|
Страница 2
Стр. 1 |
Стр. 2 |
Стр. 3 |
Стр. 4 |
Стр. 5
на рахунки отримувачів коштів, що внесені юридичними або фізичними
особами в касу банку готівкою згідно з вимогами Інструкції N 1 з
організації емісійно-касової роботи в установах банків України
( v0001500-94 ), затвердженої постановою Правління Національного
банку України від 07.07.94 N 129 (із змінами), у реквізиті
"Призначення платежу" зазначаються найменування юридичної особи
(прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи), яка внесла готівку
до каси банку, та номер і дата договору з отримувачем за його
наявності;
перерахування коштів, зарахованих на рахунок "Кредитові суми
до з'ясування";
перерахування коштів, зарахованих на відповідні рахунки до
настання дати валютування;
перерахування коштів, зарахованих на відповідні рахунки
згідно з вказівкою банку ініціатора щодо зупинення зарахування
переказу на рахунок отримувача;
перерахування коштів для вжиття заходів щодо виконання
рішення (ухвали) суду, санкціонованої прокурором постанови
слідчого, постанови державного виконавця про арешт коштів на
рахунку;
перерахування коштів у разі закриття акредитива;
списання коштів з рахунку свого клієнта відповідно до наказу
про примусову сплату боргового зобов'язання (додаток 22) у разі
несвоєчасного погашення клієнтом кредиту або відсотків за його
користування, якщо це передбачено в кредитному договорі;
здійснення договірного списання коштів з рахунку свого
клієнта на підставі його доручення про таке списання, обумовленого
в договорі про розрахунково-касове обслуговування або іншому
договорі про надання банківських послуг, крім договірного списання
коштів за платіжними вимогами отримувачів;
документального оформлення внутрішньобанківських операцій.
Дата складання меморіального ордера має відповідати даті
списання коштів з рахунку платника. Меморіальний ордер
засвідчується підписами відповідального виконавця банку, який його
оформив, і працівника, на якого покладено функції контролера, та
відбитком штампа банку. Меморіальний ордер, що оформлений для
перерахування коштів на рахунки клієнтів-отримувачів (фізичних та
юридичних осіб), які відкриті в інших банках, засвідчується
підписами керівника (його заступника) і головного бухгалтера (його
заступника) банку або підписами уповноважених згідно з внутрішніми
нормативними документами банку осіб. ( Абзац дванадцятий пункту 23
розділу II із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного
банку N 227 ( z0475-03 ) від 04.06.2003 )
Застосування в розрахунках меморіальних ордерів здійснюється
з урахуванням вимог цього розділу.
( Пункту 23 із змінами, внесеними згідно з Постановою
Національного банку N 318 ( z0818-01 ) від 01.08.2001, в редакції
Постанови Національного банку N 149 ( z0357-03 ) від 16.04.2003 )
24. Банк платника може робити в розрахункових документах
виправлення реквізитів у разі:
часткового виконання розрахункового документа (реквізит
"Сума" виправляється у порядку, передбаченому пунктом 18 розділу V
цієї Інструкції);
зміни з ініціативи банку платника (у зв'язку з реорганізацією
банку, зміною в банку системи обліку, виконанням банком вимог
нормативно-правових актів Національного банку) номера рахунку
платника, назви та коду банку платника.
25. Відповідальний виконавець уносить у розрахунковий
документ виправлення, передбачені пунктом 24 цього розділу,
засвідчуючи їх своїм підписом. На звороті цього розрахункового
документа зазначаються дата внесення виправлень, пункт Інструкції,
згідно з яким вони вносяться, підстава для їх унесення, і це
засвідчується підписами відповідального виконавця та працівника,
на якого покладено функції контролера, і відбитком штампа банку.
26. У разі надходження в банк рішення органу, який згідно з
законом виконує функції з ліквідації або реорганізації
підприємства, або рішення суду/господарського суду про
реорганізацію платника (шляхом утворення іншої або інших юридичних
осіб чи утворення структурного підрозділу юридичної особи або
шляхом ліквідації юридичної особи тощо), банк платника не пізніше
наступного робочого дня припиняє приймання доручень платника та
розпоряджень стягувачів про списання коштів з рахунку платника, що
надходять у банк. Розрахункові документи, що надходять у банк, він
повертає у порядку, визначеному пунктами 15 і 16 цього розділу.
Розпоряджається рахунком орган, уповноважений на це відповідно до
Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ). ( Пункт 26 розділу II із
змінами, внесеними згідно з Постановою Національного банку N 495
( z1022-01 ) від 04.12.2001 )
27. Платіжну вимогу стягувач може відкликати в будь-який час
до списання коштів з рахунку платника шляхом подання до банку, що
обслуговує стягувача, листа про відкликання.
У листі про відкликання платіжної вимоги мають зазначатися:
назва, номер рахунку платника, назва та код банку платника, номер,
дата і сума документа, що відкликається, та потреба в поверненні
розрахункових та/або супровідних документів. Цей лист
засвідчується підписами відповідальних осіб стягувача та відбитком
печатки, які мають відповідати зразкам підписів та відбитка
печатки, заявленим у картці із зразками підписів та відбитка
печатки, що зберігається в банку, що обслуговує стягувача.
Банк стягувача не пізніше наступного робочого дня надсилає до
банку платника лист про відкликання платіжної вимоги. Банк
платника повертає без виконання платіжну вимогу, що надходить в
банк після отримання ним листа про її відкликання. Ця платіжна
вимога повертається з усіма супровідними документами, що
надавались разом з нею.
Банк платника не має права на списання з рахунку платника
коштів за розрахунковим документом після отримання листа про його
відкликання. Якщо всупереч отриманому листу про відкликання суму
переказу списано з рахунку платника та перераховано отримувачу, то
повернення платником цієї суми здійснюється у судовому порядку.
Банк, що не виконав лист про відкликання або прострочив строк його
передавання банку платника, несе відповідальність згідно з
законодавством. ( Пункт 27 доповнено абзацом четвертим згідно з
Постановою Національного банку N 318 ( z0818-01 ) від 01.08.2001 )
Інші розрахункові документи їх виписувачі мають право
відкликати з банку, що їх обслуговує, у порядку, визначеному
внутрішніми правилами цього банку.
Розрахунковий документ відкликається тільки в повній сумі.
28. Банк платника в разі надходження запиту (письмово або в
електронній формі) від банку, що обслуговує стягувача, не пізніше
ніж наступного робочого дня після дня отримання такого запиту
повідомляє останньому дату надходження в банк платника
розрахункового документа стягувача на примусове списання
(стягнення) коштів, а в разі його повернення - дату повернення.
