощо.
3. Інструкції щодо проведення вогневих та вогненебезпечних
робіт, експлуатації технологічних установок та устатковання
необхідно розробляти з урахуванням вимог, викладених у розділі 9
цих Правил.
Директор Департаменту
із надзвичайних ситуацій
та охорони праці І.О.Ященко
Додаток 2
до пункту 4.8 Правил
пожежної безпеки
для підприємств вугільної
промисловості України
ОСНОВНІ ВИМОГИ
до проекту протипожежного захисту вугільних шахт
1. Загальні положення
1.1. ППЗ є основним документом, що регламентує виконання
протипожежних заходів, спрямованих на запобігання пожеж на
промислових майданчиках та в гірничих виробках діючих вугільних
шахт та шахт, які будуються чи ліквідуються, а при їх виникненні -
ефективне гасіння та локалізацію.
1.2. ППЗ розробляється проектною організацією, що має
ліцензію, відповідно до вимог КД 12.07.403-96, узгоджується з ВГРЗ
та затверджується технічним директором організації (власником), до
складу якої входить шахта.
1.3. Головним інженером шахти два рази на рік до ППЗ та до
ПЛА вносяться корективи, які узгоджується з місцевим органом
Держнаглядохоронпраці та ВГРЗ.
2. Вимоги до структури ППЗ вугільних шахт
2.1. До складу ППЗ шахти повинні входити:
пояснювальна записка з розрахунками та схемами;
графічна документація.
2.2. Пояснювальна записка повинна мати такі розділи:
титульний лист;
лист корективів;
прізвища розроблювачів;
зміст;
коротка характеристика шахти;
протипожежний захист надшахтних будівель та споруд;
протипожежний захист гірничих виробок;
система підземного протипожежного водопостачання;
додаткові вимоги до протипожежного захисту шахт, що
розробляють пласти вугілля, схильного до самозаймання;
додаткові вимоги до ППЗ шахти при її закритті або
консервації;
заходи щодо приведення протипожежного захисту діючої шахти у
відповідність до технічних рішень, викладених в ППЗ.
2.3. Графічна документація повинна мати:
план промислових майданчиків із нанесеної на нього схемою
водопостачання, пожежними водоймами, насосною станцією, складом
протипожежних матеріалів та під'їзних колій до них;
схеми протипожежного захисту усть стволів, шахтних копрів,
естакад та інших поверхневих споруд;
схему будови пожежної насосної станції;
схему вентиляції та план гірничих робіт з нанесеною на них
системою пожежо-зрошувального трубопроводу, позначенням фактичних
та проектних значень витрат та тиску води, запірних і регулюючих
гідравлічних пристроїв, протипожежних дверей, арок, місць
розміщення та кількість ручних, стаціонарних та пересувних
вогнегасників, АУП та їх типів. Якщо шахти мають складну мережу
гірничих виробок, то допускається зображення окремих елементів
протипожежного захисту частинами на викопіюваннях зі схеми або у
вигляді спеціальних схем (схема водовідливу, схема розміщення в
шахті вогнестійкого кріплення, схема внутрішньошахтного
повітропровода тощо). На схемах або планах гірничих робіт повинен
бути зазначений ступінь вогнестійкості кріплення, а також напрямок
руху свіжого та відпрацьованого вентиляційного струменя повітря;
креслення вузлів редукування та перемикаючих пристроїв;
креслення загального виду протипожежних дверей для
горизонтальних та похилих виробок;
схему установки водяного пожежогасіння на привідних станціях
стрічкових конвеєрів;
схему установки водяного пожежогасіння для захисту лінійної
частини стрічкових конвеєрів.
3. Вимоги до змісту пояснювальної записки ППЗ
3.1. Титульний лист повинен мати:
найменування шахти та її статус;
підпис керівництва шахти;
стверджуючий підпис технічного директора виробничого
об'єднання, холдингової компанії, акціонерного товариства, до
складу яких входить шахта, або власника (директора) самостійної
шахти;
погоджуючий підпис командира ВГРЗ, який обслуговує цю шахту.
3.2. Лист коректування ППЗ повинний мати:
дату коректування;
підпис головного інженера шахти, який проводив
коректування ППЗ;
підпис помічника командира ВГРЗ, який перевірив зміст
коректування ППЗ;
погоджуючий підпис командира ВГРЗ;
погоджуючий підпис начальника місцевого органу
Держнаглядохоронпраці.
3.3. ППЗ повинен мати інформацію про організацію або технічні
служби, які розробили ППЗ шахти.
3.4. Лист змісту ППЗ повинний мати перелік розділів, пунктів,
додатків та креслень із позначенням сторінок.
3.5. Коротка характеристика шахти
Розділ повинен мати наступні пункти:
найменування шахти та її статус;
місце розташування шахти;
межі та розміри шахтного поля;
кількість робочих пластів та їх характеристика;
категорія шахти за газом, небезпека за пилом та наявність
пластів вугілля, схильного до самозаймання;
розташування стволів у межах шахтного поля;
система розробки;
схема та спосіб провітрювання шахти;
способи виїмки, доставки і відкатки вугілля;
добовий приплив води. Характеристика водовідливу та режим
роботи насосів;
характеристика системи трубопроводів, що можуть бути
використані як пожежні.
