|
Кодекс поведінки
стосовно військово-політичних аспектів безпеки
(витяг)
Преамбула
Держави - учасниці Наради з питань безпеки і співробітництва
в Європі (НБСЄ),
визнаючи необхідність розширення співробітництва у сфері
безпеки, зокрема через подальше заохочення дотримання норм
відповідальної та заснованої на співробітництві поведінки в царині
безпеки;
стверджуючи, що ніщо в цьому Кодексі не зменшує чинності та
придатності цілей і принципів Статуту Організації Об'єднаних Націй
( 995_010 ) або інших положень міжнародного права,
підтверджуючи незмінність чинності керівних принципів та
спільних цінностей, визначених Гельсінським Підсумковим актом
( 994_055 ), Паризькою Хартією ( 995_058 ) та Гельсінським
документом 1992 року ( 994_115 ), в яких містяться зобов'язання
держав відносно одна одної та урядів щодо своїх народів, а також
чинності інших зобов'язань НБСЄ,
ухвалили такий Кодекс поведінки стосовно військово-політичних
аспектів безпеки.
VII
29. Держави-учасниці робитимуть широкодоступними у своїх
країнах документи міжнародного гуманітарного права стосовно
воєнних дій. Вони відображатимуть, відповідно до національної
практики, свої зобов'язання в цій сфері у своїх програмах та
інструкціях із підготовки військового персоналу.
30. Кожна держава-учасниця ознайомлюватиме особовий склад
своїх збройних сил з положеннями міжнародного гуманітарного права,
міжнародними гуманітарними правилами, нормами й зобов'язаннями, що
стосуються збройних конфліктів, і забезпечуватиме його обізнаність
про індивідуальну відповідальність за свої дії згідно з
національним законодавством і міжнародним правом.
31. Держави-учасниці забезпечуватимуть, щоб особовий склад
збройних сил, наділений командними повноваженнями, здійснював їх
згідно з відповідним національним законодавством і міжнародним
правом, а також щоби він був обізнаний із тим, що відповідно до
цих правових норм він може нести індивідуальну відповідальність за
протизаконне здійснення таких повноважень і що накази, які
суперечать національному законодавству та міжнародному праву, не
повинні віддаватися. Відповідальність начальників не звільняє
підлеглих від індивідуальної відповідальності.
32. Кожна держава-учасниця забезпечуватиме, щоб особовий
склад військових і воєнізованих сил та сил безпеки мав можливість
користуватись і здійснювати свої права людини та основні свободи,
відображені в документах НБСЄ та міжнародному праві, згідно з
відповідними конституційними і правовими положеннями та вимогами
служби.
33. Кожна держава-учасниця передбачатиме належні правові та
адміністративні процедури для захисту прав особового складу всіх
її сил.
VIII
34. Кожна держава-учасниця забезпечуватиме, щоби керівництво
й комплектування її збройних сил та їх підготовка і спорядження в
мирний та воєнний час здійснювалися згідно з положеннями
міжнародного права та її відповідними правовими та іншими
зобов'язаннями, що стосуються використання збройних сил у збройних
конфліктах, з урахуванням, коли це можливо. Гаазьких конвенцій
1907 ( 995_192, 995_197, 995_222, 995_649 ) й 1954 років
( 995_157 ), Женевських конвенцій 1949 року ( 995_151, 995_152,
995_153, 995_154 ) та Додаткових протоколів 1977 року до них
( 995_199, 995_200 ), а також Конвенції 1980 року про використання
деяких видів звичайної зброї.
X
39. Положення, закріплені в цьому Кодексі поведінки, є
політично зобов'язуючими. Відповідно, цей Кодекс не може бути
зареєстрований згідно зі статтею 102 Статуту Організації
Об'єднаних Націй ( 995_010 ). Цей Кодекс набирає чинності 1 січня
1995 року.
40. Ніщо в цьому Кодексі не змінює характеру та змісту
зобов'язань, прийнятих в інших документах НБСЄ.
41. Держави-учасниці прагнутимуть забезпечувати, щоб їх
відповідні внутрішні документи та процедури або там, де це
необхідно, юридичні документи відображали зобов'язання, закріплені
в цьому Кодексі.
42. Текст Кодексу буде опублікований кожною
державою-учасницею, яка розповсюдить його і забезпечить якомога
ширше ознайомлення з ним.
1994 р.
Політика і час. - 1995. - N 9. - С. 86-89.
Україна в міжнародно-правових відносинах,
книга 2, Правова охорона культурних цінностей,
Київ, Юрінком Інтер, 1997
|