Банк ініціатора зобов'язаний на вимогу ініціатора письмово
повідомити про стан виконання його доручення, що міститься на
відповідному документі на переказ. ( Пункт 28 доповнено абзацом
другим згідно з Постановою Національного банку N 318 ( z0818-01 )
від 01.08.2001 )
29. Банк отримувача зобов'язаний зарахувати кошти на рахунки
своїх клієнтів за електронними розрахунковими документами в день
їх отримання, якщо під час проведення контролю за реквізитами цих
документів, що здійснюється відповідно до цього розділу, не
виявлено розбіжностей.
Банк, що обслуговує отримувача, зобов'язаний перевірити
відповідність номера рахунку отримувача і його коду (номера), що
зазначені в електронному розрахунковому документі, і зараховувати
кошти на рахунок отримувача лише, якщо вони збігаються. У разі їх
невідповідності банк має право затримати суму переказу на строк до
двох робочих днів для встановлення належного отримувача цих
коштів. Для встановлення належного отримувача банк отримувача
зобов'язаний надіслати банку платника запит щодо уточнення номера
рахунку та/або коду (номера) отримувача. Обмін запитами щодо
уточнення цих реквізитів та відповідями здійснюється засобами
платіжної системи в захищеному вигляді за допомогою окремих типів
електронних документів, формати та правила заповнення яких
визначаються цією платіжною системою.
У разі надання банком платника уточнених даних щодо номера
рахунку та/або коду (номера) отримувача, з метою зарахування
коштів на його рахунок, банк отримувача оформляє меморіальний
ордер на підставі електронного розрахункового документа та
уточнених даних банку платника щодо номера рахунку та/або коду
(номера) отримувача. У реквізиті "Призначення платежу"
меморіального ордера банк отримувача зазначає номер і дату
розрахункового документа та номер і дату документа банку платника
щодо уточнених даних, на підставі яких кошти зараховуються на
рахунок отримувача, а також повторює текст реквізиту "Призначення
платежу" цього розрахункового документа. Якщо немає змоги
встановити належного отримувача, то банк не пізніше другого
робочого дня зобов'язаний повернути кошти, переказані за цим
документом, банку, що обслуговує платника, із зазначенням причини
їх повернення (у порядку відповідно до пункту 16 цього розділу). У
разі недотримання цих вимог відповідальність за шкоду, завдану
суб'єктам переказу, покладається на банк, що обслуговує
отримувача.
Якщо ідентифікаційний номер отримувача містить п'ять
дев'яток, то банк, що обслуговує отримувача, зобов'язаний
перевірити тільки номер рахунку отримувача, що зазначений в
електронному розрахунковому документі. У цьому разі банк зараховує
кошти лише за номером рахунку, якщо цей номер належить фізичній
особі.
Банк, що обслуговує отримувача, може здійснювати додатковий
контроль за зарахуванням коштів на його рахунок за електронними
розрахунковими документами, якщо це передбачено в договорі про
розрахунково-касове обслуговування цього отримувача.
( Пункту 29 із змінами, внесеними згідно з Постановою
Національного банку N 318 ( z0818-01 ) від 01.08.2001, в редакції
Постанови Національного банку N 149 ( z0357-03 ) від 16.04.2003 )
30. У разі виявлення розбіжностей у реквізитах перевірених
електронних розрахункових документів, то банк одержувача зараховує
кошти, що надійшли на адресу одержувача, на рахунок "Кредитові
суми до з'ясування". ( Абзац перший пункту 30 із змінами,
внесеними згідно з Постановою Національного банку N 318
( z0818-01 ) від 01.08.2001 )
Паперова копія електронного розрахункового документа, кошти
за яким зараховані на рахунок "Кредитові суми до з'ясування",
засвідчується підписом відповідального виконавця та зберігається в
документах дня банку. ( Абзац другий пункту 30 із змінами,
внесеними згідно з Постановою Національного банку N 318
( z0818-01 ) від 01.08.2001 )
Якщо кошти зараховані на рахунок "Кредитові суми до
з'ясування" унаслідок відсутності в банку рахунку, зазначеного в
електронному розрахунковому документі як рахунок одержувача, або
його закриття, то кошти з рахунку "Кредитові суми до з'ясування"
цей банк повертає не пізніше наступного робочого дня після їх
надходження. ( Абзац третій пункту 30 із змінами, внесеними згідно
з Постановою Національного банку N 318 ( z0818-01 ) від
01.08.2001 )
Операцію з повернення коштів, зарахованих на рахунок
"Кредитові суми до з'ясування", банк отримувача оформляє
меморіальним ордером, який засвідчується підписами керівника (його
заступника) і головного бухгалтера (його заступника) банку або
підписами уповноважених згідно з внутрішніми нормативними
документами банку осіб та відбитком печатки банку. ( Абзац
четвертий пункту 30 із змінами, внесеними згідно з Постановою
Національного банку N 318 ( z0818-01 ) від 01.08.2001, в редакції
Постанови Національного банку N 149 ( z0357-03 ) від 16.04.2003 )
( Абзац п'ятий пункту 30 виключено згідно з Постановою
Національного банку N 149 ( z0357-03 ) від 16.04.2003 )
Якщо протягом трьох робочих днів з дня надсилання запиту
відповідь від банку платника не одержана, то нез'ясована сума
повертається в банк платника на той самий рахунок, з якого кошти
надійшли. Операція з повернення цих коштів оформляється банком
одержувача меморіальним ордером.
31. Кошти вважаються зарахованими на рахунок одержувача,
відкритий в банку, після відображення їх на цьому рахунку в
щоденному оборотно-сальдовому балансі банку.
Повернення коштів, зарахованих на рахунок одержувача,
здійснюється у судовому порядку.
32. Кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного
одержувача, мають повертатися ним у строки, установлені чинним
законодавством, за порушення яких неналежний одержувач несе
відповідальність відповідно до чинного законодавства. У разі
неповернення неналежним одержувачем за будь-яких причин коштів у
зазначений строк повернення їх здійснюється у судовому порядку.
Банк, що обслуговує неналежного одержувача, не несе
відповідальності за своєчасність подання ним розрахункового
документа на повернення помилково зарахованих на його рахунок
коштів.
33. Якщо з вини банку кошти зараховані на рахунок неналежного
одержувача, то банк зобов'язаний одразу після виявлення своєї
помилки перерахувати ці кошти на рахунок одержувача, якому вони
призначалися, але внаслідок помилки банку не були зараховані. У
разі невиконання банком цієї вимоги одержувач, якому призначалися
кошти, має право у порядку, установленому законом, вимагати від
банку-порушника сплати пені в розмірі, визначеному чинним
законодавством України. Суму цих коштів банк відображає за
рахунками дебіторської заборгованості до часу її відшкодування
неналежним одержувачем. ( Абзац перший пункту 33 із змінами,
внесеними згідно з Постановою Національного банку N 318
( z0818-01 ) від 01.08.2001 )
Одночасно банк, який помилково переказав кошти, зобов'язаний
негайно надіслати повідомлення неналежному одержувачу
(безпосередньо або через банк, що обслуговує цього одержувача) про
здійснення йому помилкового переказу та про необхідність повернути
зазначену суму протягом трьох робочих днів з дати надходження
такого повідомлення. Форма повідомлення про здійснення помилкового
переказу (далі у цьому розділі - повідомлення), яке надсилає банк
неналежному одержувачу, наведена в додатку 23 до цієї Інструкції
( z0368-01 ). ( Абзац другий пункту 33 в редакції Постанови
Національного банку N 318 ( z0818-01 ) від 01.08.2001 )
Банк, що обслуговує неналежного одержувача, отримавши
повідомлення, передає його (у день отримання, але не пізніше
наступного робочого дня) одержувачу під підпис або надсилає
рекомендованим листом. У разі неповернення неналежним одержувачем
коштів добровільно банк, з вини якого кошти цьому одержувачу
зараховані не за призначенням, стягує їх у судовому порядку.