3.6. Протипожежний захист надшахтних будівель та споруд
Розділ повинен мати наступні пункти:
дані про незалежні джерела, які живлять водою резервуари на
поверхні шахти, у тому числі і природні водойми;
фактичні дані про пожежні резервуари для зберігання пожежного
запасу води;
технічну характеристику пожежної насосної станції;
дані про поверхневий протипожежний трубопровід;
дані про спеціальні заходи щодо протипожежного захисту
вертикальних стволів;
дані про наявність засобів та стан протипожежного захисту
шахтних копрів, у тому числі баштових;
дані про кількість та місце розташування первинних засобів
пожежогасіння та пожежної сигналізації в надшахтних будівлях та
спорудах;
дані про місце розташування та комплектацію поверхневого
складу пожежного устатковання та матеріалів.
У пункті "Фактичні дані про пожежні резервуари для зберігання
пожежного запасу води" вказують кількість та конструкцію їх,
об'єм, віддаленість від шахтних стволів, призначення резервуарів -
спеціально для пожежних цілей або об'єднані для зберігання води,
яку використовують на виробничі, господарські та пожежні потреби.
У пункті "Технічна характеристика пожежної насосної станції"
вказують кількість та тип пожежних насосів, продуктивність та
напір, режим їх роботи відповідно до вимог ДНАОП 1.1.30-5.34-02 та
схеми подавання води до системи протипожежного водопостачання.
У пункті "Дані про поверхневий протипожежний водопровід"
приводиться фактична схема розведення поверхневого протипожежного
водопроводу з нанесенням на неї діаметра труб, існуючої
гідравлічної арматури, довжини віток водопроводу, що прокладається
до окремих будівель і споруд на поверхні шахти. Розрахунок
параметрів системи протипожежного водопостачання поверхневих
споруд вугільних шахт повинен відповідати вимогам чинних
будівельних норм проектування.
У пункті "Дані про спеціальні заходи щодо протипожежного
захисту вертикальних стволів" наводяться дані про кільцеві водяні
завіси, пожежні ляди. Розрахунок параметрів протипожежного захисту
вертикальних стволів виконується відповідно до вимог
ДНАОП 1.1.30-5.34-02.
У пункті "Дані про наявність засобів та стан протипожежного
захисту шахтних копрів, у тому числі баштових" наводяться дані про
наявність та розміщення засобів пожежогасіння на шахтних копрах, у
тому числі баштових. При цьому приводяться технічні характеристики
засобів пожежогасіння, тип вогнегасної речовини, схеми
трубопроводів зі зрошувачами та їх кількість. Розрахунок
параметрів режиму роботи засобів протипожежного захисту
виконується відповідно до вимог ДНАОП 1.1.30-5.34-02.
У пункті "Дані про кількість та місце розташування первинних
засобів пожежогасіння та пожежної сигналізації в надшахтних
будівлях та спорудах" приводяться розрахунок кількості та схема
розміщення первинних засобів пожежогасіння (вогнегасники, пісок,
пожежні щити з інструментом) у надшахтних будинках і спорудах
відповідно до вимог чинних СНіП, ДНАОП 1.1.30-1.01-00
( z0715-00 ), ДНАОП 1.1.30-5.34-02 та цих Правил.
Зміст інших пунктів цілком розкривається їхньою назвою і
додаткових роз'яснень не вимагає.
3.7. Протипожежний захист гірничих виробок
Розділ повинен мати такі пункти:
ступінь пожежної небезпеки підземних об'єктів шахти;
фактичний ступінь вогнестійкості та група горючості кріплення
гірничих виробок шахти;
способи та засоби виявлення екзогенних пожеж;
способи та засоби сповіщення гірникам про пожежу в шахті;
розміщення первинних засобів пожежогасіння, протипожежних
дверей та арок;
вибір типу та розрахунок параметрів режиму роботи АУП у
конвеєрних виробках шахти;
розміщення АУП у конвеєрних виробках шахти;
профілактика екзогенних пожеж у шахті.
У пункті "Ступінь пожежної небезпеки підземних об'єктів
шахти" необхідно виконати розрахунок з визначення ступеня пожежної
небезпеки підземних об'єктів шахти (виробки, камери, споруди тощо)
в залежності від пожежної небезпеки матеріалів та виробів,
розміщених у них, пожежного навантаження, а також
гірничо-технічних умов.
У пункті "Фактичний ступінь вогнестійкості кріплення гірничих
виробок шахти" вказується фактичний ступінь вогнестійкості та
група горючості кріплення гірничих виробок шахти в залежності від
їх функціонального призначення відповідно до класифікації,
викладеної в ДНАОП 1.1.30-5.34-02.
У пункті "Способи та засоби виявлення екзогенних пожеж"
Стр. 1 |
Стр. 2 |
Стр. 3 |
Стр. 4 |
Стр. 5 |
Стр. 6 |
Стр. 7 |
Стр. 8 |
Стр. 9 |
Стр. 10
|
