|
Конвенція
про безробіття
N 2
( Конвенцію ратифіковано Постановою ВР N 3931-XII ( 3931-12 )
від 04.02.94 )
Генеральна Конференція Міжнародної Організації Праці,
скликана у Вашингтоні урядом Сполучених Штатів Америки 29 жовтня
1919 року, яка
ухвалила прийняти ряд пропозицій з питання про запобігання
безробіттю та про заходи проти його наслідків, що є другим пунктом
порядку денного Вашингтонської сесії Конференції, і
вирішила надати цим пропозиціям форму міжнародної конвенції,
приймає нижченаведену Конвенцію, яка іменуватиметься
Конвенцією 1919 року про безробіття і яка підлягає ратифікації
Членами Міжнародної Організації Праці відповідно до положень
Статуту Міжнародної Організації Праці ( 993_154 ):
Стаття 1
Будь-який член Організації, який ратифікує цю Конвенцію,
направляє до Міжнародного Бюро Праці якомога частіше, у всякому
разі не рідше, ніж кожні три місяці, всю наявну інформацію, яка
містить статистичні та інші дані щодо безробіття, включаючи
доповіді про заходи, яких він вживає або він має намір вжити для
боротьби проти безробіття. У всіх випадках, коли це є здійсненним,
ця інформація збирається з таким розрахунком, щоб повідомити її
протягом трьох місяців, які безпосередньо йдуть за періодом, до
якого вона відноситься.
Стаття 2
1. Будь-який член Організації, який ратифікує цю Конвенцію,
установлює систему безплатних державних бюро зайнятості під
контролем центрального органу. Засновуються комітети, в яких
представлені підприємці та трудящі, з метою консультацій з питань
щодо функціонування цих бюро.
2. При паралельному існуванні бесплатних державних і
приватних бюро зайнятості вживаються заходи для узгодження
діяльності цих заходів у загальнодержавному масштабі.
3. Діяльність систем різних країн координується Міжнародним
Бюро Праці за погодженням з зацікавленими країнами.
Стаття 3
Члени Міжнародної Організації Праці, які ратифікують цю
Конвенцію і встановили систему страхування на випадок безробіття,
на умовах, погоджених між заінтересованими Членами, вживають
заходів з тим, щоб трудящі громадяни одного з Членів, які працюють
на території другого Члена, одержували страхову допомогу в тому ж
розмірі, що й трудящі громадяни останнього.
Стаття 4
Офіційні документи про ратифікацію цієї Конвенції
направляються Генеральному Директору Міжнародного Бюро Праці для
реєстрації відповідно до положень Статуту Міжнародної Організації
Праці ( 993_154 ).
Стаття 5
1. Кожний Член Міжнародної Організації Праці, який ратифікує
цю Конвенцію, зобов'язується застосовувати її до своїх колоній,
проекторатів і володінь, що не користуються повною мірою
самоуправлінням:
а) за винятком тих випадків, коли в силу місцевих умов її
положення незастосовані; або
b) з такими змінами, які можуть виявитись необхідними для
пристосування її положень до місцевих умов.
2. Кожний Член Організації сповіщає Міжнародне Бюро Праці про
заходи, вжиті щодо кожної з своїх колоній, проекторатів і
володінь, які не користуються повною мірою самоуправлінням.
Стаття 6
Як тільки документи трьох Членів Міжнародної Організації
Праці про ратифікацію зареєстровані, Генеральний Директор
Міжнародного Бюро Праці сповіщає про це всіх Членів Міжнародної
Організації Праці.
Стаття 7
Ця Конвенція набирає чинності в той день, коли вищезазначене
повідомлення розсилається Генеральним Директором Міжнародного Бюро
Праці; вона зв'язує лише тих Членів Міжнародної Організації Праці,
чиї документи про ратифікацію зареєстровані в Міжнародному Бюро
Члена Організації в день реєстрації його документа про ратифікацію
в Міжнародному Бюро Праці.
Стаття 8
Кожний Член Організації, який ратифікує цю Конвенцію,
погоджується ввести в дію положення не пізніше 1 липня 1921 року і
вживати усіх заходів, необхідних для їх здійснення на практиці.
Стаття 9
Будь-який Член Організації, який ратифікував цю Конвенцію
може після закінчення десятирічного періоду з моменту її
первісного вступу в силу денонсувати її шляхом акта про
денонсацію, направленого Генеральному Директору Міжнародного Бюро
Праці для реєстрації. Денонсація набирає чинності через рік після
реєстрації акта про денонсацію в Міжнародному Бюро Праці.
Стаття 10
Щоразу, коли Адміністративна Рада Міжнародного Бюро Праці
вважає це необхідним, вона подає Генеральній Конференції, доповідь
про застосування цієї Конвенції і вирішує, чи слід включати до
порядку денного Конференції питання про її повний або частковий
перегляд.