Переказану неналежним одержувачем згідно з повідомленням
суму коштів банк направляє на погашення дебіторської
заборгованості. У разі несвоєчасного повернення неналежним
одержувачем коштів банк, що надсилав повідомлення, має право
вимагати в установленому законом порядку сплати цим одержувачем
пені у визначеному чинним законодавством розмірі. Спори між
банком, з вини якого здійснено помилковий переказ коштів, та
неналежним одержувачем цих коштів вирішуються у судовому порядку.
( Пункт 33 доповнено абзацом четвертим згідно з Постановою
Національного банку N 318 ( z0818-01 ) від 01.08.2001 )
34. Банк, з вини якого кошти списано з рахунку неналежного
платника, зобов'язаний повернути на рахунок цього платника
помилково списану суму, списавши її з рахунку того платника, з
якого ці кошти підлягали списанню, а також сплатити неналежному
платнику пеню у визначеному чинним законодавством розмірі, якщо
договором не передбачено іншу відповідальність. ( Абзац перший
пункту 34 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного
банку N 318 ( z0818-01 ) від 01.08.2001 )
Повернення платнику коштів, що списані банком з рахунку
платника без законних підстав або за ініціативою неналежного
стягувача, або в разі порушення банком умов розпорядження платника
про здійснення договірного списання, або внаслідок інших помилок
банку, здійснюється у судовому порядку. При цьому за списання
коштів з рахунку платника без законних підстав банк має сплатити
платнику пеню у визначеному законодавством розмірі, якщо договором
не передбачено іншу відповідальність. ( Пункту 34 доповнено
абзацом другим згідно з Постановою Національного банку N 318
( z0818-01 ) від 01.08.2001 )
35. Працівники банку, з вини яких здійснено помилковий
переказ коштів, несуть відповідальність згідно з чинним
законодавством. ( Розділ II доповнено пунктом 35 згідно з
Постановою Національного банку N 318 ( z0818-01 ) від 01.08.2001 )
Розділ III. Розрахунки із застосуванням
платіжних доручень
1. Платіжне доручення оформляється платником за формою
додатка 2 до цієї Інструкції згідно з вимогами щодо заповнення
реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до
цієї Інструкції, та подається в банк, що обслуговує його, не менше
ніж у двох примірниках. ( Пункт 1 із змінами, внесеними згідно з
Постановою Національного банку N 149 ( z0357-03 ) від 16.04.2003 )
2. Платник має право зазначати в платіжному дорученні дату
валютування, яка не може бути пізніше десяти календарних днів
після складання платіжного доручення (день складання не
враховується).
Банк платника не приймає платіжне доручення, якщо визначена в
ньому дата валютування пізніше 10 календарних днів після складання
платіжного доручення.
Банк отримувача до настання дати валютування, що зазначена в
електронному розрахунковому документі, зараховує переказані кошти
на відповідний рахунок і не пізніше ніж наступного робочого дня
згідно з порядком, передбаченим у договорі, повідомляє отримувача
про надходження на його адресу коштів та дату їх валютування.
Банк, що обслуговує отримувача, зобов'язаний зарахувати кошти
на рахунок отримувача на початок операційного дня, який визначений
датою валютування.
Якщо дата валютування припадає на неробочий день, то банк
отримувача зараховує кошти на його рахунок на початок першого
робочого дня, наступного за днем, який визначений датою
валютування.
Операція щодо перерахування коштів з відповідного рахунку на
рахунок отримувача оформляється меморіальним ордером, у реквізиті
"Призначення платежу" якого банк отримувача зазначає номер і дату
електронного розрахункового документа, а також повторює текст
реквізиту "Призначення платежу" цього документа.
До настання дати валютування платник може відкликати кошти,
які до зарахування їх на рахунок отримувача обліковуються в банку,
що обслуговує отримувача. Лист про відкликання коштів платник
подає до свого банку, який того ж самого дня надає банку
отримувача вказівку про повернення коштів.
Банк отримувача, одержавши цю вказівку, цього ж самого дня
перераховує меморіальним ордером кошти з відповідного рахунку на
той самий рахунок у банку платника, з якого вони надійшли. Банк
отримувача повертає кошти, якщо на час надходження вказівки вони
не зараховані на рахунок отримувача, та повідомляє отримувача про
відкликання коштів платником.
( Пункт 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Національного
банку N 318 ( z0818-01 ) від 01.08.2001; в редакції Постанови
Національного банку N 173 ( z0448-02 ) від 10.05.2002 )
3. Платіжне доручення приймається банком платника до
виконання протягом десяти календарних днів з дати його виписки.
День оформлення платіжного доручення не враховується.
4. Банк приймає до виконання платіжне доручення від платника
за умови, якщо сума цього платіжного доручення не перевищує суму,
що є на його рахунку. Платіжні доручення платника у разі
відсутності/недостатності коштів на його рахунку банк приймає лише
тоді, якщо порядок приймання та виконання таких платіжних доручень
передбачено договором між банком та платником.
5. Платіжні доручення застосовуються в розрахунках за
товарними і нетоварними платежами:
за фактично відвантажену/продану продукцію (виконані роботи,
надані послуги тощо);
у порядку попередньої оплати - якщо такий порядок розрахунків
установлено законодавством та/або обумовлено в договорі;
для завершення розрахунків за актами звірки взаємної
заборгованості підприємств, які складені не пізніше строку,
установленого чинним законодавством;
для перерахування підприємствами сум, які належать фізичним
особам (заробітна плата, пенсії тощо), на їх рахунки, що відкриті
в банках;
для сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) до
бюджетів та/або державних цільових фондів;
в інших випадках відповідно до укладених договорів та/або
чинного законодавства.
6. Фізичні особи використовують платіжні доручення в разі
перерахування коштів зі своїх поточних та вкладних/депозитних
рахунків згідно з режимом використання цих рахунків, що
встановлений Інструкцією про порядок відкриття та використання
рахунків у національній та іноземній валюті, що затверджена
постановою Правління Національного банку України від 18.12.98
N 527 ( z0819-98 ) та зареєстрована в Міністерстві юстиції України
24.12.98 за N 819/3259, без будь-яких підтверджувальних
документів.
7. Реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення
заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про
платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування
коштів одержувачу.
Платник та одержувач у договорах між ними можуть
установлювати додаткові вимоги до даних, які потрібно зазначати в
реквізиті "Призначення платежу". Посилання на суму податку на
додану вартість платник робить у випадках, передбачених чинним
законодавством.
Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті
платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє
заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у
цьому розділі, лише за зовнішніми ознаками.
8. У реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу"
(залежно від конкретного випадку) зазначається таке:
під час розрахунків за фактично відвантажену/продану
продукцію (виконані роботи, надані послуги) - назва/вид товарів
(робіт, послуг), за які здійснюється оплата, номер і дата
документа, на підставі якого вона здійснюється;
якщо платник перераховує кошти як попередню оплату, то
зазначається, що це попередня оплата та назва/вид товарів (робіт,
послуг), за які здійснюється оплата, а також назва, номер і дата
документа, на підставі якого вона здійснюється;
при перерахуванні коштів за актом звірки взаємної
заборгованості - назва/вид товарів (виконаних робіт, наданих
послуг), дата і номер чинного акта звірки та дата, за станом на
яку її здійснено;
у разі сплати платежів, утриманих із заробітної плати
працівників та нарахованих на фонд оплати праці податків до
бюджету і зборів до державних цільових фондів, - дата виплати
заробітної плати, форма її видачі (у натуральній формі, виплати з
виручки тощо) і період, за який здійснено виплату. Крім того,
можуть зазначатись інші потрібні дані.
У цьому реквізиті зазначається, що податки до бюджету та
збори до державних цільових фондів, які утримані із заробітної
плати та нараховані на фонд оплати праці, перераховуються повністю
або (у разі недостатності коштів на рахунку платника для
перерахування утриманих сум повністю) що вони перераховуються
пропорційно сумі виплаченої заробітної плати.
Відповідальність за повноту перерахування платежів, утриманих
із заробітної плати працівників і нарахованих на фонд оплати праці
податків до бюджету та зборів до державних цільових фондів, несе
платник.
9. Платіжне доручення на перерахування заробітної плати на
рахунки працівників підприємств, відкриті в установах банків,
грошові чеки на отримання заробітної плати платник подає в банк
разом з платіжними дорученнями на одночасне перерахування
платежів, утриманих із заробітної плати працівників та нарахованих
на фонд оплати праці податків до бюджету і зборів до державних
цільових фондів або документальним підтвердженням їх сплати
раніше.
Документальним підтвердженням про сплату платником утриманих
з цієї заробітної плати сум є примірники платіжних доручень про їх
перерахування, в яких банк платника заповнив реквізит "Дата
виконання", або оригінал листа відповідного органу про звільнення
цього платника від сплати податку чи збору, або наявність за ним
переплати.
( Пункт 10 виключено згідно з Постановою Національного банку
N 149 ( z0357-03 ) від 16.04.2003 )
( Пункт 11 виключено згідно з Постановою Національного банку
N 149 ( z0357-03 ) від 16.04.2003 )
( Пункт 12 виключено згідно з Постановою Національного банку
N 149 ( z0357-03 ) від 16.04.2003 )
( Пункт 13 виключено згідно з Постановою Національного банку
N 149 ( z0357-03 ) від 16.04.2003 )
10. Якщо фізична особа не має рахунку в банку, то платник
може здійснювати розрахунки з нею, перераховуючи кошти за
платіжним дорученням на повідомлений цією особою відповідний
рахунок у банку, який здійснюватиме виплату цих коштів готівкою.
У реквізиті "Призначення платежу" такого платіжного доручення
платник обов'язково має зазначати повністю прізвище, ім'я та по
батькові цієї фізичної особи, інша інформація надається за
бажанням платника.
Виплата коштів з цього рахунку здійснюється згідно з вимогами
Інструкції N 1 з організації емісійно-касової роботи в установах
банків України ( v0001500-94 ).
Якщо банк не здійснив виплату готівкою коштів, що переказані
отримувачу (фізичній особі) на відповідний рахунок, через його
неявку протягом 30 робочих днів з дня надходження цих коштів до
банку, то банк отримувача зобов'язаний протягом трьох робочих днів
повернути їх платнику (ініціатору) меморіальним ордером. За
недотримання цих строків банк отримувача несе відповідальність
згідно з чинним законодавством. ( Абзац четвертий пункту в
редакції Постанови Національного банку N 318 ( z0818-01 ) від
01.08.2001 )
11. Якщо фізична особа не має рахунку в банку або розрахунки
безпосередньо з фізичною особою чи підприємством через банк
неможливі, то платник також може здійснювати розрахунки з ними
через підприємство поштового зв'язку шляхом перерахування
відповідної суми на рахунок з переказних операцій підприємства
зв'язку.
Через підприємства поштового зв'язку здійснюються перекази:
на ім'я окремих фізичних осіб - коштів, що належать їм
особисто (пенсії, аліменти, заробітна плата, витрати на
відрядження, авторський гонорар тощо);
підприємствам - коштів на виплату заробітної плати, для
організованого набору працівників, заготівлі сільськогосподарської
продукції тощо в тих населених пунктах, у яких немає банків.
12. Для перерахування коштів підприємству зв'язку платник
подає до обслуговуючого банку платіжне доручення, в якому зазначає
реквізити підприємства поштового зв'язку, з рахунку якого
сплачуватимуться перекази їх одержувачам, та номери списків
одержувачів коштів.
13. Взаємовідносини між підриємствами зв'язку, платниками та
одержувачами, що стосуються здійснення підприємствами зв'язку
переказу коштів, регулюються відповідними нормативно-правовими
актами Українського державного підприємства поштового зв'язку
"Укрпошта".
Розділ IV. Розрахунки із застосуванням
платіжних вимог-доручень
1. Платіжні вимоги-доручення (у цьому розділі далі -
вимога-доручення) можуть застосовуватися в розрахунках усіма
учасниками безготівкових розрахунків.
2. Верхня частина вимоги-доручення оформляється одержувачем
коштів за формою додатка 3 до цієї Інструкції згідно з вимогами до
заповнення реквізитів розрахункових документів, викладеними в
додатку 8 до цієї Інструкції, і передається безпосередньо платнику
не менше ніж у двох примірниках.
Доставку вимог-доручень до платника може здійснювати банк
одержувача через банк платника на договірних умовах.
3. У разі згоди оплатити вимогу-доручення платник заповнює її
нижню частину згідно з вимогами додатка 8 до цієї Інструкції (від
руки чи з застосуванням технічних засобів - незалежно від того, як
заповнено верхню частину цього розрахункового документа) і подає
до банку, що його обслуговує.
4. Сума, яку платник погоджується сплатити одержувачу та
зазначає в нижній частині вимоги-доручення, не може перевищувати
суму, яку вимагає до сплати одержувач і яка зазначена у верхній
частині вимоги-доручення.
