|
ВИЩИЙ АРБІТРАЖНИЙ СУД УКРАЇНИ
Р О З'Я С Н Е Н Н Я
N 02-5/98 від 19.03.98
м.Київ
Арбітражним судам України
( Роз'яснення втратило чинність на підставі Роз'яснення Вищого
господарського суду
N 04-5/609 ( v_609600-02 ) від 31.05.2002 )
Про деякі питання, що виникають у вирішенні спорів,
пов'язаних з визнанням недійсними рішень органів
державної податкової служби та зворотним стягненням
списаних ними у безспірному порядку сум
У зв'язку з наявністю розбіжностей у практиці арбітражних
судів щодо вирішення спорів про визнання недійсними рішень органів
державної податкової служби та зворотне стягнення списаних ними у
безспірному порядку сум, надходженням пов'язаних з цим запитів
президія Вищого арбітражного суду України вважає за необхідне дати
такі роз'яснення.
Відповідно до частини другої статті 11 Закону України "Про
державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) на керівників
органів державних податкових служб та їх заступників покладено,
зокрема, вирішення питань, пов'язаних із застосуванням до
підприємств, установ і організацій фінансових санкцій і стягненням
до бюджетів та державних цільових фондів донарахованих за
результатами перевірок сум податків, інших платежів, недоїмок за
податками і платежами.
За змістом абзацу шостого пункту 7 і пункту 8 статті 11
названого Закону застосування фінансових санкцій і стягнення до
бюджетів та державних цільових фондів зазначених сум здійснюється
на підставі відповідного рішення державного податкового органу,
яке приймається у строк не пізніше десяти днів з дня складання
акта перевірки. До того ж рішення про застосування і стягнення
фінансових санкцій повинно відповідати формі, встановленій
Інструкцією про порядок застосування та стягнення фінансових
санкцій органами державної податкової служби, затвердженою наказом
Головної державної податкової інспекції України від 20.04.95 N 28
( z0127-95 ) (з подальшими змінами і доповненнями).
Статтями 12 і 14 цього ж Закону передбачена можливість
скасування рішень органів державної податкової служби та їх
оскарження у встановленому законом порядку.
Отже у вирішенні спорів, пов'язаних з визнанням недійсними
рішень органів державної податкової служби та зворотним стягненням
списаних ними у безспірному порядку сум, арбітражним судам
відповідно до вимог названих вище актів законодавства слід
виходити з того, що право керівника або заступника керівника
органу державної податкової служби на застосування до
підприємства, установи, організації фінансових санкцій і стягнення
недоїмки за податками та іншими обов'язковими платежами, повинно
реалізовуватися у формі рішення як управлінського акта названого
органу.
Що ж до списання коштів з рахунка підприємства на погашення
недоїмки і стягнення фінансових санкцій, то у всіх випадках воно
має здійснюватися на підставі рішення органу державної податкової
служби, підписаного керівником цього органу або його заступником.
Інкасове доручення (розпорядження), яке складається відповідно до
статті 6 Декрету Кабінету Міністрів України "Про стягнення не
внесених у строк податків і неподаткових платежів" ( 8-93 ) не
може вважатись рішенням податкового органу, оскільки є
розрахунковим документом.
Голова Вищого арбітражного
суду України Д.Притика
|