Стаття 11
Французький і англійський тексти цієї Конвенції мають
однакову силу.
Дата набрання чинності: 14 липня 1921 року.
Конвенция
про безработицу N 2
Генеральная Конференция Международной Организации Труда,
созванная в Вашингтоне правительством Соединенных Штатов
Америки 29 октября 1919 года,
постановив принять ряд предложений по вопросу о
предотвращении безработицы и мерах против ее последствий, что
является вторым пунктом повестки дня Вашингтонской сессии
Конференции,
решив придать этим предложениям форму международной
конвенции,
принимает нижеследующую Конвенцию, которая будет именоваться
Конвенцией 1919 года о безработице и которая подлежит ратификации
Членами Международной Организации Труда в соответствии с
положениями Устава Международной Организации Труда ( 993_154 ):
Статья 1
Любой Член Организации, ратифицирующий настоящую Конвенцию,
направляет Международному Бюро Труда возможно чаще, но во всяком
случае не реже, чем каждые три месяца, всю имеющуюся информацию,
содержащую статистические и иные данные относительно безработицы,
включая доклады о мероприятиях, которые им проводятся или которые
он намерен провести для борьбы против безработицы. Во всех
случаях, когда это осуществимо, данная информация собирается с
таким расчетом, чтобы сообщить ее в течение трех месяцев,
непосредственно следующих за периодом, к которому она относится.
Статья 2
1. Любой Член Организации, ратифицирующий настоящую
Конвенцию, устанавливает систему бесплатных государственных бюро
занятости под контролем центрального органа. Учреждаются комитеты,
в которых представлены предприниматели и трудящиеся, с целью
консультации по вопросам, относящимся к функционированию данных
бюро.
2. При параллельном существовании бесплатных государственных
и частных бюро занятости принимаются меры для согласования
деятельности этих учреждений в общегосударственном масштабе.
3. Деятельность систем разных стран координируется
Международным Бюро Труда по согласованию с заинтересованными
странами.
Статья 3
Члены Международной Организации Труда, ратифицирующие
настоящую Конвенцию и установившие систему страхования на случай
безработицы, принимают на условиях, согласованных между
заинтересованными Членами, меры с тем, чтобы трудящиеся граждане
одного из Членов, работающие на территории другого Члена, получали
страховые пособия в том же размере, что и трудящиеся граждане
последнего.
Статья 4
Официальные документы о ратификации настоящей Конвенции
направляются Генеральному Директору Международного Бюро Труда для
регистрации в соответствии с положениями Устава Международной
Организации Труда.
Статья 5
1. Каждый Член Международной Организации Труда,
ратифицирующий настоящую Конвенцию, обязуется применять ее к своим
колониям, протекторатам и владениям, не пользующимся в полной мере
самоуправлением,
а) за исключением тех случаев, когда в силу местных условий
ее положения неприменимы; или
b) с такими изменениями, какие могут оказаться необходимыми
для приспособления ее положений к местным условиям.
2. Каждый Член Организации уведомляет Международное Бюро
Труда о мерах, принятых в отношении каждой из своих колоний,
протекторатов и владений, не пользующихся в полной мере
самоуправлением.
Статья 6
Как только зарегистрированы документы о ратификации трех
Членов Международной Организации Труда, Генеральный Директор
Международному Бюро Труда извещает об этом всех Членов
Международной Организации Труда.
Статья 7
Настоящая Конвенция вступает в силу в тот день, когда
вышеуказанное извещение рассылается Генеральным Директором
Международного Бюро Труда; она связывает только тех Членов
Международной Организации Труда, чьи документы о ратификации
зарегистрированы в Международном Бюро Труда. Впоследствии
настоящая Конвенция вступает в силу в отношении каждого Члена
Организации в день регистрации его документа о ратификации в
Международном Бюро Труда.
Статья 8
Каждый Член Организации, ратифицирующий настоящую Конвенцию,
соглашается ввести в действие ее положения не позднее 1 июля 1921
года и принимать все меры, необходимые для их осуществления на
практике.
Статья 9
Любой Член Организации, ратифицировавший настоящую Конвенцию,
может по истечении десятилетнего периода с момента ее
первоначального вступления в силу денонсировать ее посредством
акта о денонсации, направленного Генеральному Директору
Международного Бюро Труда для регистрации. Денонсация вступает в
силу через год после регистрации акта о денонсации в Международном
Бюро Труда.
Статья 10
Каждый раз, когда Административный Совет Международного Бюро
Труда считает это необходимым, он представляет Генеральной
Конференции доклад о применении настоящей Конвенции и решает,
следует ли включать в повестку дня Конференции вопрос о ее полном
или частичном пересмотре.
Статья 11
Французский и английский тексты настоящей Конвенции имеют
одинаковую силу.
"Конвенции и рекомендации МОТ",
Женева, 1991 год
|