5. Банк платника приймає вимогу-доручення від платника
протягом 20 календарних днів з дати оформлення її одержувачем.
Платіжна вимога-доручення повертається без виконання, якщо
сума, що зазначена платником, перевищує суму, що є на рахунку
платника.
6. Причини неоплати платником вимоги-доручення з'ясовуються
безпосередньо між платником та одержувачем коштів.
Розділ V. Примусове списання, стягнення коштів
на підставі виконавчих документів та примусова оплата
боргового зобов'язання згідно з наказом про примусову
оплату боргового зобов'язання
1. Стягувачі, які мають рахунки в банках, і стягувачі, які
рахунків у банках не мають, здійснюють примусове списання,
стягнення коштів з рахунків платників, відкритих у
банках/філіях/відділеннях (далі - банк), у порядку, передбаченому
цим розділом.
2. Порядок виконання платіжних вимог на примусове списання,
стягнення коштів з платників, рахунки яким відкриті в органах
державного казначейства, визначається і регулюється
нормативно-правовими актами Державного казначейства України.
У разі надходження до банку платіжних вимог на примусове
списання, стягнення коштів з цих рахунків вони передаються для
виконання відповідному органу державного казначейства, якщо це
передбачено договором між банком та органом державного
казначейства, або повертаються стягувачу без виконання в порядку,
передбаченому пунктом 16 розділу II цієї Інструкції.
3. Примусове списання, стягнення, примусова оплата коштів з
рахунків платників дозволяється лише у випадках, установлених
законами України.
4. Примусове списання, стягнення коштів банки здійснюють з
будь-яких рахунків, відкритих учасникам безготівкових розрахунків
відповідно до Інструкції про порядок відкриття та використання
рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженої
постановою Правління Національного банку України від 18.12.98
N 527 ( z0819-98 ) і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України
24.12.98 за N 819/3259 (зі змінами), примусову оплату суми
боргового зобов'язання на підставі свого наказу банк здійснює з
рахунку позичальника, який відкритий саме в цьому банку.
5. Примусове списання, стягнення, примусову оплату коштів з
рахунків платників, відкритих у банках, відповідно до законів
України, ініціюють:
державні виконавці, які отримали відповідне право виключно на
підставі визначених законом виконавчих документів;
банки на підставі своїх наказів про примусову сплату
боргового зобов'язання з рахунків клієнтів-боржників, якщо це
передбачено кредитними договорами.
6. Розпорядження про примусове списання, стягнення коштів не
менше ніж у трьох примірниках стягувач оформляє на бланку
платіжної вимоги за формою додатка 4 або 4-а (якщо стягувач не є
отримувачем цих коштів) згідно з вимогами щодо заповнення
реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до
цієї Інструкції та цьому розділі.
У реквізиті "Призначення платежу" платіжної вимоги стягувач
зазначає назву, номер і дату виконавчого документа. Виконавчий
документ, на підставі якого оформлено платіжну вимогу, банку не
подається.
7. Стягувач несе відповідальність за обґрунтованість
примусового списання, стягнення коштів і правильність даних, що
зазначені в платіжних вимогах на таке списання, стягнення коштів.
8. Платіжну вимогу стягувач подає до банку, що його
обслуговує, разом із двома примірниками реєстру платіжних вимог за
формою додатка 9 до цієї Інструкції, реквізити якого заповнюються
згідно з вимогами, що викладені в додатку 8.
9. Банк, що обслуговує стягувача, приймає платіжні вимоги
протягом 10 календарних днів з дати їх складання, а банк платника
- протягом 30 календарних днів з дати їх складання.
10. Сума переказу, що обліковується в банку, який обслуговує
отримувача, до настання дати валютування не може бути об'єктом
примусового списання, стягнення, примусової оплати, що
застосовуються до отримувача.
11. Якщо платник і стягувач обслуговуються в різних банках,
то банк, що обслуговує стягувача, надсилає банку платника не менше
ніж два примірники платіжної вимоги на примусове списання,
стягнення коштів (один з яких - перший). Крім того, стягувачу
повертається не менше ніж один примірник платіжної вимоги та
реєстру платіжних вимог. Перший примірник реєстру платіжних вимог
залишається в банку, що обслуговує стягувача.
12. Якщо стягувач сам надсилає до банку платника (відповідно
до пункту 13 розділу II цієї Інструкції) платіжну вимогу на
примусове списання, стягнення коштів, то банк, що обслуговує
стягувача, повертає стягувачу всі примірники платіжної вимоги та
не менше ніж один примірник реєстру. Перший примірник реєстру
платіжних вимог із написом про одержання примірників платіжної
вимоги, засвідчений підписом стягувача, залишається в банку, що
обслуговує стягувача.
13. Платіжну вимогу на примусове списання, стягнення коштів
банк платника приймає та виконує у порядку, установленому розділом
II цієї Інструкції.
14. Банк платника приймає до виконання платіжну вимогу
стягувача незалежно від наявності достатнього залишку коштів на
рахунку платника.
15. Банк не пізніше ніж наступного робочого дня повідомляє
платника про надходження платіжної вимоги на примусове списання,
стягнення коштів з його рахунку, якщо умова про таке повідомлення
передбачена договором про розрахунково-касове обслуговування цього
платника (у порядку, передбаченому договором).
16. У разі недостатності коштів на рахунку платника банк
виконує платіжну вимогу в межах наявного залишку коштів (у
порядку, передбаченому пунктом 17 цього розділу), а в невиконаній
сумі повертає її не пізніше наступного робочого дня із зазначенням
причин повернення (відповідно до пункту 16 розділу II цієї
Інструкції):
якщо платіжна вимога надійшла від банку, що обслуговує
стягувача, то банк повертає її стягувачу через цей банк;
якщо платіжну вимогу стягувач доставляє в банк платника
самостійно (посильним, рекомендованим або цінним листом тощо), то
банк повертає її або безпосередньо посильному, або рекомендованим
чи цінним листом. Якщо місцезнаходження стягувача в платіжній
вимозі не зазначено, то вона повертається стягувачу через банк, що
його обслуговує.
17. Часткову оплату платіжної вимоги банк оформляє
меморіальним ордером (додаток 1 до цієї Інструкції), який
засвідчується підписами відповідального виконавця і працівника, на
якого покладено функції контролю, та відбитком штампа банку.
У реквізиті "Призначення платежу" меморіального ордера банк
зазначає номер і дату платіжної вимоги, яку частково сплачено, та
повторює текст, що наведений у реквізиті "Призначення платежу"
цієї платіжної вимоги. Для підтвердження часткової оплати
відповідальний виконавець на всіх поданих у банк примірниках
платіжної вимоги окреслює реквізит "Сума" та на зворотному боці
примірників зазначає дату, суму часткового платежу та суму, що
залишилася до сплати, засвідчуючи це своїм підписом.
Перший примірник платіжної вимоги, на підставі якого
здійснено часткову оплату, залишається на зберіганні в банку
платника.
18. Примусову оплату суми боргового зобов'язання за кредитним
договором у разі несвоєчасного погашення кредиту або відсотків за
його користування позичальником, що є клієнтом цього банку і
отримав у ньому кредит, банк здійснює з рахунку позичальника, який
відкритий саме в цьому банку, на підставі свого наказу, якщо це
передбачено кредитним договором.
Наказ про примусову оплату боргового зобов'язання (згідно з
додатком 22 до цієї Інструкції) банк-кредитор видає на загальну
суму заборгованості, засвідчуючи його підписом голови правління
банку або інших службових осіб, які мають повноваження на такий
підпис відповідно до вимог законодавства України, та обліковує цей
наказ на відповідному позабалансовому рахунку. Банк, який видав
наказ, несе відповідальність за достовірність його даних.
19. Списання коштів з рахунку боржника на підставі свого
наказу банк оформляє меморіальним ордером, у реквізиті
"Призначення платежу" якого зазначає назву, номер і дату наказу,
номер і дату кредитного договору, за яким видавався кредит, а
також назву і статтю закону, який передбачає таке списання.
20. Наказ про примусову оплату боргового зобов'язання може
бути пред'явлений до виконання протягом одного року з наступного
дня після видачі його банком. Банк-кредитор має право скасувати
свій наказ до часу оплати суми боргового зобов'язання і вжити до
позичальника інших заходів щодо повернення цієї суми.
( Розділ V із змінами, внесеними згідно з Постановами
Національного банку N 318 ( z0818-01 ) від 01.08.2001, N 173
( z0448-02 ) від 10.05.2002, N 66 ( z0197-03 ) від 26.02.2003, в
редакції Постанови Національного банку N 149 ( z0357-03 ) від
16.04.2003 )
РОЗДІЛ VI. ДОГОВІРНЕ СПИСАННЯ
1. Фізичні та юридичні особи, що укладають між собою
договори, передбачають у них право отримувача на договірне
списання коштів з рахунку платника за його дорученням. Це право
отримувач може використати в разі настання строку платежу,
обумовленого в договорі з платником, або прострочення платником
цього строку.
2. Право банку на здійснення договірного списання з рахунку
платника за його дорученням обумовлюється у договорі про
розрахунково-касове обслуговування або іншому договорі про надання
банківських послуг.
3. Доручення платника банку, що його обслуговує, складається
у формі розпорядження про списання коштів зі свого рахунку, яке
засвідчується підписами відповідальних осіб платника та відбитком
печатки, що мають відповідати зразкам підписів та відбитка
печатки, заявленим у картці із зразками підписів та відбитка
печатки.
4. Розпорядження на списання коштів (додаток 24) має
вміщувати інформацію, яка потрібна для належного виконання банком,
що обслуговує платника, його доручення, зокрема:
умови, за якими банк повинен здійснити (здійснювати)
договірне списання;
номер рахунку платника, з якого має здійснюватися договірне
списання;
назву отримувача;
номер і дату договору з отримувачем, яким передбачене його
право на договірне списання;
перелік документів, що мають бути надані отримувачем банку,
що обслуговує платника (якщо вони передбачені в договорі).
5. Отримувач для здійснення договірного списання оформляє
платіжну вимогу і подає її до банку, що обслуговує платника, у
порядку, визначеному пунктом 13 розділу II цієї Інструкції
( z0368-01 ).
Платіжна вимога оформляється за формою додатка 4 згідно з
вимогами до заповнення реквізитів розрахункових документів, що
викладені в додатку 8 до цієї Інструкції ( z0368-01 ). У реквізиті
"Призначення платежу" отримувач зазначає назву, номер і дату
договору з платником, за яким передбачене право отримувача на
договірне списання, а також назву і статтю закону, що передбачає
договірне списання.
6. Платіжні вимоги про здійснення договірного списання коштів
з рахунків платників банки приймають і виконують у порядку,
установленому розділом II цієї Інструкції ( z0368-01 ).
7. Платник може в будь-який час до здійснення платежу
відкликати з банку, що його обслуговує, розпорядження про списання
коштів зі свого рахунку.
У разі внесення в договір про розрахунково-касове
обслуговування або інший договір про надання банківських послуг
змін щодо здійснення договірного списання коштів платник замість
раніше виданого виписує нове розпорядження (додаток 24), яке подає
до банку, що його обслуговує.
( Пункт 7 в редакції Постанови Національного банку N 149
( z0357-03 ) від 16.04.2003 )
8. Якщо кредитором за договором є банк, що обслуговує
платника, то право цього банку на проведення договірного списання
передбачається в договорі про розрахунково-касове обслуговування
або іншому договорі про надання банківських послуг. Договір може
містити інформацію, яка потрібна банку для списання ним коштів з
рахунку платника.
Банк, що обслуговує платника, здійснюючи на підставі договору
про розрахунково-касове обслуговування або іншого договору про
надання банківських послуг договірне списання коштів з рахунку
платника, оформляє меморіальний ордер, у реквізиті "Призначення
платежу" якого зазначає номер, дату та пункт договору, яким
передбачено можливість застосування договірного списання. ( Пункт
8 в редакції Постанови Національного банку N 149 ( z0357-03 ) від
16.04.2003 )
( Інструкцію доповнено розділом VI згідно з Постановою
Національного банку N 318 ( z0818-01 ) від 01.08.2001 )
9. Фізичні та юридичні особи в договорах з банками про
розрахунково-касове обслуговування або інших договорах про надання
банківських послуг можуть передбачати доручення банку на договірне
списання коштів зі своїх рахунків на користь третіх осіб.
Договір може містити інформацію, яка потрібна банку для
списання ним коштів з рахунку платника.
Банк, що обслуговує платника, здійснюючи на підставі договору
про розрахунково-касове обслуговування або іншого договору про
надання банківських послуг договірне списання коштів з рахунку
платника, оформляє меморіальний ордер, у реквізиті "Призначення
платежу" якого зазначає номер, дату та пункт договору, яким
передбачено можливість застосування договірного списання.
( Розділ VI доповнено пунктом 9 згідно з Постановою Національного
банку N 149 ( z0357-03 ) від 16.04.2003 )
Розділ VII. Розрахунки із застосуванням
розрахункових чеків
1. Розрахункові чеки використовуються у безготівкових
розрахунках підприємств та фізичних осіб з метою скорочення
розрахунків готівкою за отримані товари (виконані роботи та надані
послуги).
2. Розрахункові чеки використовуються тільки для
безготівкових перерахувань з рахунку чекодавця на рахунок
одержувача коштів і не підлягають сплаті готівкою (крім випадків,
передбачених абзацом другим пункту 12 цього розділу).
3. Розрахункові чеки виготовляються на замовлення банку
Банкнотно-монетним двором Національного банку чи іншим
спеціалізованим підприємством на спеціальному папері з дотриманням
усіх обов'язкових вимог, передбачених цією Інструкцією, за
зразком, затвердженим Національним банком (додатки 5 і 6).
Розрахункові чеки (додаток 5) брошуруються у чекові книжки по 10,
20, 25 аркушів (додаток 10). ( Абзац перший пункту 3 із змінами,
внесеними згідно з Постановою Національного банку N 149
( z0357-03 ) від 16.04.2003 )
Розрахункові чеки, що використовуються фізичними особами для
здійснення одноразових операцій (додаток 6), виготовляються як
окремі бланки, їх облік банки ведуть окремо від чекових книжок.
Розрахункові чеки та чекові книжки є бланками суворого
обліку.
4. Для гарантованої оплати розрахункових чеків чекодавець
бронює кошти на окремому аналітичному рахунку "Розрахунки чеками"
відповідних балансових рахунків (далі - аналітичний рахунок
"Розрахунки чеками") у банку-емітенті.
Для цього разом із заявою на видачу чекової книжки чекодавець
подає до банку-емітента платіжне доручення для перерахування
коштів на аналітичний рахунок "Розрахунки чеками" (фізична особа
може подавати заяву про перерахування коштів за формою додатка 11
до цієї Інструкції на перерахування коштів з її рахунку або
вносити суму готівкою).
5. Чекову книжку на ім'я чекодавця (фізичної особи)
банк-емітент видає на суму, що не перевищує залишок коштів на
рахунку чекодавця.
Один або кілька розрахункових чеків на ім'я чекодавця
(фізичної особи) банк-емітент може видати на суму, що не перевищує
залишок коштів на рахунку чекодавця, або на суму, що внесена ним
готівкою.
6. Строк дії чекової книжки - один рік, розрахункового чека,
який видається фізичній особі для одноразового розрахунку, - три
місяці з дати їх видачі. День оформлення чекової книжки або
розрахункового чека не враховується. Розрахункові чеки, виписані
після зазначеного строку, вважаються недійсними і до оплати не
приймаються.
Строк дії невикористаної чекової книжки може продовжуватися
за погодженням з банком-емітентом, про що він робить відповідну
відмітку на обкладинці чекової книжки (у правому верхньому куті),
яка засвідчується підписом головного бухгалтера і відбитком штампа
банку.
Чекова книжка може видаватися для розрахунків з будь-яким
конкретним постачальником або з різними постачальниками.
7. Отримання чекової книжки (розрахункового чека)
здійснюється в порядку, передбаченому додатком 12 до цієї
Інструкції.
8. Розрахунковий чек обов'язково має містити всі реквізити,
що передбачені його формою та додатком 8 до цієї Інструкції, і
заповнюється від руки (кульковою ручкою, чорнилом темного кольору)
або з використанням технічних засобів (місяць видачі та сума
розрахункового чека мають зазначатися словами).
Унесення в розрахунковий чек виправлень та використання
замість підпису факсиміле не дозволяється.
У розрахункових чекових книжках та розрахункових чеках, що
були виготовлені до набрання чинності цією Інструкцією, у
реквізиті "Дата" виправляється рік "199_":
банк виправляє рік на зворотному боці першої сторінки
обкладинки чекової книжки та в корінці чека на той, що відповідає
року її/його фактичної видачі чекодавцю (фізичній особі);
чекодавець у розрахунковому чеку виправляє рік на той, що
відповідає року його складання (оформлення).
Розрахунковий чек, що не відповідає вимогам цього пункту,
вважається недійсним і без виконання повертається банку чекодавця
в порядку, передбаченому пунктами 15 і 16 розділу II цієї
Інструкції.
9. Розрахунковий чек із чекової книжки пред'являється до
оплати в банк чекодержателя протягом 10 календарних днів (день
виписки розрахункового чека не враховується).
10. Розрахунковий чек приймається чекодержателем до оплати
безпосередньо від чекодавця, на ім'я якого оформлені документи, що
підтверджують отримання ним товарів (виконання робіт, надання
послуг).
11. Забороняється передавання розрахункового чека/чекової
книжки його/її власником будь-якій іншій юридичній або фізичній
особі, а також підписання незаповнених бланків розрахункового чека
і проставляння на них відбитка печатки юридичними особами.
За бажанням фізичної особи розрахунковий чек може
виписуватися на ім'я іншої особи, яка стає в цьому разі його
власником.
Видача розрахункових чеків на пред'явника не проводиться.
12. Підприємствам не дозволяється здійснювати обмін
розрахункового чека на готівку та отримувати здачу з суми чека
готівкою.
Фізичні особи можуть обмінювати розрахунковий чек на готівку
або отримувати здачу із суми розрахункового чека готівкою (але не
більше ніж 20 відсотків від суми цього чека).
Власник розрахункового чека повертає невикористаний
розрахунковий чек до банку-емітента для зарахування суми на свій
рахунок або обміну його на готівку. Повернути чекову книжку з
невикористаними розрахунковими чеками її власник може з одночасним
поданням до банку-емітента платіжного доручення на перерахування
коштів, що заброньовані на аналітичному рахунку "Розрахунки
чеками", на свій поточний рахунок.
13. Розрахунковий чек із чекової книжки чекодавець виписує
під час здійснення платежу і видає за отримані ним товари
(виконані роботи, надані послуги).
Виписуючи розрахунковий чек, чекодавець переписує залишок
ліміту з корінця попереднього розрахункового чека на корінець
виписаного і зазначає новий залишок ліміту.
14. Розрахунковий чек підписує службова особа чекодавця, яка
має право підписувати розрахункові документи, та скріплює
відбитком печатки чекодавця (за винятком розрахункових чеків, що
видаються фізичними особами).
15. Якщо розрахунковий чек підписує службова особа чекодавця
за дорученням керівника підприємства, то право підпису
розрахункового чека обумовлюється в цьому дорученні. У цьому разі
в розрахунковому чеку перед підписом робиться напис "За дорученням
від __________".
(дата)
За дорученням чекодавця - фізичної особи, засвідченим
нотаріусом у встановленому порядку, його розрахунки з
використанням розрахункового чека може здійснювати інша фізична
особа. Доручення, в якому обов'язково зазначаються серія, номер і
сума розрахункового чека, подається разом з розрахунковим чеком,
що пред'явлений до оплати. У всіх документах, які використовуються
надалі під час розрахунків розрахунковими чеками, робиться напис
"За дорученням _____________________________".
(прізвище, ім'я, по батькові)
16. Приймаючи розрахунковий чек до оплати за товари (виконані
роботи, надані послуги), чекодержатель перевіряє:
відповідність його встановленому зразку;
правильність заповнення;
відсутність виправлень;
відповідність суми корінця чека сумі, зазначеній на самому
чеку;
строк дії;
достатність залишку ліміту за чековою книжкою для оплати
чека;
наявність на ньому чіткого відбитка штампа або печатки банку
та даних чекодавця (прізвища, ім'я, по батькові - фізичної особи,
даних документа, що засвідчує цю особу).
Після цього чекодержатель установлює особу пред'явника
розрахункового чека за документом, що її посвідчує.
Після зазначеної перевірки чекодержатель відриває (відрізає)
розрахунковий чек від корінця, ставить на звороті чека та корінці
календарний штемпель і підписує цей чек, а також робить відмітку у
відомості про прийняті до оплати розрахункові чеки (додаток 17).
17. Якщо на корінці розрахункового чека, який був сплачений
раніше, є напис "Зіпсований", а зіпсованого розрахункового чека
немає, то оплата за товари (виконані роботи, надані послуги) не
проводиться і чекодавцю рекомендується звернутися до
банку-емітента для підтвердження залишку на рахунку за чековою
книжкою.
У разі здійснення фізичною особою розрахунку за одноразовим
розрахунковим чеком працівник підприємства торгівлі або сфери
послуг ставить на зворотному боці цього чека свій штамп і
календарний штемпель, підписує його та робить відмітку у відомості
про прийняті до оплати розрахункові чеки.
Розрахунковий чек, оформлений з порушенням вимог цього
розділу, до оплати не приймається.
18. Чекодержатель здає в банк розрахункові чеки разом з
трьома примірниками реєстру чеків (додаток 18) - якщо рахунки
чекодавця і чекодержателя відкриті в одному банку, і в чотирьох
примірниках - якщо рахунки чекодавця і чекодержателя відкриті в
різних банках.
Реєстри чеків складаються в розрізі банків-емітентів згідно з
вимогами до заповнення реквізитів, що викладені в додатку 8 до
цієї Інструкції.
Банк чекодержателя зобов'язаний перевірити заповнення
реквізитів реєстру чеків згідно з вимогами додатка 8 до цієї
Інструкції та своєчасність пред'явлення їх до оплати.
Суми розрахункових чеків, що оформлені з порушенням вимог
цієї Інструкції, викреслюються з реєстру чеків з виправленням його
загального підсумку, і такі чеки повертаються чекодержателю під
підпис на першому примірнику цього реєстру.
Якщо чекодавець і чекодержатель обслуговуються в одному
банку, то після перевірки правильності заповнення реквізитів
розрахункових чеків і реєстру чеків банк на підставі першого
примірника реєстру чеків списує кошти з відповідного рахунку
чекодавця та зараховує їх на рахунок чекодержателя.
У разі здійснення клієнтами різних банків розрахунків
розрахунковими чеками банк чекодержателя приймає чеки з реєстром
чеків і разом з другим та третім примірниками цього реєстру
інкасує їх до банку-емітента. У цьому разі кошти на рахунок
чекодержателя зараховуються банком, що його обслуговує, тільки
після отримання їх від банку-емітента.
19. Прийняті на інкасо розрахункові чеки обліковуються за
відповідним позабалансовим рахунком групи "Документи та цінності,
що прийняті і відіслані на інкасо".
Умови інкасування розрахункових чеків мають зазначатися в
договорі про розрахунково-касове обслуговування клієнта.
Останній примірник реєстру чеків повертається чекодержателю з
відміткою про оплату, якщо клієнти обслуговуються в одній установі
банку, або з відміткою про дату прийняття його на інкасо, якщо
клієнти обслуговуються в різних банках.
20. Банк-емітент, отримавши розрахунковий чек разом з двома
примірниками реєстру чеків, перевіряє:
належність чека до цього банку;
відповідність підписів та відбитка печатки чекодавця
заявленим банку в картці зі зразками підписів та відбитка печатки
або наявність напису "За дорученням від ________";
(дата)
чи не перевищує сума чека граничної суми ліміту чекової
книжки;
належність номера чека до номерів чеків виданої чекової
книжки та дотримання строків дії чекової книжки;
відповідність оформлення чека вимогам цього розділу.
21. Зробивши перевірку, банк-емітент на підставі першого
примірника реєстру чеків списує кошти з рахунку чекодавця та
перераховує їх на рахунок чекодержателя. Сплачений розрахунковий
чек разом з примірником реєстру чеків залишається в
банку-емітенті. На розрахунковому чеку ставиться штамп банку
"Проведено".
22. Банк-емітент може відмовитися від оплати розрахункового
чека, якщо:
чек або реєстр чеків заповнено з порушенням вимог цього
розділу або є виправлення, замість підпису стоїть факсиміле;
чек виписаний чекодавцем на суму, більшу, ніж заброньована на
аналітичному рахунку "Розрахунки чеками".
У разі відмови за цих причин оплатити розрахунковий чек
банк-емітент викреслює цей чек з реєстру чеків, виправляє
загальний підсумок і не пізніше наступного робочого дня надсилає
його до банку чекодержателя. Одночасно банк-емітент повідомляє
електронною поштою банк чекодержателя про причини неоплати
розрахункового чека.
Банк чекодержателя, отримавши розрахунковий чек і
повідомлення про причини неоплати цього чека, списує суму реєстру
чеків з відповідного позабалансового рахунку групи "Документи та
цінності, що прийняті і відіслані на інкасо" та повертає
розрахунковий чек чекодержателю із зазначенням причин його
неоплати.
23. При зарахуванні за призначенням банком чекодержателя
коштів, що надходять за оплаченим розрахунковим чеком, сума цього
чека списується з відповідного позабалансового рахунку групи
"Документи та цінності, що прийняті і відіслані на інкасо".
24. У разі ненадходження коштів банк чекодержателя після
закінчення 10 календарних днів від дати інкасування розрахункового
чека здійснює запит електронною поштою до банку-емітента щодо
причин неоплати цього чека.
Банк-емітент, отримавши запит, не пізніше наступного робочого
дня має дати відповідь банку чекодержателя, який повідомляє про це
чекодержателя.
У разі неотримання відповіді банк чекодержателя повідомляє
про це чекодержателя і після закінчення 20 календарних днів від
дати інкасування розрахункового чека списує його суму з
відповідного позабалансового рахунку групи "Документи та цінності,
що прийняті і відіслані на інкасо" як нереальну щодо отримання.
25. Невикористані розрахункові чеки після закінчення строку
дії чекової книжки або використання ліміту підлягають поверненню
до банку-емітента, який їх погашає. За бажанням клієнта банк може
продовжити строк дії чекової книжки або клієнт може поповнити її
ліміт у разі його використання.
Для поповнення ліміту чекодавець подає до банку платіжне
доручення (фізична особа може подавати заяву про перерахування
коштів за формою додатка 11 до цієї Інструкції) разом з
відповідною чековою книжкою. У реквізиті платіжного доручення
"Призначення платежу" робиться напис "Поповнення ліміту за чековою
книжкою, номери невикористаних розрахункових чеків з N _________
до N ________".
У разі припинення клієнтом подальших розрахунків
Стр. 1 |
Стр. 2 |
Стр. 3 |
Стр. 4 |
Стр. 5
|
